ЦИХЛІДИ ОЗЕРА ТАНГАНЬЇКА.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Pseudocrenilabrinae )
Продовження…
Рід Lepidiolamprologus — Лепідіолампрологус.
— Lepidiolamprologus meeli (Poll, 1948) — Плямистий лепідіолампрологус міля. Синоніми: Neolamprologus meeli, Lamprologus meeli. Озеро Танганьїка – піщані ділянки дна. Самці виростають до 7 см, самки до 5 см. Відмінними ознаками цього виду цихлід є: • довгий, витягнутий корпус, приплюснутий з боків; • маленька, порівняно з тілом, загострена голова з дещо піднятим ротом; • круглі очі, злегка випинаються над профілем голови; • округлі закінчення спинного, анального і хвостового плавців та загострені черевні плавці.
Забарвлення корпусу – бежево-коричневе з 2 рядами великих темно-коричневих плям, розташованих у шаховому порядку, насиченість забарвлення яких залежить від настрою і самопочуття риби. Деякі ряди лусочок мають блануваватий блиск. Спинний плавець відторачений двома тонкими смужками: зовнішня смуга – чорна, а внутрішня смуга – біла. Хвостовий плавець має малюнок із чергуванням сіро-чорних і сіро-білих смуг та облямований чорною смугою. Анальний і спинний плавці з темною облямівкою, під якою йде бланувато-біла смуга.
Самці більші за самок, яскравіше забарвлені. У молодих риб від 1 до 3-х плям верхнього ряду поширюються на спинний плавець і завжди видні. Непарні плавці з малюнком зі світлих і помаранчевих смуг. В даний час відомі ще два географічні варіанти цього виду – замбійський і танзанійський – обидва з великою темною плямою в середній частині корпусу. L. meeli часто плутають з L. hecqui. Фактично ці два види виглядають дуже схоже.
Самці та молодь живуть, як правило, біля дна. Лише в певні моменти потребують великих мушель. До таких моментів належать нерест, викльов личинок, небезпечна ситуація для мальків. В інший час риби вільно плавають на деякій відстані від свого прихистку. Надають перевагу мушлям великого розміру, розташованим на піщаному дні. Також можна покласти кілька каменів, які створять окремі території.
Можна вибрати рослини з сильною кореневою системою і покласти зверху камені. Досить агресивні риби, дорослі риби територіальні. Якщо в акваріумі самок менше, ніж самців, то між самцями виникають бійки, часом зі смертельним наслідком. Великий рот і агресивна поведінка свідчать, що він не проти поласувати дрібною рибою. При спільному утриманні з іншими представниками роду вони можуть сильно утискати і тероризувати останніх. Особливо це стосується дрібних видів.
Найкраще утримувати їх у видовому акваріумі або в спільноті з іншими цихлідами. Необхідно мати хорошу фільтрацію в акваріумі та не забувати про регулярну і часту підміну води. Після досягнення статевої зрілості зі зграйки молоді виділяються пари, які займають укриття, порожні мушлі, де й розмножуються. Корм риби беруть у товщі води та з верхніх шарів піску. рН 7,2-8,4; Т 24-28°С; dH 10-20°.
— Lepidiolamprologus nkambae [Staeck, 1978] — Лепідолампрологус нкамбе. Південне закінчення озера Танганьїка, затока Nkamba – піщана зона, що примикає до підводних кам’яних рядів. 11-14 см. Самці лобатіші, піджаріші та більші за самок. У шлюбну пору забарвлення у них стає більш темним і контрастним. Незважаючи на хижі звички, вони ніколи не нападають на живі об’єкти, які не можуть заковтнути. Як сусідів підселяють зграю меланотеній.
Улюблений корм – дрібна риба подовженої форми. При утриманні в декоративному акваріумі з іншими танганьїкськими цихлідами через свою повільність часто залишаються голодними. Тому їх слід догодовувати індивідуально або давати шматки (м’ясо, молюски, рибний фарш), які решті мешканців акваріума не під силу.
Укриття з різнорозмірних труб і кам’яних плит розташовують по кутах, середину ж залишають для активного плавання. Біля укриттів висаджують кілька кущів пластикових рослин. Як субстрат для відкладання ікри використовують приховані від сторонніх очей місця у гладких кам’яних плитах, що стоять вертикально. Трубки, що проглядаються насквозь, виробників не приваблюють.
Щоб запобігти травматичним пошкодженням риб при переляку або бурхливих з’ясуваннях стосунків, покривне скло, об яке часто б’ються рибки, має знаходитися в 8-10 см від поверхні води. Вода жорстка і лужна, з великою кількістю розчиненого кисню. Необхідні хороша аерація, фільтрація води, регулярні підміни води, йодне (йодинол – 1 мл на 300 л) та сольове (1%) підживлення. Живуть до 12 років. Температура 25-28°С; рН 7,5-9,0.
— Lepidiolamprologus pleuromaculatus [Trewavas & Poll, 1952] — Лепідіолампрологус плейромакулатус, плямистий. Синоніми: Lamprologus pleuromaculatus, Neolamprologus pleuromaculatus. Досягає 12 см у довжину, самки дрібніші. Відмінними ознаками цього виду цихлід є: • витягнутий, високотілий корпус, приплюснутий з боків; • загострена форма голови з трохи піднятим ротом; • щелепи підкреслено масивні; • закруглені анальний, спинний і хвостовий плавці; • загострені, не подовжені черевні плавці.
Забарвлення корпусу бежево-коричневе із сріблясто-білими або світло-блакитними, чергуваними горизонтальними блискучими точками у нижній половині корпусу. На верхній половині корпусу можуть знаходитися більш-менш помітні коричневаті плями, а в середній частині корпусу – чітко виражена чорна пляма. Інтенсивність цих плям залежить від настрою риби. Верхні обідки очей облямовані помаранчевим кольором. Для захисту від нападу більших хижаків вміло використовують захисне забарвлення свого тіла.
В даний час відомі дві колірні варіації цього виду: темна з чіткими плямами на корпусі та світла з розмитими плямами і чергуваними лусочками помаранчевого і сріблясто-блакитного кольору. Lepidiolamprologus pleuromaculatus часто плутають з L. attenuatus. Останній вид має більш витягнуте тіло з більш мініатюрною головою. L. pleuromaculatus має яскраву кольорову смугу на спинному плавці. Колірна морфа: — L. pleuromaculatus “Rumonge” – карликова раса, досягає 6 см у довжину, самки дрібніші.
Для утримання цього виду необхідно забезпечити в акваріумі достатню кількість укриттів у вигляді печер або щілин у камінні. Сильна внутрішньовидова агресія. Хоча вони мають доволі мирний характер, проте це справжні хижаки, кожна риба, яка поміститься в роті, буде з’їдена. Торпедоподібна форма тіла дозволяє робити короткі, але дуже швидкі кидки, тому акваріум потрібен від 150 см завдовжки. Можна утримувати спільно з іншими цихлідами озера за наявності адекватного об’єму та кількості укриттів.
Харчується дрібною рибкою. Як корм підійде артемія, м’ясо креветки, личинки комара, дафнія та інші живі чи заморожені корми. Надає перевагу нересту в укриттях, розмножується парами. Самка охороняє ікру та мальків. На початку мальки залишаються поблизу нерестового майданчика, але в міру виростання відганяються батьками і можуть бути навіть вбиті.
Limnochromis abeelei, auritus, staneri.
Lepidiolamprologus hecqui, kendalli, lemairii. 
