Хвороби, що викликаються джгутиконосцями (Flagellates).
Протозойні хвороби викликаються найпростішими паразитами. Найпростіші належать до трьох класів: джгутиконосців (Mastigophora), споровиків (Sporozoa) та інфузорій (Ciliata). Найпростіші – це одноклітинні організми. Їх можна виявити під мікроскопом, хоча є й такі, які видно неозброєним оком. Деякі з них класифікуються відповідно до способу пересування. Наприклад, війчасті найпростіші облямовані волосками (війками), які рухаються і підштовхують тварину вперед. Водночас джгутикові найпростіші використовують для тієї ж мети джгутики. Серед війчастих найпростіших є як вільноживучі, так і паразитичні види, зокрема ціла низка паразитів риб. Деякі найбільш поширені хвороби акваріумних риб викликаються найпростішими паразитами.
Ichthyobodo. Це джгутикові найпростіші ектопаразити, що вражають риб (синонім Costia), які належать до сімейства Bodonidae, ряду Protomonadina. Тіло в нього овальне або краплеподібної форми, довжина тіла 10-12 мкм, з двома джгутиками, за допомогою яких іхтіободо плаває і прикріплюється до шкіри та зябер риби. Дані паразити – один із можливих типів збудників хвороби, що проявляється як надмірне утворення шкірного слизу. Окрім паразитичної стадії, ці найпростіші мають стадію вільного життя у воді і в малій кількості присутні в акваріумі. Очевидно, вони починають бурхливо розмножуватися лише тоді, коли імунітет риб придушений через несприятливі умови навколишнього середовища або інші хвороби.
Вони можуть заражати риб багатьох видів і харчуватися шкірою свого хазяїна. Особливо схильні до зараження молоді риби – навіть за сприятливих умов навколишнього середовища. Ці паразити віддають перевагу температурін нижче 25°С і гинуть при 30°С. Є повідомлення про наявність резистентної стадії цист, яка може становити потенційне джерело повторного зараження. Потрапляють до акваріума разом із кормом, рослинами та ґрунтом із водойми, деводяться риби, а також із рибами, рослинами, водою та інвентарем із зараженого акваріума.
Ichthyobodo necatrix (раніше їх називали Costia necatrix). Джгутиконосець, що викликає паразитарне захворювання Іхтіободоз, або Костиоз. Небезпечний паразит, що паразитує на шкірі та зябрах. Якщо протягом кількох годин паразит не знайде жертву, особливо за температури 29-32°С, ектопаразит гине через добу. Якщо ж паразит встигне відшукати свою жертву, а нею може стати акваріумна риба будь-якого виду та віку, особливо молода, він прикріплюється до поверхні її тіла або зябрового апарату спеціально пристосованим для цього пальцеподібним виростом, потім, поїдаючи навколишні епітеліальні клітини, швидко розмножується поздовжнім поділом надвоє.
За сприятливих умов вся поверхня тіла і зябрового апарату ураженої риби незабаром виявляється буквально засіяною дрібними тваринами. Дорослі риби хворіють дуже рідко, але можуть бути носіями паразита. Спалахи хвороби можна спостерігати цілий рік, але найчастіше в перші літні місяці, коли він широко поширений у природа і заноситься з живим кормом.
Piscinoodinium. Синонім цієї назви – Oodinium. Оодініуми належать до класу Phytomastigophorea ряду Dinoflagellida. Збудники – три самостійні джгутиконосці, два з яких (Oodinium pillularis та Oodinium limneticum) паразитують на прісноводних акваріумних рибах, третій (Oodinium ocellatum, синонім Branchiophilus maris) – на морських акваріумних рибах. Цей паразит заражає риб багатьох видів, але найчастіше його можна спостерігати у барбусів та інших риб з родини коропових, а також у гурамі та коропозубих. Життєвий цикл цього паразита включає як паразитичну стадію, так і стадію вільного плавання. Тривалість життєвого циклу залежить від температури, і що вища температура, то більше прискорюється цей цикл. Piscinoodinium здатний до фотосинтезу, і для його розвитку важливу роль відіграє світло.
У тропічному акваріумі ці паразити можуть розмножуватися дивовижно швидко, так що риби, які живуть в акваріумі, постійно піддаватимуться атакам все нових полчищ заразних диноспор. У нашій країні Оодініумоз вільноживучих риб у природних водоймах не зареєстрований. У зв’язку з цим основними джерелами поширення збудників хвороби є екзотичні риби, водна рослинність, молюски, ґрунт і вода з неблагополучних щодо Оодініумозу акваріумів.
Oodinium (Piscinoodinium) pillularia – Він покритий війками і забезпечений двома джгутиками. Паразит активно плаває у воді і, відшукавши рибу, закріплюється на її поверхні загостреним кінцем, після чого проникає під епітелій шкірного покриву, плавців, зябрового апарату, слизової оболонки рота. Тут паразит, активно харчуючись тканинами жертви, росте і через деякий час, який прямо залежить від температури води, залишає рибу, опускається на дно або рослини, де й розмножується. При температурі 25°С стадія харчування завершується за чотири доби, 20°С – за п’ять діб, 30°С – за дві доби.
Залишивши рибу, паразит стає кулястим, покривається щільною захисною оболонкою (цистою), осідає на дно або рослини і починає багаторазово ділитися надвоє, в результаті чого утворюються від 32 до 64 молодих особин. Розірвавши цисту, вони виходять у воду і деякий час ведуть непаразитичний спосіб життя на кшталт водоростей, здійснюючи фотосинтез, тому в цей період їм необхідне яскраве, особливо сонячне світло. Однак жити довгий час без хазяїна оодініуми не можуть і плавають саме в пошуках риби, відшукавши яку, вони одразу ж проникають під епітелій зовнішніх тканин, і цикл їх розвитку повторюється.
Oodinium (Piscinoodinium) limneticum. Паразитує на шкірі та плавцях, де і розмножується. Нападаючи на рибу, цей паразит не проникає під епітелій, а залишається на ньому, закріплюючись за допомогою несправжніх ніжок (псевдоподій), росте і збільшується в розмірі. Приблизно в ті ж терміни, що й O. pillularia, він покривається цистою, не залишаючи при цьому рибу. У стадії розмноження шляхом багаторазового поперечного поділу під щільною оболонкою утворюється близько 200 дочірніх організмів. Розриваючи цисту, частина з них оселяється на колишній жертві, а частина вирушає шукати нову, протягом трьох діб активно плаваючи у воді. Якщо паразит не відшукає за цей час рибу, він гине.
Cryptobia. Джгутиконосці, що належать до ряду Bodonida, сімейства Bodonidae. До роду Cryptobia належить два види – Cryptobia cyprini та Cryptobia branchialis. Зовні ці паразити подібні між собою, але спосіб життя та симптоматика хвороб, що ними викликаються, настільки різні… Протозойна хвороба, що викликається джгутиконосцями, які паразитують у крові та зябровому апараті риб. Бранхіопатичний криптобіоз викликається одноклітинним паразитом Cryptobia branchialis, що має дещо витягнуте тіло і по одному джгутику на заокругленому передньому та загостреному задньому кінцях тіла. Гемопатичний криптобіоз викликається одноклітинним паразитом Cryptobia cyprini. У природних та акваріумних умовах може розмножуватися тільки зі зміною хазяїв.
Основним хазяїном є риби, а проміжним – кровосисні п’явки, в кишечнику яких джгутиконосці розмножуються і при нападі п’явки на рибу переходять у кровеносну систему останньої. На відміну від Cryptobia branchialis, збудник гемопатичного криптобіозу оселяється не на зябровому апараті, а в кров’яному руслі риб і поширюється кровосисними п’явками, які слугували для нього проміжним хазяїном. Якщо на хвору на криптобіоз рибу напала п’явка, збудник хвороби з кров’ю потрапляє в кишечник п’явки і там починає посилено розмножуватися безстатевим шляхом. З кишечника паразити проникають у порожнину хоботка п’явки, а звідти через ранку – в кров’яне русло іншої риби. Зараження відбувається через хвору рибу. Найбільш сприйнятливі золоті рибки. За відсутності риб паразит гине через 1-2 доби.
Trypanosoma. Це група найпростіших джгутикових. Зустрічаються в особин із дикої природи. Вражають кров. Передача відбувається через п’явок, за їх відсутності зараження припиняється. На ранніх етапах це захворювання досить важко без мікроскопа відрізнити від костиозу та триходинозу. На щастя, у практичному плані це виявляється не настільки важливим, оскільки, за винятком занедбаних випадків, лікування цих хвороб може бути однаковим.
Hexamita truttae. Синонім Octomitus truttae. Кишкові паразити. Вражає жовчний міхур і кишечник риб. У кишечнику хазяїна паразит виходить із цисти і надалі локалізується найбільшою мірою в передньому відділі кишечника та в жовчному міхурі, викликаючи спочатку подразнення, а потім і запалення слизової оболонки цих органів. У порожнині кишечника і жовчного міхура гексаміти розмножуються прямим поділом надвоє. Потім частина з них покривається цистою і виділяється з екскрементами у воду, що створює потенційну небезпеку зараження інших риб. Ці найпростіші живуть у невеликій кількості в кишечнику риб родини ціхлових, а іноді зустрічаються і в риб інших родин.
Вважається, що вони є причиною утворення отворів у голові. Ця хвороба відома також як ерозія голови та бічної лінії. У дискусів, як вважають деякі дослідники, Гексамітоз викликається власним паразитом Hexamita symphysodonis. Потрапляє до акваріума з водойм разом із кормом, рослинами та ґрунтом, якщо він не був прокип’ячений або прокалений, а також із рибами, рослинами, водою та інвентарем із зараженого акваріума. Не витримує температури 35°С. Молоді риби хворіють частіше, ніж дорослі особини.
Protopalina symphysodonis. Кишкові паразити. Захворювання Протопаліоноз. Інфекція внутрішніх органів, особливо шлунка. Темне забарвлення зі слизовими плямами, склеєні плавники. Частіше у дискусів і гурамі, що цілуються. Забарвлення змінюється на темно-коричневе, і здуваються животи. Захворювання веде до загибелі риби. Застосовують Трихопол у корм або у воду. Сульфацил натрію, Этазол (Етазол), Фурагін, Стрептоцид.
Spironucleus. Дипломонадове джгутикове. Захворювання Спиронуклеоз (Спіронуклеоз). Дегенерація зябер, здутий живіт, білуваті екскременти, паразит внутрішніх органів (переважно кишечника). У природі не небезпечний, але вкрай агресивний при масовому розмноженні в обмеженому об’ємі. Застосовують Трипафлавін, Тинідазол у корм, Диметридазол, Трихопол.
