Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Підряд Лабіринтові ( Anabantoidei )
Лабіринтові, або повзуновидні (застаріла назва – Labyrinthici), – підряд окунеподібних риб, які мають лабіринтовий орган, що дозволяє рибам додатково дихати атмосферним киснем. Повзуновидні риби чудове насамперед тим, що пристосувалися до дихання атмосферним повітрям. Характерною ознакою є наявність лабіринту – надзябрового органу, що виник в результаті пристосування до життя у воді, бідній на кисень. У них зяброва порожнина розширена догори.
Лабіринтовий орган являє собою систему каналів у порожнині, розташованій у розширеній частині першої зябрової дуги. У цій порожнині є найтонші кісткові пластинки, покриті слизовим епітелієм і рясно забезпечені кровоносними судинами. Згори його прикриває лише шкіра. Риби захоплюють ротом повітря, яке потрапляє в лабіринт, де й відбувається збагачення крові киснем. Це пристосування дає їм можливість довгий час обходитися без води (анабас 6-8 годин) або жити у воді, бідній на кисень, в акваріумах не потребують аерації води. Без атмосферного повітря лабіринтові риби жити не можуть і в щільно закритій посудині досить швидко гинуть. У мальків лабіринтовий орган розвивається до кінця 2–5 тижня життя, і вони, на відміну від дорослих риб, потребують насиченої киснем води.
Під час перевезення лабіринтових та деяких інших риб, які можуть захоплювати повітря з поверхні води для дихання, найбезпечніше заправляти мішок повітрям. Загальноприйнятий в акваріумній практиці метод транспортування риб у поліетиленових пакетах, заповнених водою і киснем, може виявитися згубним для лабіринтових, оскільки чистий кисень “обпалює” їхні дихальні органи. Тому рекомендується змішувати кисень з повітрям у співвідношенні 1:1 або використовувати тільки повітря, але при цьому у 2.5-3 рази зменшувати щільність посадження.
Мешкають у прісних і солонуватих водах Східної та Південно-Східної Азії (Індія, М’янма, Китай, Корея, В’єтнам, Лаос, Таїланд, Камбоджа, Малайзія, о-ви Ява, Суматра, Борнео та ін.), а також від Західної до Південної Африки (від Сьєрра-Леоне на заході до Мозамбіку на півдні, північним кордоном є Судан, Малі, Нігер, Чад), відсутні на Мадагаскарі. У природних умовах більшість лабіринтових риб населяють стоячі та повільно поточні водойми (рисові поля, зрошувальні канали, ставки і річки), густо зарості рослинністю. Вода тут часто буває сильно забруднена і бідна на кисень. Розмір риб коливається від 2,5 до 60-70 см. Тривалість життя в акваріумі 2-5 років (великі види живуть до 15 років).
Залежно від розміру риб, об’єм акваріума може варіюватися від 3-5 до 500 літрів. Лабіринтові погано виглядають на світлому фоні, крім того, на світлому фоні вони почуваються незахищеними, тому краще, щоб фон в акваріумі був синій або чорний у вигляді плівки. Оскільки в акваріумі для лабіринтових має бути багато рослин, то, відповідно, ґрунт повинен бути таким, щоб рослини в ньому добре росли. З декорацій найбільш красиво в акваріумі з лабіринтовими виглядають корчі. Для деяких лабіринтових (купануси, паросфроменуси, малпуллюти) в акваріумі бажані укриття типу печерок.
Можуть існувати в акваріумах невеликого розміру, густо засаджених рослинами. Дуже красиво лабіринтові рибки виглядають на тлі заростей живих рослин. Але, крім того, що лабіринтові просто добре виглядають на тлі рослин, вони необхідні і для гарного самопочуття риб. Рослини розмежовують територію акваріума на зони, і кожна риба має свою власну невелику територію, що позитивно впливає на характер риби – вона стає більш спокійною. Крім того, в заростях рослин може сховатися більш слабка рибка, або самка, якій докучає переслідуваннями занадто активний самець.
Дуже важливі плаваючі рослини, їх можуть замінити листя рослин, що стеляться по поверхні (валіснерія), або плавають у товщі води (роголисник, наяс). Якщо поверхня води чиста, риби почуваються невпевнено, пригнічено, перебувають у постійному стресі й більше схильні до хвороб. Не має значення, якими рослинами засаджувати аквариум, рибкам це все одно, тож вибір рослин залежить від освітленості акваріума. Лабіринтові риби не псують рослини, за кількома винятками, найвідомішим із них є гурамі місячний, які із задоволенням їдять усі м’яколисті рослини.
Необхідне покривне скло, що оберігає від вистрибування рибок і сприяє створенню над водою вологого теплого повітря. При температурі нижче 22°С і за відсутності покривного скла, коли риби ковтають холодне повітря, вони можуть застудитися і загинути. Поява плівки на поверхні води ускладнює дихання риб атмосферним повітрям. Хім. склад води значення не має. Вода м’яка і середньої жорсткості. Багато лабіринтових можуть жити і навіть розмножуватися у жорсткій воді (трихогастери, деякі колізи, сіамські півники). Але багато хто любить воду м’якшу і кислішу. Часто риби можуть жити у звичайній жорсткій воді, але розмножуються тільки в підкисленій та пом’якшеній (наприклад, малпуллюти, деякі півники). І, нарешті, є риби, які можуть жити тільки в м’якій і кислуватій воді, це, наприклад, паросфроменуси.
Обов’язкові слабка аерація, фільтрація і підміна води (підміна більшої кількості води одразу слугує поштовхом до нересту). Течія не влаштовує більшість цих риб і може руйнувати пінні гнізда. Всеїдні, але віддають перевагу живим кормам (дафнія, циклоп, олігохети, комахи та їхні личинки тощо). Годівниця в акваріумі небажана, оскільки часто буває, що найбільша риба, частіше самець, займає місце під годівницею і не підпускає туди інших риб – виходить, що він об’їдається, а інші риби голодують. Жорсткість 5-15° (для деяких видів до 25°), рН 6,0-7,8, температура 24-27°С (від 22 до 32°С).
Міні-акваріуми (від 10 до 30 літрів) досить популярні як у початківців, так і в досвідчених акваріумістів. Будь-яке обладнання, крім лампи, я вважаю в ньому зайвим, адже акваріум маленький, фільтр чи обігрівач будуть у ньому добре помітні, а красою вони не блищать. Акваріум чудово існуватиме і без фільтра, якщо ви не будете селити в ньому багато риб і перегодовувати їх, і обов’язково будете підмінювати воду. Єдиним необхідним електроприладом у маленькому акваріумі є світильник.
На дно укладають шар невеликого ґрунту заввишки 3-4 см. Добре б на дно помістити гіллястий корчик і кілька каменів. Садимо рослини – на задній план краще валіснерію, так само можна посадити середніх розмірів криптокорини або середніх же розмірів анубіаси. На середній план можна саджати некрупні криптокорини, анубіаси, папороті. На корчик добре намотати яванський мох. Передній план можна взагалі залишити порожнім. На поверхню краще помістити трохи плаваючих рослин (річія, пістія, водокрас).
Отже, в десятилітровий акваріум можна посадити штук шість карликових гурамі (Trichopsis pumila), і стільки ж креветок-неокардин. Можна посадити і 2 пари більших трихопсисів (Trichopsis schalleri). З коліз у такий акваріум можна пару медових гурамі (Trichogaster chuna), але креветок вони з’їдять. Якщо ви маєте можливість забезпечити рибкам кислу і м’яку воду, то можна посадити і пару паросфроменусів, або ж пару півників, таких як Betta albimarginta. Можна посадити і пару ляліусів з корідорасами-пігмеями.
Тепер трохи про догляд за таким акваріумом. Перш за все, регулярний догляд обов’язковий. Для профілактики водоростевих обрастань акваріум не слід розміщувати біля вікна, а світловий день має плавно збільшуватися з 6 годин під час запуску акваріума і поступово дійти до 10 годин на день. Щотижня необхідно чистити стінки акваріума від водоростевих обрастань і сифонити ґрунт, зливаючи при цьому 20% води. Доливати воду в такий невеликий акваріум краще відстояну, або оброблену кондиціонерами. У годівлі найголовніше – не перегодувати риб. У такому невеликому об’ємі краще годувати переважно живим кормом, а кілька днів на тиждень додавати якісні європейські корми для поліпшення забарвлення.
Сусіди для лабіринтових рибок. Найлегше шукати сусідів методом виключення. Наприклад, усі рослиноїдні риби (золоті рибки, рослиноїдні цихліди та піраньї) відпадають, оскільки вони їдять рослини. А, як ми вже знаємо, лабіринтовим обов’язково необхідні зарості рослин. Відпадають великі та хижі риби, тобто різні лабідохроміси, псевдотрофеуси, Red Parrot, хижі соми. З цими рибками не уживуться всі лабіринтові, які зазвичай зустрічаються в наших акваріумах. З такими цихлідами, як апограми та пельвікахроміси, можна утримувати майже всіх лабіринтових, крім сіамських півників, дрібних трихопсисів.
Тепер про те, з якими рибками все ж можуть жити лабіринтові. По-перше, з дрібними харациновими рибками. З ними не варто саджати хіба що макроподів. Далі, практично з усіма сомами можна сміливо саджати будь-яких лабіринтових, навіть за бажання найагресивніший макропод не зможе пробити сомову броню. З такими рибками, як трихогастери, колізи, псевдосфроменуси та деякими видами диких півників, можна саджати скалярій. Однак макроподи можуть самі образити скалярій. З великими барбусами (суматранські, одеські, чорні) не варто саджати лабіринтових – у них є і вуса, і довгі плавці, які й становлять для них привабливу мішень. А от із дрібними барбусами можна саджати будь-яких лабіринтових, їх ніхто не наздожене, та й вони нікого не скривдять.
Сусідство з живородками так само, як і з барбусами, неоднозначне. Гупі можуть жити з некрупними лабіринтовими, типу півників, купанусів, медових гурамі, трихопсисів. Решта можуть з’їсти гупі цілком, ну, або просто плавці порвати. Такі риби, як мечоносці, пецилії, моллінезії можуть жити з трихопсисами вітата, трихогастерами, колізами, великими дикими півниками. Із сіамськими півниками їх саджати не варто, вони можуть обірвати пінці півникам. У великих, густозарослих рослинами об’ємах можна поєднувати півників і великих живородок, а от у маленьких акваріумах краще не треба.
Хороший сусід для лабіринтових риб – боції. Великі боції типу тигрових добре зможуть жити з великими лабіринтовими, наприклад, з трихогастерами, колізами, макроподами. А дрібні боції, типу карликової, добре уживуться з трихопсисами, півниками, псевдосфроменусами. До речі, часто в акваріумах, крім риб, живуть прісноводні креветки та равлики. Лабіринтові – великі любителі закусити ними. Найкраще їдять равликів (дрібних) макроподи і півники. Ампуляріям вони часто обкушують вуса. З іншими лабіринтовими равликів селити можна, звісно, невелика кількість буде з’їдена, але на загальній їх кількості це не сильно позначиться. А от креветки для лабіринтових – делікатес.
Всередині виду між самцями відбуваються постійні зіткнення, які в окремих випадках закінчуються загибеллю одного із суперників. Особлива агресивність відзначається у дорослих самців, які перебували в тривалій ізоляції від інших риб. Дорослих риб можна утримувати в одному акваріумі, якщо вони виховувалися спільно, проте при цьому не можна їх відсаджувати навіть на невеликий термін. Поштовхом до бійок є додавання свіжої води, що слугує сигналом до розмноження, і вони стають територіальними. Найбільшу територію в період нересту захоплює макропод звичайний і деякі півники, меншу – макропод чорний, ще більш терпимі трихогастери, і зовсім маленька територія у коліз.
Більшість знайомих нам лабіринтових будують для свого потомства спеціальні гнізда з бульбашок повітря. Макроподи, трихогастери, бійцівські рибки дуже красиво нерестяться, ніжно “обіймаючись” під гніздом. Гнізда у всіх риб різні. У ляліуса в піну включені уламки рослин, у карликового гурамі піна знаходиться під плаваючим листом, у макропода – “шапка” нижче, у трихогастерів вона часом доходить до 10 сантиметрів у центрі і до 50 у діаметрі. Pseudosphromenus dayi та шоколадні гурамі (рід Sphaerichthys) будують свої повітряні замки не біля поверхні, а під корчами, в печерах, а в акваріумах – у перевернутих горщиках. Свої вдалі винаходи природа, як відомо, любить повторювати. Пінні гнізда будують і близькі до лабіринтових змієголови, і зовсім далекі від них соми хоплостернуми, і деякі інші риби.
Рід Ctenopoma об’єднує 16 видів. З них одинадцять просто виметують ікру біля поверхні води і залишають її плавати без нагляду, а п’ять уже перейшли на охорону потомства і будують пінні гнізда, куди й виметують ікру. Із шістнадцяти видів роду Betta тільки сім будують пінні гнізда, а дев’ять видів пішли вже далі: вони не виділяють кондиційовану слину назовні, а виношують потомство в роті. З трьох видів роду Sphaerichthys одні будують пінні гнізда, інші забирають ікру в рот. Цікаво, що навіть всередині одного виду шоколадних гурамі – S. osphromenoides проявляється ця відмінність: риби, виловлені в різних місцях, охороняють потомство по-різному.
Перехідною ланкою між рибами з пелагічною “бездоглядною” ікрою і тими, хто охороняє її у спеціально побудованому гнізді, є Helostoma temmincki, або, як її часто називають, гурамі-поцілунок. Ікра у цих риб, безумовно, пелагічна – завдяки жировій крапельці вона легка і плаває біля поверхні води. Але повністю вважати її пелагічною не можна, тому що вона не пасивно пересувається під впливом хвиль і течії, а закріплена і зібрана компактно. Ікра виметується в пляму жирового секрету, що випускається самцем. Ікра ніби прилипає до цієї абсолютно пласкої маслянистої плями біля поверхні. У “масляному” полоні перебувають і вилуплені личинки. Але коли вони сформуються в мальків і перейдуть до активного живлення, секрет загніє і під ним виникне бактеріальна хмаринка каламуті. А раз є достаток бактерій, значить, з’являється і безліч інфузорій, що їх поїдають, – перший корм мальків не треба навіть шукати.
Дозрівають у 5-15 міс. Самці яскравіші, стрункіші за самок, непарні плавці у них розвинені сильніше і часто загострені, під час нересту набувають шлюбного забарвлення. Деякі барбуси мають пристрасть смикати трихогастерів і коліз за їхні нитки. Стимулює ікрометання додавання свіжої, м’якої води і підвищення температури на 2-5°С проти звичайної. Потрібна густа рослинність і обов’язково плаваючі рослини з довгим корінням. Плаваючі рослини є опорою для гнізда або будівельним матеріалом для нього, а якщо у риб немає можливості віднереститися, то дуже велика вірогідність, що невиمتана ікра у самки перетвориться на кісту, і призведе до загибелі самки.
Багато риб із цієї родини ревно охороняють своє потомство, піклуються про нього. Самці будують гніздо з шматочків рослин, бульбашок повітря, скріплюючи будівельний матеріал своєю слиною. Під час нересту самка виметує ікринки в кілька рядів. Самець підбирає їх і поміщає в гніздо. Зазвичай він доглядає за ікрою. Субстрат – для одних плаваючі рослини, штучний пластиковий лист, для інших – шкаралупа кокосового горіха, різні кам’яні гроти тощо. У період догляду самців за кладкою на ніч залишають слабке освітлення. Інкубаційний період 8-12, до 18 діб. Стартовий корм: дрібний планктон. Крім цихлових представники цієї родини становлять, мабуть, найцікавішу групу з погляду біології розмноження. За типом нересту поділяються на чотири групи:
1) Гніздо не будують, ікра плаваюча, потомство не охороняють: представники родів Anabas, Helostoma, Ctenopoma (acutirostre, argentoventer, kingsleyae, maculatum, multispinnis, muriei, nigropannosum, ocellatum, oxyrhynchum, pellegrini, petherici), Oshimia та Sandelia.
2) Ікру відкладають у попередньо побудоване самцями пінне гніздо біля поверхні води: Betta (bellica, coccina, fasciata, imbellis, smaragdina, splendens), Ctenopoma (ansorgii, congicum, damasi, fasciolatum, nanum), Ctenops, Macropodus, Osphronemus, Trichogaster.
3) Будують таке ж гніздо, але ховають його під широким листом рослини (Belontia, Malpulutta, Parasphaerichthys, Parosphromenus, Pseudosphromenus, Trichopsis).
4) Самці або самки інкубують ікру в роті: Betta (anabatoides, balunga, brederi, foerschi, macrostoma, picta, pugnax, rubra, taeniata, tussyae, unimaculata), Parasphaerichthys, Ctenops та Sphaerichthys.
