ЦИХЛІДИ ОЗЕРА ТАНГАНЬЇКА.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Pseudocrenilabrinae )
Рід Neolamprologus — Неолампрологус.
Види, що нерестяться в печері, тримаються в нижньому та середньому шарах води. Самці утворюють територію, поводяться з різним ступенем агресивності. У деяких випадках територія може поширюватися на весь акваріум, і тоді доводиться тримати лише пару риб. Пари розлучати не рекомендується. В акваріумі завдовжки від 120 см разом із неолампрологусами можна утримувати риб родини, що населяють Озеро Танганьїка і нерестяться в печерах, в якому поряд із достатньою кількістю споруд з каміння, що імітують скелі з печерами та щілинами, слід передбачити зарості рослин з потужною кореневою системою, які утворюють межі територій.
Мушлеві лампрологуси населяють зони пісків і осипів та тримаються в місцях, багатих на порожні мушлі равликів з роду Neothuma, які надають рибам прихисток і слугують місцем для ікрометання. Риби територіальні, утворюють пари, які, найчастіше, займають одну мушлю, дуже лякливі. Деякі види риють яму, яка позначає їхню територію. Риби мирні, але їх краще утримувати у видовому акваріумі з ґрунтом із дрібного піску або гравію зерном близько 1 мм, кількість мушель має перевищувати кількість риб (можна використовувати мушлі ампулярії та виноградного равлика), уздовж задньої та бічних стінок саджають рослини.
Більшість мушлевих лампрологусів дуже активні в тому, що стосується облаштування мушлі в піску. Якщо дозволяють умови, мушлю, найчастіше, вони повністю закопують у пісок, залишаючи вільним вхід до її порожнини. З поверхні ґрунту такий замаскований «лаз» помітити складніше, що допомагає рибам ефективніше ховатися у разі небезпеки. Якщо обстановка в околицях гнізда спокійна, самець може досить далеко відпливати від мушлі, на відміну від самки, яка майже завжди перебуває в безпосередній близькості до «дому». Самець у разі найменшої небезпеки негайно займає оборону біля мушлі. Занадто нерівні сили змушують обох партнерів зайняти положення прямо перед входом у мушлю.
Без урахування географічних рас в озері Танганьїка налічується близько 15 видів цихлід, що використовують порожнину мушлі як субстрат для нересту. Серед мушлевих лампрологусів є види, що утворюють великі колонії над цілими полями порожніх мушель Neothauma. Такими є, наприклад, N. similis і N. multifasciatus, що досягають у природних умовах лише 4 см довжини. Зустрічаються в озері «завсідники мушель», які прагнуть за будь-яку ціну обзавестися персональним «будиночком-мушлею». Яскравий тому приклад — Lamprologus stappersi (meleagris) та L. ocellatus. Ще один тип взаємин із власним житлом демонструють нам Lamprologus brevis, адже дорослій парі цих риб достатньо єдиної мушлі, щоб задовольнити власбі амбіції.
Серед маленьких печерників представники роду Neolamprologus утворюють особливу групу. Особливо численна «рідня» у Neolamprologus brichardi. У цих риб, порівняно зі стрункими цихлідами, вища спина та ниткоподібні, витягнуті кінці спинних плавців. Види можна розрізнити лише за малюнком на тілі. Інші важливі види групуються навколо Neolamprologus longior і Neolamprologus leleupi. Це риби з витягнутим, струнким тілом і різноманітним малюнком та забарвленням.
Найбільш характерними рисами, що об’єднують спільноту принцес, є витягнуте тіло, невелика голова, кінцевий рот і довгі косиці непарних плавців. Відмінності між самцем і самкою — різниця в розмірах (самець більший, масивніший за самку). З віком у районі лоба у самців утворюється невеликий жировий наріст, вони мають довші косиці непарних плавців, що досягають іноді вельми значної довжини. На зябрових кришках принцес є своєрідний малюнок, що свідчить про приналежність до тієї чи іншої географічної раси.
Для «принцес» характерна не лише цікава та складна поведінка, а й унікальна для цихлід зграйна ієрархія, заснована на «кровній спорідненість», втім, яка не виключає притоку риб із сусідніх «кланів». Ядром зграї є невелика група виробників (зазвичай 10–15 особин), які займають певний простір серед галечнику, каміння та валунів. Вони активно розмножуються, використовуючи щілини між камінням і кам’яні тераси. Зазвичай нерести слідують кожні 20 днів.
Дбають про ікру, личинок і мальків, що почали плавати, не лише виробники, а й особлива група підлітків 4–5-місячного віку, переважно майбутні самки. Вони займають другу сходинку в ієрархічній структурі зграї. Наступну групу складає молодь, що підростає, до п’ятої вікової категорії. Досягнувши 3–4-місячного віку, вони залишають місця нересту батьків, поповнюючи найчисельнішу частину зграї, що роїться зверху. Це найбільш безправна група, яка не має своєї території. Її звичайне місце — над нерестовими майданчиками батьків (відстань до 2 метрів).
Своїми сигнальними функціями молодь застерігає виробників про небезпеку і відводить хижаків, розсипаючись при їх появі по сусідньому камінню. Така структура зграї сприяє біологічному збереженню виду. По-перше, завдяки постійному відтоку молоді, що підростає, місця нересту не перенаселені. По-друге, група молоді є ніби екраном, що прикриває ядро зграї від виїдання. По-третє, жорстка конкуренція всередині верхньої групи визначає виживання найсильніших особин. У міру загибелі або ослаблення виробників вони займають їхнє місце.
В акваріумі принцесам слід надати укриття у вигляді кам’яних завалів, різноманітних печер, порожнин і великий відкритий простір для плавання. Як ґрунт ідеально підійде пісок середньої фракції 2–4 мм, бажано не білий. Рослини в акваріумі з принцесами не є необхідністю, а їхня роль зводиться більше до декоративної функції. Рослини, поряд з камінням, можуть також слугувати розмежуваниками територій в акваріумі. Оскільки ми маємо справу з територіальними цихлідами, важливо грамотно окреслити ці окремі території в акваріумі. Проте ідеальним варіантом утримання принцес Танганьїки є утримання окремими сім’ями, що дає можливість цим чудовим рибам повною мірою проявити себе як дбайливих батьків і граціозних мешканців вашого акваріума, що радують око.
— Neolamprologus bifasciatus [Buscher, 1993] — Неолампрологус біфасциатус двосмуговий. Озеро Танганьїка. 10 см. Має досить просте і невиразне забарвлення, що, звісно, не додає йому популярності. Відмінними ознаками є: витягнутий корпус із приплюснутими боками; загострена голова з пряморозташованим ротом. Уздовж усього корпусу проходять дві темні смуги, а також третя смуга, розташована біля основи спинного плавця. Дві темні горизонтальні смуги на корпусі є визначальною ознакою для точної ідентифікації даного виду, що відрізняє його від інших видів роду Neolamprologus. Хвостовий плавець у дорослих особин має витягнуті крайні промені.
Акваріум повинен мати достатньо укриттів у вигляді печер і розілин. Домогтися відповідного оформлення можна, розміщуючи каміння різного розміру одне на одне. Каміння також має бути розміщене таким чином, щоб формувати відокремлені території. За будь-якого, навіть дуже незначного занепокоєння, блискавично ховаються в розілинах між скелями. Мають підвищену внутрішньовидову агресивність. В акваріумі з площею менше 0,5 кв. м утримання риб у кількості понад одну пару утруднене через внутрішньовидову агресивність. Дно насипають із середнього річкового піску. До рослин риби байдужі.
Живиться переважно ракоподібними та іншими живими кормами, різними гранульованими і пластівчастими кормами. Нерест зазвичай проходить в укриттях. Ікра зазвичай відкладається у вузькій щілині. Самка залишається поруч із виводком і піклується про малька, а самець у цей час захищає околиці нерестової зони. Т 25–27°C; рН 7,8–8,5; dH 10–20°.
Neolamprologus brevis, Neolamprologus brichardi.
Limnochromis abeelei, auritus, staneri. 
