ЦИХЛІДИ ОЗЕРА ТАНГАНЬЇКА.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Pseudocrenilabrinae )
Рід Julidochromis — Юлідохроміс.
Населяють прибережні та кам’янисті гряди озера Танганьїка на глибинах 3-5 м. Близькі роди до Julidochromis в озері Танганьїка — Chalinochromis та Telmatochromis, представники яких зовні дуже схожі на Julidochromis. Рід Julidochromis — нечисленний і налічує всього п’ять видів: Кожен вид включає низку географічних рас. Характерними для всього роду є: • дуже витягнутий, невисокотілий будовний корпус з овальним поперечним перерізом; • загострені та частково подовжені закінчення спинного, анального та черевних плавців; • хвостовий плавець завжди округлий; • рот відносно маленький прямого або злегка нижнього розташування з дрібними, конічними, одновершинними зубами; • добре виражені губи та велика кількість жорстких променів у спинному та анальному плавцях.
Рід Julidochromis умовно ділиться на дрібні та великі види. Дрібні — J. ornatus, J. transcriptus — досягають 8 см; Великі — J. marlieri, J. regani — досягають 12 см; і проміжний розмір мають J. dickfeldi — 10 см. Великі види можна легко відрізнити за наявністю смуги під очима. Маленький рот у Julidochromis regani та Julidochromis marlieri має кінцеве розташування. У таких видів, як Julidochromis ornatus, J. transcriptus, J. dickfeldi рот має нижнє розташування. Самці у юлідохромісів набагато елегатніші за самок. Як правило, вони дещо менші. Забарвлення особин протилежної статі однакове. Багато юлідохромісів мають географічні морфи.
Для їх утримання використовують акваріуми з численними укриттями. Для утримання та розведення дрібних видів юлідохромісів на одну пару потрібно 40 літрів, великим видам потрібно 60 літрів. Усі види ведуть досить потаємний спосіб життя, перебуваючи весь час поблизу укриттів. Як у мальковому, так і в дорослому стані юлідохромісы тримаються близько до укриттів, будь то кущі трави, скелі чи кераміка, головне — щоб можна було швидко сховатися від будь-якого подразника. Найкращим ландшафтом в акваріумі для них будуть різноманітні скелі та гроти з піщаними ділянками ґрунту на дні. Ось що насправді важливо для всіх цих риб — це щоб біля задньої стінки акваріума каміння було до самої верхньої кришки. Так утворюються печерки та щілини, виключно важливі для нормального самопочуття риб.
Юлідохроміси проводять більшу частину життя в укриттях або неподалік від них. Коли немає мальків чи ікри, юлідохроміси не захищають укриття, але все ж, обравши його за якимись своїми критеріями, вважають за краще триматися ближче до нього. Спосіб життя юлідохромісів нерозривно пов’язаний з камінням. Юлідохроміси немов “прив’язані” до них і пересуваються по їхній поверхні у вертикальних, горизонтальних, похилих та будь-яких інших площинах. З легкістю зависають вниз і вгору головою, догори черевом.
Території з печерами та щілинами між камінням повинні бути відокремлені рослинами або нагромадженнями каміння. Чергування вільних ділянок дна (піщаних доріжок) між окремими кам’янистими спорудами в акваріумі дуже важливе, щоб уникнути утворення великих територій, захоплених єдиною парою риб. Не слід занадто часто змінювати обстановку акваріума, оскільки це може спровокувати конфликт навіть у сформованої пари юлідохромісів.
Як ґрунт підійде жовтуватий або сірий (бажано окатаний) пісок середньої та крупної фракції, шар якого укладають на дно товщиною не більше 2-2,5 см. Як правило, чим темніший колір субстрату, тим контрастнішим і соковитішим є вбрання мешкаючих на ньому юлідохромісів. В акваріумі з юлідохромісами можуть бути використані жорстколисті та тіневитривалі рослини.
Міцність подружніх уз визначається територією, на якій живуть риби. Зміни декорацій, а іноді навіть підміна води можуть призвести до розриву стосунків між партнерами. Виробники формуються мимоволі зі зграйки молодих риб. Об’єднуючими факторами в “подружньому союзі” є охорона житла від зазіхань і продовження роду. Причому наявність подразнюючого елемента (загарбників) лише зміцнює “подружні стосунки”.
Спільним для роду є відсутність зовнішньої агресії. Однак у період розмноження тварини починають досить активно конкурувати з рибами інших родів, що мають подібні територіальні вподобання. При суміщенні в одному акваріумі з юлідохромісами, наприклад Neolamprologus cylindricus або N. brichardi, дуже вірогідні запеклі сутички. Тримати слід парами, в загальному акваріумі, з рибами подібного розміру. В акваріумі після утворення пар зайвих риб видаляють. Територіальні, самці агрессивні стосовно один одного.
Дозрівають риби в 8-12 місяців, великі види — дещо пізніше. Основною складовою переднерестової поведінки є переслідування партнера. Самець і самка по черзі женяться один за одним, при цьому самець, зігнувшись, вібрує перед самкою. Нерідко трапляється, що в окремо утримуваної пари виробників відбувається конфлікт: самка починає переслідувати самця, і все може закінчитися смертю останнього. Тимчасова розлука пари або заміна однієї особини на іншу рідко приносить позитивний результат. Ефективно, якщо у вертикальному кутку акваріума встановити прозору перегородку, що не доходить до дна на 2 см. Здатність до відтворення зберігається у риб до 4-5 років.
Риби відкладають ікру або на вертикальні, або на стельові поверхні. Підходящим укриттям для нересту може бути квітковий горщик з отвором у стінці або грот із каміння. Цихліди доглядають за личинками спільно. У більшості видів цим зазвичай займається самка. У обох особин помітно підвищується агресивність, і між ними можуть виникати сутички. Оскільки самки, як правило, більші за самця, йому у разі конфлікту може загрожувати смерть. Агресивність виробників, однак, не поширюється на потомство.
Після того як мальки починають плавати самостійно, всі турботи батьків зводяться до охорони території (зазвичай це робить самець). Мальки юлідохромісів часто плавають під стелею рідної печерки догори черевом. Нерідко батьки допускають одночасну присутність на своїй території кількох різновікових поколінь (“поверхове розмноження”). Подорослішавші рибки іноді допомагають батькам у догляді за новою кладкою. Після досягнення певного віку мальки виганяються батьками. У міру появи потомства молодь слід забирати у батьків задля уникнення перенаселення.
У великих акваріумах одна батьківська пара може дати початок кільком колоніям. У віці 1-1,5 місяців мальки набувають забарвлення батьків і утворюють малькову зграю. Малькова зграя юлідохромісів не є суворо організованою групою. Мальки просто намагаються триматися ближче до особин відповідного розміру та забарвлення.
Крім того, примітною особливістю цього роду цихлід є те, що категорично не рекомендується забирати потомство доти, доки вони не “виведуть” наступне. Самки найчастіше не прощають самцям недбалого ставлення до мальків і можуть вбити самця, якщо ви виловите всіх мальків з акваріума. Риби, отримані в результаті акваріумного розведення, зазвичай дрібніші за своїх диких побратимів.
Основними критеріями при підборі сусідів до юлідохромісів завжди є подібна харчова спеціалізація та різні екологічні ніші, що займаються в акваріумі. Улюбленим кормом дорослих риб є дафнія, моїна, велика артемія і циклоп, коретра, дрібний мотиль. При захворюваннях, нездужаннях, млявості юлідохромісів слід підвищити солоність води (3-5 г солі на 1 літр), збільшити кратність її обміну. За несприятливих умов утримання та годування неякісним кормом у риб розвивається водянка, що супроводжується їрошенням луски. Живуть в акваріумі 10-12 років. Жорсткість 8-25°, рН 7,2-9,2, температура 22-28°С.
У великих акваріумах зі скалистим характером інтер’єру можна утримувати ті споріднені види, чия поведінка однакова: Золотий — Julidochromis ornatus, Масковий — Julidochromis transcriptus, Регана — Julidochromis regani.
— Julidochromis dickfeldi [Staeck, 1975] — Перламутровий юлідохроміс Дікфельда. (Англ. Blue Julie, Brown Julie, Dickfeld’s Julie). Озеро Танганьїка. До 11 см, в акваріумі 5-9 см. Тіло витягнуте, хвостовий плавець округлий. Трохи відрізняється від інших юлідохромісів — має більший спинний плавець, а також більш загострену морду. Самці та самки забарвлені однаково. Риби оранжево-коричневого або бежево-коричневого кольору, нижня частина темніша, з боків ряди блискучої луски.
З боків тягнуться 2 поздовжні синювато-чорні блискучі смуги та одна тонка біля основи спинного плавця. Перша смуга починається в області лоба, проходить уздовж біля спинного плавця і закінчується в районі, де починається анальний плавець. Друга починається трохи вище і позаду очей, йде паралельно верхній смузі і закінчується в кінці спинного плавця, а далі до хвоста — тонка. Третя смуга проходить через усе тіло риби, починаючи з кінчика носа і закінчуючись у хвостовій області.
Лоб має три маленькі темні горизонтальні смуги. По спині проходить тонка штриховка з переривчастих темних смужок, такого ж кольору і “маска” на голові. Луска з блакитною облямівкою, окантування лусочок на боках корпусу має світлий відлив. Голова з чорними плямами та штрихами. По всьому тілу і плавцях розкидані синьо-блакитні перламутрові блискітки. На спинному та хвостовому плавцях біло-блакитна облямівка. При переляку відразу знебарвлюються. Самці та самки практично ідентичні, проте самки, як правило, більші та повніші за самців. Мальок забарвлений як батьки, але світліший.
З найбільш відомих географічних рас можна назвати: — J. dickfeldi “Congo” — мають більш насичене темно-синє забарвлення не лише плавців, але й усього тіла риби; — J. dickfeldi “Moliro Zaire” — тіло бежево-сіре з двома поздовжніми чорними смугами. Непарні плавці бірюзово-блакитні, черевце світлих тонів. Розмір риб до 10 см, самці часто не менші за самок; — J. dickfeldi “NdoLe Bay Zambia” — плавці пофарбовані в блакитний колір. Смуги, що проходять через усе тіло від голови до хвоста, глянцево-чорні. Між ними жовті прожилки. Черевце темне, буруваті лусочки на ньому відливають перламутром. Самки до 12 см, самці 6-8 см; — J. dickfeldi “Kapamba Zaire” — забарвлення риб практично повторює колір попередньої раси, тільки жовтих кольорів у забарвленні риб більше, і перламутрові блискітки розсипані по всьому тілу. Плавці не блакитні, але з вираженим перламутровим малюнком. Риби більш округлі й не такі агрессивні стосовно один одного, як їхні більші побратими. Самка 7 см, самець 4-5 см.
Цей вид — найніжніший з усіх юлідохромісів. Утримувати в акваріумах з великою кількістю укриттів, печерок, щілин і субстратом із некрупного піску. Для утримання однієї пари площа дна має бути не менше 0,25 кв. метра. Добре уживається з рибами інших видів, окрім дуже великих і хижих, але відрізняється високою внутрішньовидовою агресивністю. Тому пари краще тримати роздільно. При спільному утриманні риби часто міняються партнерами, а звідси нервозність і зростаюча агресивність. Самець надзвичайно агресивний, при переляку може вбити самку.
При облаштуванні акваріума необхідно передбачити схованку для кожної рибки. В оформленні акваріума можна використовувати пластикові та глиняні труби, квіткові горщики, раковини, червону щілинну керамічну цеглу, спорудити печерки з каміння. До рослин байдужі, можна використовувати рослини, що терплять жорстку лужну воду. Як корм можна використовувати личинок комах, дафнію, циклопа, різні живі та заморожені корми.
При підборі сусідів рекомендується уникати риб, схожих за забарвленням та поведінкою. Риби чутливі до змін в акваріумі (заміна води, зміна внутрішнього облаштування, відбирання мальків). Усе це може призвести до сварки всередині пари та серйозних травм риб. Рибки моногамні, утворюють стійкі пари, нерест проходить в укриттях. Дозрівають за 12-18 місяців. Живе до 7 років. Т 25-27°C; рН 7,6-8,5; dH 10-20°.
Julidochromis marlieri, Julidochromis ornatus.
Gnathochromis permaxillaris, Gnathochromis pfefferi. 
