Сухопутні чи водні рослини?
Причиною невдалої покупки може бути й придбання палюдаріумних рослин — їм потрібен час, щоб адаптуватися. Перевести рослину в надводну форму з підводної набагато легше, ніж навпаки. Якщо виникло припущення, що придбана рослина надводна (так часто буває з молодими криптокоринами, ехінодорусами), її не можна одразу заглиблювати та висаджувати в ґрунт, нехай поплаває біля поверхні до появи одного-двох нових листків.
Echinodorus amazonicus – Надводна форма Ammannia gracilis – Надводна форма
При купівлі рослин для декорування акваріума не зайво знати, чи виросли вони у воді, чи на повітрі? Зробити це зможе будь-який уважний спостерігач. Які труднощі доводиться подолати рослинам на суходолі? Насамперед, добувати воду та доставляти її до всіх своїх органів. Водні рослини від цього позбавлені. Вода навколо і плавучість є. І саме в цьому причина добре помітних навіть для неозброєного ока відмінностей між ними. Треба лише вийняти рослину з води.
Вода в багато разів щільніша за повітря і сама підтримує мешкаючі в ній рослини. Це призводить до недорозвинення або зникнення їхніх опорних тканин, тому стебла й листя багатьох водних рослин м’які, гнучкі та легко переміщуються течією. Проточністю води, наявністю в ній турбулентних рухів, хвилювань і конвекційних потоків сприяють постачанню рослин поживними речовинами, теплом і повітрям.
Органи водних рослин, що стикаються з водою, можуть поглинати воду з розчиненим у ній киснем усією своєю поверхнею. Досягається це завдяки особливій будові оболонок клітин покривних тканин. Покращенню газообміну сприяє сильна розчленованість підводних листків, завдяки якій збільшується поверхня зіткнення їх з водою і розвиток у всіх органах великих міжклетників і повітряних порожнин, через які надходить повітря.
Коренева система водних рослин розвинена слабко, кореневі волоски відсутні: вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами може проникати безпосередньо в листя. Велика щільність водного середовища зумовлює слабкий розвиток механічних елементів у листках і стеблах водних рослин. Нечисленні механічні елементи, наявні в стеблах, розташовані ближче до центру, що надає їм більшої гнучкості. Корені перисті: рослинам не потрібна підтримка у воді.
У водних рослин слабко розвинені або навіть відсутні судини у провідних пучках. Характерною особливістю гідгатофітів є крайня слабкість їхніх стебел і листків, що опадають після вилучення з води. Будучи цілком занурені в поточну чи стоячу воду, що підтримує їх з усіх боків, вони не потребують твердих елементів своєї тканини (склеренхіматичних), які тому й доводяться до значної простоти; паренхіматична тканина (тобто така, що складається з багатогранних ніжних клітин, не витягнутих ні в один бік) становить головну масу, в якій вельми слабко розвинені судинно-волокнисті пучки.
Echinodorus та Anubias, вирощені в палюдаріумних умовах.
Сухопутні рослини змушені формувати механічні тканини, які підтримають їхні стебла та листки, не дадуть їм безсило лежати на землі. Іншими словами, вони міцні, жорсткі — набагато жорсткіші за водні. Виняте на повітря рослину треба легко струсити від води. Вода утворює на листках не суцільну плівку, а окремі краплі. На листках і стеблах повітряних пагонів часом можна помітити опушення, якого ніколи не буває у підводних рослин. Не буває у водних рослин бархатистих листків. А ще у підводних рослин не буває товстих, соковитих стебел і листків, що запасають воду. Навколо них завжди достатньо доступної у будь-який момент води.
Навіть якщо стебла здаються товстими, всередині них не рідина, а система повітроносних тканин, що забезпечують плавучесть і транспорт повітря під воду, до коріння, як у німфей і латаття. Такі стебла м’які на дотик. Легко стискаються при натисканні. Відсутність захисту від висихання — універсальна властивість усіх підводних рослин. Їхні пагони, виняті з води, виглядають по-справжньому мокрими. Змочені водою ніжні листки злипаються одне з одним. Зрізані сухопутні рослини спочатку зів’януть, а потім уже висохнуть, перетворяться на сіно. А водні рослини дуже швидко втрачають воду, висихають буквально на очах. Поводячись із ними, не можна забувати про цю обставину.
Лише в одному випадку можна достовірно дізнатися, що рослина у воді ніколи рости не буде. Якщо вона має товсті, м’ясисті, наповнені соком стебла й листки, що не стискаються легко між пальцями. Та ще й покриті восковим нальотом. Ці рослини належать до групи сукулентів — мешканців посушливих місць. Вони у своєму еволюційному русі пішли дуже далеко від води, підкорили пустелі та гірські райони, пристосувалися до пекучого сонця і тривалих посух. Їм в акваріумі вже не вижити.
Багато аматорів намагаються адаптувати до водних умов вологолюбні рослини, що вирощуються в кімнатах. Одразу треба сказати, що такі рослини, навіть якщо вони чудово пристосовуються до водних умов, повністю утримувати під водою тривалий час не вдається. Дуже багато хто з них може утримуватися в напівзануреному стані на бічних поличках акваріума або в палюдаріумі.
Для прикрашання акваріума можна використовувати деякі види ампельних (стелиться) рослин. Поміщені над водою батоги традесканції, розростаючись, занурюються у воду акваріума. Такі батоги, що поступово опускаються у воду, добре переносят затоплення. Але опущені під воду разом із ґрунтом, вони перестають рости і невдовзі загнивають. Спроби утримувати в акваріумі різні види каладіумів, калатей, марант, хуттуній приречені на невдачу. Усі ці рослини можуть рости в затопленому ґрунті, але занурення листків під воду не переносять. Усі вони добре ростуть у вологому оранжереї.
Рослини для підвіконня чи оранжереї, а не для акваріума.
Взаємодія риб і рослин в акваріумі. 
