Digenea, Дигенетичні трематоди.
Метацеркарії. Дигенетичні сисунці. Вони мають складний життєвий цикл зі зміною хазяїв. Заносяться з равликами, які є їхніми проміжними хазяями. Вони розміщуються в рибі і більше не можуть її покинути. Завдають шкоди шкірі, м’язам та органам. Особливо небезпечні метацеркаріози очей, головного мозку та внутрішностей. Хворих риб знищують. Не можна обробляти медикаментами, оскільки, загинувши, вони отруюватимуть її трупною отрутою.
Першим проміжним хазяїном є молюски. З яєць паразита вилуплюються мірацидії. Вони мають вії і можуть плавати, як інфузорії. За добу вони повинні знайти і впровадитися в молюска. У тілі равлика мірацидії перетворюються на спороцисти. На цій стадії паразити можуть дуже швидко розмножуватися прямо в тілі равлика. Потім зі спороцист утворюються редії. У цій стадії паразити чекають, поки поблизу від равлика не опиняться риби. І за відсутності риб редії не вилуплюються досить довго. Тому, якщо Ви приносите равликів із природних водойм або купуєте виловлених у природі, їм обов’язково треба робити карантин у ємності без риб не менше місяця.
Другим проміжним хазяїном в акваріумі зазвичай є риби. Але трапляються також і такі види, для яких другим проміжним хазяїном можуть бути ракоподібні. 
Вилуплені в молюску редії виходять у воду і перетворюються на личинок паразита – церкарії. Церкарії мають хвіст і активно плавають, розшукуючи рибу. Так вони можуть полювати від одного до двох днів, залежно від температури. Церкарія прикріплюється до риби в будь-якому місці, просвердлює дірку і впроваджується всередину тіла. Після цього церкарії втрачають хвіст і перетворюються на метацеркарій. Метацеркарії пробивають собі дорогу в тілі риби і переміщуються в різні органи: печінку, зябра, мускулатуру, очі та ін.
У цей час риби чухаються об різні предмети і виявляють симптоми стресу – прискорене дихання, лякливість. У разі потрапляння метацеркарії в око риби, воние може розпухнути, в ньому може з’явитися біла пляма, і риба може осліпнути. При сильному ураженні деякими видами метацеркарій на тілі риби можуть спостерігатися чорні точки. Крім того, у цей час у риб послаблюється імунітет, і вони стають схильними до різних інших захворювань.
Після того як метацеркарії досягають кінцевого місця розташування, вони переходять у стадію очікування. Вони більше не завдають рибам шкоди і чекають, коли рибу з’їсть їхній остаточний хазяїв. Риби перестають чухатися і ніяк не виявляють симптомів хвороби (окрім тих риб, які осліпли). Остаточним хазяїном паразита є всі, хто харчується рибою та ракоподібними. У природи найчастіше таким хазяїном є рибоїдні птахи. У домашніх акваріумах життєвий цикл таких видів виявляється розімкнутим, і подальше поширення паразита не відбувається.
Але існує група червів, для яких остаточним хазяїном є риби. Такі паразити особливо небезпечні в акваріумах, де можуть замкнути свій життєвий цикл. Це відбувається, коли риб годують іншими рибами або мальками, а також в акваріумах з живородками, мальки яких з’їдаються. Крім того, риби можуть заразитися, коли вони поїдають хвору або померлу в акваріумі рибку, оскільки метацеркарії залишаються живими деякий час і після смерті хазяїна.
Дорослий черв’як розвивається в кишківнику риби, що його з’їла. Він не завдає їй, зазвичай, великої шкоди. Зате починає бурхливо розмножуватися. Його яйця у великій кількості потрапляють з екскрементами у воду акваріума. При цьому у самої риби не спостерігається жодних відхилень у поведінці та зовнішньому вигляді. Ураження метацеркаріями є досить поширеним захворюванням у природи та в акваріумах. Діагностика зараження цими червами можлива лише на стадії, коли лікування вже неможливе. Медикаментозна обробка проти метацеркарій може сильно зашкодити самій рибі, оскільки метацеркарії не можуть самостійно покинути рибу, і, гинучи у великій кількості в різних органах, лише отруять її.
Diplostomum. Очні трематоди, очні черви. Оскільки дигенетичні трематоди мають життєвий цикл, що включає кількох хазяїв, причому риба — лише одна ланка в цілій послідовності тварин, у яких паразитують трематоди, вони не можуть безпосередньо передаватися від однієї риби до іншої в акваріумі. Життєвий цикл Diplostomum передбачає послідовну передачу, що включає равлик, рибу та птаха (останнього хазяїна). У кишківнику таких птахів мешкає статевозрілий гельмінт, що виділяє запліднені яйця. У воді мірацидій нападає на молюска-ставковика, проникає в його тіло і переходить у наступну стадію розвитку — спороцисту.
Вони виходять із першого проміжного хазяїна (молюска) і за допомогою вилоподібного хвоста вільно плавають у воді. Потім церкарії через стінки кишківника, зябра та шкіру риби проникають у її кровоносну систему і током крові заносяться в око. В оці трематоди за 4-5 тижнів виростають до повних розмірів, перетворюються на метацеркарії і можуть залишатися в кришталику до 4 років, погіршуючи зір риби, а іноді викликаючи важке пошкодження ока і навіть сліпоту. В результаті цього риба втрачає зір і стає легкою здобиччю рибоїдних птахів. Якщо очні трематоди випадково потрапили в акваріум разом із спійманими в дикій природі равликами, то в тісних межах акваріума може статися таке масштабне зараження риб личинками, що це призведе до масштабного пошкодження і смерті.
Диплостоматоз.
Збудник Diplostomum spathaceum з родини Diplostomatidae — трематоди, дигенетичні сисунці, що паразитують в очах риб. Заносяться разом з равликами, з живим кормом, водною рослинністю. Потрапивши в рибу, вони вже не можуть її покинути і не можуть передаватися від риби до риби без проміжного хазяїна. З одного акваріума в інший інвазія може передаватися тільки у разі наявності в одному з них молюсків-ставковиків, а також вільноплаваючих церкаріїв. Хвора на диплостоматоз риба не є переносником захворювання.
Симптоми: •— Характерні ознаки хвороби: помутніння кришталика, внаслідок чого обидва ока виглядають замутненими, утворення більма, внаслідок чого риба поступово сліпне. Іноді спостерігається витрішкуватість. На некротизованих ділянках ока оселяються сапролегнієві гриби. Через втрату зору риба погано бере корм, худне; молодь відстає в рості. •— Черви, що проникають у тканини, завдають шкоди шкірі, м’язам і органам. Риби неспокійно плавають, труться об предмети і посилено дихають. Риби піднімаються у верхні шари. Тіло викривляється. Прискорене дихання. Труться об предмети. Стають слабкими, не реагують на подразники, і їх легко виловити руками.
Лікування: Не можна застосовувати ліки, оскільки загиблі черви не можуть бути виведені назовні. Заражених риб знищують. Не утримувати в акваріумі молюсків, особливо ставковика.
Постодиплостоматоз, Чорно-плямиста хвороба.
Збудник метацеркарій дигенетичного сисунця Posthodiplostomum cuticola, Diplopstomiasis з родини Diplostomatidae. Поширене інвазійне захворювання риб. Характеризується воно ураженням шкіри, м’язів, викривленням хребта. Проявляється появою на тілі під шкірою риби чорних плям різної величини. Ці плями утворюються в результаті відкладення чорного пігменту в місцях проживання личинок гельмінта.
Кожна чорна точка, як правило, 1-2 мм у діаметрі, є місцем проживання черв’яка. Статевозрілі гельмінти розвиваються в кишківнику рибоїдних птахів. Досягши статевої зрілості, гельмінти продукують яйця, які з послідом птахів потрапляють у воду. Мірацидії впроваджуються в проміжного хазяїна — черевоногих молюсків і розвиваються в них шляхом нестатевого розмноження.
Вони виходять із тіла молюска і впроваджуються в другого проміжного (додаткового) хазяїна — в рибу, де незабаром перетворюються на метацеркаріїв. Зараження риб відбувається переважно у весняно-літній період, що пов’язано з розвитком збудника. Чорні плями на шкірі утворюються в різних місцях: на плавцях, зябрах, хвості, спині, череві, боках, рогівці очей, слизовій оболонці ротової порожнини та ін. Кількість таких плям — від кількох десятків до кількох сотень. Сильно заражені риби можуть бути вкриті сотнями чорних плям. При інтенсивному зараженні відзначається їх загибель. Інтенсивність інвазії з віком риб збільшується.
Симптоми. •— У риб у місцях впровадження метацеркаріїв відзначаються точкові крововиливи, темні пігментовані плями, які потім перетворюються на невеликі чорні горбки. У міру росту мальків чорні плями збільшуються, досягаючи 1,5 см у діаметрі, і часто набувають розлитого характеру, горбки вростають у м’язову тканину. Пігмент відкладається навколо капсули з метацеркаріями не лише із зовнішнього, а й із внутрішнього боку. Тіло уражених мальків деформується, викривляється хребет, втрачається гнучкість, сповільнюється ріст. •— Заражена риба худне. Хворі риби піднімаються у верхні шари води, стають слабкими, і їх легко виловити.
Лікування: На щастя, ця хвороба має більш непривабливий вигляд, ніж шкоду. Лікування не розроблене. Не можна застосовувати ліки, оскільки загиблі черви не можуть бути виведені назовні.
Профілактика. Враховуючи, що розвиток гельмінта відбувається за участю молюсків, попередити захворювання риб можна шляхом знищення молюсків у водоймі. Необхідно огородити акваріуми від потрапляння молюсків із природних водойм та ставкових господарств. Живий корм для риб бажано видобувати у водоймах, вільних від диких риб і не відвідуваних чаплями.
