Оодиніоз, Оодиніумоз, «Золотий пил», «Оксамитова хвороба» (Velvet desease, Gold spot disease).
Заразна хвороба. Одне з найпоширеніших паразитарних захворювань акваріумних риб. Збудники — три самостійних джгутиконосці, двоє з яких (Oodinium pillularis та Oodinium limneticum) паразитують на прісноводних акваріумних рибах, третій (Oodinium ocellatum, синонім Branchiophilus maris) — на морських акваріумних рибах. У нашій країні оодиніумоз вільноживучих риб у природних водоймах не зареєстрований. У зв’язку з цим основними джерелами поширення збудників хвороби є екзотичні риби, водна рослинність, молюски, ґрунт і вода з неблагополучних щодо оодиніумозу акваріумів.
Оодиніумоз — одне з найпоширеніших паразитарних захворювань прісноводних акваріумних риб усіх видів і вікових груп. Найбільш сприйнятливі риби з родів таніхтіс (кардинали), нотобранхіус, гіфесобрикон, нанностомус, пунтіус, брахіданіо та даніо, а також з ряду коропозубих і родини лабіринтових (ляліуси, півники та макроподи). Найменш сприйнятливі риби родини ціхлових (Cichlidae), хоча всі вони можуть бути носіями оодініумів.
Oodinium pillularia (Piscinoodinium pillulare) — Паразит активно плаває у воді і, відшукавши рибу, закріплюється на її поверхні загостреним кінцем, після чого проникає під епітелій шкірного покриву, плавців, зябрового апарату, слизової оболонки рота. Тут паразит, активно харчуючись тканинами жертви, росте і через деякий час, який прямо залежить від температури води, виходить у зовнішнє середовище. При температурі 25°С стадія живлення завершується за чотири доби, 20°С — за п’ять діб, 30°С — за дві доби.
Залишивши рибу, паразит стає кулястим, покривається щільною захисною оболонкою (цистою), осідає на дно чи рослини і починає багаторазово ділитися надвоє, внаслідок чого утворюються від 32 до 64 молодих особин. Розірвавши цисту, вони виходять у воду і деякий час ведуть непаразитичний спосіб життя на кшталт водоростей, здійснюючи фотосинтез, тому в цей період їм необхідне яскраве, особливо сонячне світло. Однак жити довгий час без хазяїна оодініуми не можуть і плавають саме в пошуках риби, відшукавши яку, вони одразу проникають під епітелій зовнішніх тканин, і цикл їх розвитку повторюється.
Oodinium limneticum (Piscinoodinium limneticum). Нападаючи на рибу, цей паразит не проникає під епітелій, а залишається на ньому, закріплюючись за допомогою несправжніх ніжок (псевдоподій), росте і збільшується в розмірі. Приблизно в ті ж терміни, що і O. pillularia, він покривається цистою, не залишаючи при цьому рибу. У стадії розмноження шляхом багаторазового поперечного поділу під щільною оболонкою утворюється близько 200 дочірніх організмів. Розриваючи цисту, частина з них оселяється на колишній жертві, а частина вирушає шукати нову, протягом трьох діб активно плаваючи у воді. Якщо паразит не знайде за цей час рибу, він гине.
Оодиніумоз — підступне захворювання. Воно може тліти в акваріумному господарстві роками, а хазяїн навіть не підозрюватиме про це. Дорослі риби дуже рідко вмирають від оодиніумозу. Якщо умови утримання хороші, то рибки лише є носіями інфекції. Самі навіть у явній формі не хворіють. Іноді, незрозуміло чому, вони чухаються об камені та рослини, а ще несподівано бліднуть і різко здригаються.
Іноді, особливо за хороших умов, захворювання у дорослих особин протікає мляво, зі слабко вираженими ознаками хвороби, і вчасно розпізнати недугу та поставити попередній діагноз може лише досвідчений і дуже уважний акваріуміст. Мальки та риби, які не досягли статевої зрілості, більш схильні до захворювання, ніж дорослі особини екзотичних риб. Інвазія розвивається повільно, з незначним відходом хворої риби. Oodinium потрапляють в акваріум разом із рибами, рослинами, водою та інвентарем із зараженого акваріума.
Паразити, руйнуючи епітеліальний шар шкіри тіла та плавців риб, викликають інтенсивне слиновиділення, що призводить до порушення шкірного газообміну. Порушення останнього особливо небезпечне для молоді риб, у якої ще слабо розвинений зябровий апарат, і збагачення крові киснем в основному відбувається через шкірний покрив усієї поверхні тіла. Не маючи досвіду, можна переплутати запущений оодиніумоз із тропічною формою іхтіофтиріозу. На практиці важливо вміти відрізняти оодиніумоз від іхтіофтиріозу, оскільки методи лікування цих хвороб різні. Але є й суттєві відмінності: при іхтіофтиріозі наліт на тілі риб білого кольору, зерна більші й більше нагадують манну крупу, риби втрачають апетит, у них більшою мірою виражені ознаки задухи.
Симптоми: •— В одних випадках риби поводяться неспокійно, часто чухаються об ґрунт і листя рослин; в інших, навпаки, пригнічені, малорухливі. У початковій стадії захворювання риба стоїть у кутах акваріума, плаває поштовхами. Апетит зберігається у риб до самої загибелі. Однак видимі прояви хвороби стають помітні лише в стадії сильного зараження. •— Зараження оодініумом зазвичай починається з плавців і потім поширюється по всьому тілу. Спинний та хвостовий плавці ніби склеєні, міжпроменева тканина руйнується. Залишаються самі обломані промені без міжпроменевої тканини. У довгохвостих високоплавцевих риб плавці злипаються і безжиттєво повисають, а пізніше — розщеплюються між променями.
•— У хворих риб з’являється дуже характерна ознака: найдрібніші вузлики на поверхні тіла і плавцях, які сприймаються неозброєним оком як борошнистий пил золотистого або сріблястого кольору. У наступній стадії захворювання риба виглядає так, ніби її обсипали борошном; на шкірі з’являється оксамитовий наліт, внаслідок чого це захворювання також називають «оксамитовою хворобою». Цей наліт особливо помітний, якщо подивитися на рибу вздовж тулуба. Крихітні жовто-зелені плямки суцільно вкривають усе тіло. Окремі ділянки шкіри і плавців з увеличенням кількості паразитів набувають сірувато-бурого відтінку. •— Згодом рясно виділяється слиз, зовнішні покриви відшаровуються у вигляді пластівців, шкіра місцями злазить із рибок клаптями. З розвитком хвороби руйнування епітелію шкіри наростає, що призводить до його пластівцеподібного відшарування. •— Подразнюючи шкірні покриви та зябровий апарат, паразити викликають інтенсивне слиновиділення, що вкрай ускладнює зяброве та шкірне дихання, особливо у молоді.
Лікування: Лікують хворих риб як в окремій посудині, так і в загальному акваріумі. Вважається, що лише вільно живучі стадії цих найпростіших піддаються впливу лікарських препаратів. Підвищена температура прискорює життєвий цикл цих паразитів, тому вони раніше виходять із внутрішньоцистової стадії і стають вразливими для лікування. Завдяки цьому скорочується необхідний період лікування.
Однак у разі тяжкого ураження риб цього методу слід уникати, оскільки є небезпека загострення наявних проблем із диханням. Бурхливе розмноження паразитів можна зменшити, якщо тримати акваріум у темряві, тим самим запобігаючи фотосинтезу у паразитів, що перебувають на стадії вільного життя. Цей метод корисний для скорочення подальшого розмноження найпростіших у випадках, коли риби вже отримали важкий вантаж цих паразитів. Однак його слід використовувати лише в поєднанні з лікарськими препаратами.
Поставивши діагноз, необхідно одразу розпочати лікування, навіть якщо ураження паразитами здається незначним. Для цього всіх риб із зараженого акваріума необхідно пересадити в окрему посудину з водою температурою 25-27°С і в перший день обробити розчином трипафлавіну (0.2 г на 10 л води) протягом 20 хв або розчином малахітового зеленого (0.006 г на 10 л води) протягом 5 год, після чого пересадити в інший акваріум із чистою водою і за 6-7 годин покормити живим трубочником або мотилем. На другий день внести в акваріум розчин основного фіолетового К (0.002 г на 10 л води) і, забезпечивши достатньою аерацією та живим кормом, витримати риб протягом чотирьох діб, після чого пересадити в акваріум із чистою водою. На шосту та сьому добу риб необхідно короткочасно обробити сульфатом міді протягом 20 хв, після чого їх можна повертати в загальний акваріум. Температуру води в загальному акваріумі, з якого видалено всіх риб, підвищують до 29-30°С і підтримують на цьому рівні до закінчення лікування риб. Рибоводний інвентар необхідно продезінфікувати.
Якщо лікування риб проводять в окремій посудині, то воду, ґрунт і рослинність залишають в акваріумі без риби протягом 7-8 днів. При цьому температуру води постійно підтримують на рівні 29-30°С, акваріум яскраво освітлюють. За цей час паразити без риби гинуть. Риб усіх пересаджують в окрему посудину на 14 днів і тримають при температурі 25-27°С з яскравим освітленням та проводять лікування. Потім риб, які пройшли курс лікування у ваннах, повертають в акваріум, а інвентар дезінфікують. Після того як хвороба придушена, риби залишаються з сильно пошкодженими шкірними покривами. На місці масових скупчень паразитів утворювалися характерні «пролисини». Необхідно вжити заходів проти виникнення вторинних інфекцій на уражених шкірних покривах.
Ліки: Aquarium Pharmaceuticals Exodin; Aquarium Pharmaceuticals General Cure; Aquarium Pharmaceuticals Triple Sulfa; Aqua Medic exodin; Aqua Medic pointex; Sera omnisan; Sera oodinopur; Tetra Contra Ick plus; Акримет; Антипар; Біоміцин; Іхтіофор; Малахітовий зелений із сульфатом міді; Основний фіолетовий К; Риванол; Сіль кухонна, морська; Сульфат міді; Трипафлавін; Трихопол; Формалін; Формамед; Хінін;
Профілактика: Для запобігання поширенню збудника захворювання рекомендуємо витримувати придбаних риб протягом місяця в окремій ємності, профілактично триразово обробляючи їх одним із препаратів, прийнятих для лікування. Не слід забувати про знезараження придбаної водної рослинності та закріплення за кожним акваріумом рибоводного інвентарю.
