Віруси та хвороби, що викликаються вірусами.
Перебіг інфекційних хвороб є вельми типовим. Спільним для всіх інфекційних хвороб є наявність інкубаційного (прихованого) періоду – проміжку часу від моменту впровадження і розмноження в організмі збудника до появи клінічних ознак хвороби. Тривалість його при різних інфекціях і у різних тварин неоднакова і залежить від кількості і місця впровадження мікробів, що потрапили в організм, їх патогенності, стану риби тощо. Обов’язковою умовою виникнення інфекційної хвороби є наявність джерела інфекції.
В акваріумній практиці таким джерелом є хворі риби та носії мікробів, які виділяють заразний початок у навколишнє середовище. В результаті інфікованими виявляються ґрунт, вода, рослини, знаряддя лову та рибоводний інвентар. Ґрунт і вода, в яких деякі патогенні мікроби здатні не лише зберігатися, а й розмножуватися, стають резервуарами інфекції. Ними можуть бути всі види живого корму, молюски, іхтіофаги, водна рослинність тощо. Розрізняють прямий — при контакті з хворою рибою, і непрямий — через корм, воду, ґрунт, рослинність, ворогів риб, молюсків, знаряддя лову та предмети догляду за акваріумом, способи передачі збудників заразних хвороб.
Віруси – це крихітні хвороботворні організми, які можна побачити лише за допомогою потужного електронного мікроскопа. Віруси – це внутрішньоклітинні збудники хвороб, тобто щоб розмножуватися, вони вторгаються в живі клітини свого носія. Розмножуються лише в живих клітинах. Вихід новоутворених вірусів із клітини вірусоносія нерідко відбувається шляхом руйнування (лізису) цієї клітини, внаслідок чого організму вірусоносія завдається суттєвої шкоди.
Віруси поширюються в сусідні клітини або переносяться кров’яним потоком до віддаленіших тканин вірусоносія. Вони залишаються в організмі, і тоді риба стає вірусоносієм, причому на вигляд абсолютно здоровою. Деякі типи вірусів викликають значне збільшення клітин вірусоносія, причому клітини збільшуються настільки, що утворюють видимі неозброєним оком шишки або грона, які можна переплутати з пухлинами. Різноманітні пухлини, спричинені вірусами та паразитами, називаються гіперплазією. Якщо лізис клітин і пошкодження тканин відбуваються у великому масштабі, це може врешті-решт призвести до загибелі вірусоносія.
Швидше за все, у всіх діючих акваріумах є популяції патогенних організмів, що вражають риб, точно так само як наше власне середовище містить людські віруси, бактерії тощо. Для риб цілком нормально мати на тілі або в тілі певну кількість патогенних організмів, але імунна система риб зазвичай тримає їхню чисельність під контролем, так що жодні клінічні хвороби не розвиваються. Таким чином, не всі патогенні організми, навіть якщо вони присутні в акваріумі, становлять безпосередню загрозу для здорових риб. Однак вони можуть почати бурхливо розмножуватися і викликати хворобу в тому випадку, якщо здоров’я риби або її імунітет постраждали через травми – такі як поранення, хронічний стрес, несприятливі параметри та рідкісні підміни води.
Результат вірусної інфекції частково залежить від імунітету вірусоносія, а частково від інших факторів. У деяких ситуаціях імунна система вірусоносія знищує віруси, причому іноді це відбувається ще до появи клінічних симптомів захворювання. В іншому випадку віруси можуть виграти цю битву і врешті-решт погубити вірусоносія. Своїм виживанням риби зобов’язані лише існуванню специфічних імунних механізмів. Однак здатність організму до імунної відповіді перебуває в тісному взаємозв’язку з фізіологічним станом тварини, який, зі свого боку, багато в чому залежить від екологічної обстановки і факторів поведінкового порядку (перенаселення, стресів, ієрархічного укладу).
Так зване спонтанне одужання якраз і залежить від резистентності індивіда, від здатності його клітин виробляти захисні антитіла (підвищення температури води прискорює обмінні реакції, сприяючи тим самим виробленню більшої кількості антитіл). Ще один момент полягає в тому, що у вірусоносія не розвивається клінічна хвороба, але, тим не менш, віруси залишаються в його організмі, і тоді він так і залишається просто вірусоносієм.
Ці вірусоносії на вигляд абсолютно здорові, проте вони є прихованими джерелами інфекції і залишаються заразними протягом тривалого періоду – можливо, навіть до кінця життя – і становлять ризик для інших риб. Що стосується акваріумних рибок, то карантин зовсім не є абсолютно ефективним засобом запобігання занесенню в акваріум вірусних хвороб.
Найчастіше в літературі згадуються ті вірусні інфекції, що вражають акваріумних риб, які викликають появу помітних і характерних зовнішніх ознак. Але існують і інші віруси, які викликають системні захворювання, що не піддаються діагностиці, з неспецифічними симптомами. Серед цих симптомів – крововиливи або хворобливі стани, які можуть викликатися цілим рядами можливих причин, наприклад, водянка. Точна діагностика таких неспецифічних вірусних захворювань вимагає складних і дорогих лабораторних досліджень і з цієї причини проводиться рідко. Хвороби та стани, збудниками яких можуть бути віруси: Водянка (асцит), Пучоокість (екзофтальмія), Пухлини.
Поки що не існує способу вилікувати заражених вірусами риб, хоча деякі антивірусні препарати, винайдені для лікування людей, у майбутньому можуть знайти застосування і для лікування хвороб риб. Антибіотики не здатні знищувати віруси, що вражають риб. Вільних вірусів (тобто тих, які існують поза організмом риб) у деяких випадках можна знищити за допомогою певних дезінфікуючих засобів. Але ці засоби зазвичай отруйні для риб, їх можна використовувати тільки для обробки обладнання і не можна застосовувати в акваріумі, населеному рибами.
Більшість найпоширеніших вірусних інфекцій, що вражають акваріумних риб, рідко бувають смертельними. Відомі випадки, коли у вірусоносія поступово розвивався набутий імунітет до цих патогенних організмів, і він зрештою позбавлявся хвороби. Тому найбільш розумний захід – тримати на карантині весь акваріум, якщо ви підозрюєте, що в ньому розвивається вірусна інфекція, і стежити за тим, щоб риби, які перебувають у карантинному акваріумі, утримувалися за оптимальних умов, щоб їхня імунна система не піддавалася додатковому ризику.
Вірус Lymphocystis. Це іридовирус (група вірусів ДНК), який викликає Лимфоцистоз. Він проникає в клітини шкіри або зябер і підміняє обмін речовин у цих клітинах. В результаті в уражених клітинах починають активно вироблятися віруси, і клітина риби починає дуже швидко рости, утворюються кульоподібні пухлини, окремо або групами, що нагадують за формою ягоди малини. Через кілька місяців таку клітину можна побачити неозброєним оком. Після того, як клітина лусне, віруси, що вийшли назовні, проникають у нові клітини. Цим вірусом уражаються багато прісноводних і морських риб. Лікувати захворювання неможливо. Інфіковані риби знищуються.
Вірус Ehitheliocystis. Симптоми схожі з Lymphocystis, але розрослі клітини значно менші.
Вірус-герпес Herpesvirus. Хвороба мало заразна.
