Підклас Розиди ( Rosidae )
Порядок Зонтикоцвіті ( Apiales )
Родина Селерові, або Зонтичні ( Apiaceae )
Рід Гідрокотила — Hydrocotyle.
Гідрокотила (щитолисник) білоголова — Hydrocotyle leucocephala.
«1» (Англ. – Brazilian Pennywort, Brazilian Water Ivy). Південна Америка, від півдня Мексики до півночі Аргентини, мешкає як у стоячих, так і в проточних водоймах тропіків. У природи ця рослина рідко зустрічається повністю зануреною у воду, а лише тимчасово під час підвищення рівня води. Оригінальна довгостеблова рослина з округлими світло-зеленими листками, розташованими на прямому стеблі. Розмір рослини сягає у висоту до 50 см. Ширина 5-15 см. Стебло подовжене, зигзагоподібне, у вузлах інтенсивно утворюються додаткові білі корінці. Від стебла вгору відходять листки. Листорозміщення чергове. Листова пластинка округла, діаметром до 2-4 см, краї слабохвилясті, основа серцеподібна. Довжина черешка 4-10 см. Особливістю цієї рослини є те, що вона однаково добре може рости як на землі вздовж заболочених місць, так і на поверхні води. На поверхні води росте горизонтально.
«2» До умов утримання не вимоглива. Гідрокотила більше підходить для тропічного акваріума, добре переносить високі температури. Рослину можна утримувати і в помірно теплому акваріумі, але при цьому її ріст сповільнюється. Оптимальна температура води 22-28°C, pH 5,5-8,0. Необхідна регулярна підміна води, оскільки в старій, довго незмінній воді рослина швидко деградує. Активна реакція та жорсткість води на ріст рослини не впливають. Дуже невибаглива і швидкоросла рослина, що процвітає у відносно жорсткій воді. При застосуванні СО2 значно краще росте. До умов освітлення гідрокотила дуже вимоглива, не менше 0,5 Вт/л. Навіть при незначному затіненні листки починають дрібнішати і з часом рослина може загинути. Світловий день повинен становити не менше 12 годин.
«4» Характер ґрунту для гідрокотили значення не має, оскільки поживні речовини з води вона поглинає виключно всією своєю поверхнею листків і корінців. Можна використовувати пісок, дрібний або крупний гравій. Рослину можна вкоренити в ґрунті, але ріст при цьому не покращиться, а в стані повного затоплення навіть сповільнюється. Особливо рослині необхідні залізо, калій, фосфор і азот. У разі якщо у рослини починають жовтіти листки по краях, це є наслідком того, що рослині не вистачає заліза, тоді необхідно додати у воду мікродобрива, що містять залізо і калій. При нестачі мікроелементів листки стають блідо-зеленими.
«5» Швидкоросла і невибаглива до умов утримання рослина, вирощувати можна в акваріумі будь-якого об’єму. Здатна адаптуватися під будь-які умови в акваріумі. Її можна вирощувати як плаваючою на поверхні води, так і вкоріненою в ґрунт. Краще росте як плаваюча рослина, з більш широкими і м’ясистими листками, і має набагато енергійніший ріст. Діаметр листків може досягати близько 4,5 см. Чим більший рівень води, тим гірше почувається рослина, можна посадити в ґрунт, але так, щоб рівень води над нею не перевищував 15-20 см.
Дуже красиво виглядає гідрокотила, посаджена групами з боків і на задньому плані акваріума на тлі темного листя. Одразу після посадки ростиме до світла і вгору, швидко досягає поверхні води, де стелиться по всій поверхні води, листки збільшуються в розмірах, стають темно-зеленими. Від кожного вузла відходить невелика коренева система, яка поглинатиме небажані поживні речовини з води, вони також створюють укриття для мальків.
Пагони бувають плаваючі, їх треба обрізати, тоді з пазух листків і від основи утворюються нові пагони. Швидко утворює щільну куртину. Для того, щоб інша рослинність акваріума не страждала від нестачі світла, щитолисник необхідно періодично проріджувати. Рослину не обов’язково вкорінювати, можна використовувати її як плаваючу, в цьому випадку вона забезпечує непоганий прихисток для мальків. За хороших умов щитолисник виростає до 10 см на тиждень. Рекомендується для початківців-акваріумістів.
«6» Розмножують поділом кореневища, стебла або пагонами від кореневища. Легко розмножувати живцюванням, достатньо шматочка стебла з 2-3 листками. За хороших умов утримання дочірній кущик можна отримати навіть із зовсім маленького стебельця з одним листком. У разі вирощування рослини в надводних умовах при поміщенні в акваріум її необхідно залишити на якийсь час плавати на поверхні. І тільки після того, як з’явиться кілька молодих листків, можливе занурення і посадка в ґрунт.
Ідентифікація: Гідрокотила білоголова — Hydrocotyle leucocephala.
Щитолисник сибторпіоїдес — Hydrocotyle sibthorpioides.
Синоніми: Hydrocotyle rotundifolia, H. japonica, H. yabei. Південно-Східна Азія. Красива рослина, але, на жаль, вирощувати її дуже важко. Висота рослини становить 15-40 см. В акваріумі прямостояча або плаваюча ніжна стеблова рослина. Листки на черешку до 11 см, чергові. Листова пластинка майже кругла, з глибоким вирізом, з вирізом до хілума, діаметром 0,5-2 см, по краях м’яка, світло-зелена.
У природі проростає в посушливих місцях, які рідко затоплюються водою. Температура 20-28°C. pH 6,0-8,0. Потребує великої кількості світла (інакше нижні листки загнивають) та живильного ґрунту. Інтенсивне освітлення для цієї рослини життєво необхідне. Висаджують групою на передньому або середньому плані в добре освітлених місцях. Найкраще ростуть плаваючі пагони. Швидкість росту повільна. Розмноження рослини живцями. Умови утримання складні.
Гідрокотила вертикальна, мутовчаста, “водяний пупок” — Hydrocotyle verticillata.
«1» (Англ. – Whorled Centella). Широко поширений у субтропічних або помірних районах Південної та Північної Америки. Вона розвиває стелющеся, розгалужене кореневище, від якого вертикально відходять щитоподібні, схожі на гриби листки та тонкі корінці. Дуже красива і оригінальна рослина з круглими листками яскраво-зеленого кольору, розташованими на верхній частині стебла, що досягають 1-3 см у діаметрі, на вертикальних черешках висотою до 7-10 см, що відходять від довгого повзучого стебла. Довгі стебла несуть мутовки з листками. У мутовці до 5 сидячих листків, вони ланцетні. В акваріумі рослина розвивається дуже повільно. У природі ця рослина рідко зустрічається повністю зануреною у воду, в основному тільки тимчасово.
«2» Гідрокотила більше підходить для помірно теплого акваріума, але може рости і в тропічній водоймі. Загалом, утримання та розведення цих рослин пов’язане з великими труднощами. Найбільш підходяща температура 20-24°C, pH 5,0-8,0. Рівень води повинен бути не вище 40 см. Вода бажана м’яка, з нейтральною або слабокислою реакцією, але гідрокотилу можна утримувати і в помірно жорсткій воді зі слаболужною реакцією. Наявність системи СО2 не є обов’язковою, але це може допомогти темпам росту. Для доброго росту необхідні сильне пряме освітлення, особливо в нижній частині для полегшення вкорінення, не менше 0,6 вата на літр. При слабкому освітленні черешок витягується, а листки дрібнішають. Тривалість світлового дня 12-14 годин.
«4» У рослини дуже розвинена розгалужена коренева система. Коріння рослини тонке, дуже ніжне, воно потребує субстрату, що складається з дрібних частинок, оскільки дуже вразливе. Ґрунт повинен бути живильним. Тому для ґрунту краще використовувати пісок, укладаючи його шаром товщиною 2-3 см. Природного замулювання ґрунту в акваріумі цілком вистачає для живлення рослини. Додаткового мінерального підживлення можна не робити.
«5» Красива болотна рослина, але її нелегко вирощувати в акваріумі. Через свою світлолюбність у низькому акваріумі розміщується на передньому плані, як жодна інша рослина підходить для переднього плану. На відміну від інших гідрокотил, ця рослина з часом зберігає свою форму. Рослина в акваріумі розвивається доволі повільно. Її нелегко вирощувати в акваріумі, потрібне сильне і пряме світло. Дає 1 листок на тиждень. Задовільно “водяний пупок” росте найкраще в умовах паллюдариуму. Йому потрібен заболочений ґрунт із глини, піску та торфу, а також з можливим додаванням звичайного садового ґрунту.
В акваріум можна поміщати лише достатньо сильну рослину, що має близько десятка листків і поступово адаптовану до умов акваріума, оскільки в глибокій воді рослина після пересадки надовго завмирає. Відстань від верхніх листків до поверхні води не повинна перевищувати 10-15 сантиметрів. За сприятливих умов протягом усього року росте рівномірно, але повільно. Hydrocotyle verticillata можна вирощувати як плаваючу рослину.
«6» Розмножують шляхом відокремлення молодих рослин від кореневища і живцями, а також поділом кореневища з 6-9 листками. Розміщувати в акваріумі краще вже підросшу рослину, на живці якої вже близько десяти листочків. Після переведення рослини у воду її ріст ненадовго припиняється, тому робити це необхідно поступово.
Щитолисник звичайний — Hydrocotile vulgaris.
«1» Синонім: Hydrocotile aquatica. (Англ. – Common Pennywort). Широко представлений у болотистих місцевостях Європи. Росте переважно в тінистих місцях озер і повільно текучих річок. Цей щитолисник не прагне повзти до поверхні води, а в’ється по дну. Це доволі великий вид рослини із зеленими листками, розташованими на повзучому стеблі. Рослина має тонке, повзуче стебло, що утворює коріння у всіх вузлах. Його черешкові, майже круглі листки зігнуті таким чином, що окремий листок виглядає як маленький столик на ніжці. Листки підняті на висоту на довгому черешку. Листова пластина округла, має щитоподібну форму. Краї листків слабковирізані. Досягають розмірів 6-8 см. Взимку у рослин настає період спокою, вони зупиняють вегетацію, а при короткому світловому дні скидають листя.
«2» Реакція води нейтральна і неодмінна достатність світла. У затененних акваріумах цей вид утримувати не можна, при нестачі світла скидає своє листя. Надає перевагу яскравому світлу, яке дуже стимулює його ріст, у результаті чого рослину часто доводиться проріджувати. Активному використанню цієї високодекоративної рослини перешкоджає її виражена прихильність до порівняно низьких температур: найкраще цей щитолисник росте при 18-25°С. Щоправда, деяким акваріумістам усе ж вдавалося його утримувати в теплому акваріумі при температурі води 22°С. У теплій воді росте набагато швидше, ніж у прохолодній.
«4» У піщаному субстраті повзуче кореневище швидко розростається, утворюючи щільний, декоративний покрив, складений десятками листків.
«5» Висаджують в акваріум на передньому плані, в результаті чого з його допомогою можна формувати дуже красиві газони. Низькою рослина залишається лише спочатку, оскільки при хорошому рості в неї черешок і міжвузля суттєво довші, ніж у щитолисника мутовчастого, тож пагони за кілька тижнів можуть заповнити весь акваріум. За хороших умов швидко розростається, потребує періодичної стрижки та проріджування. Розмноження вегетативне – живцюванням.
Lilaeopsis brasiliensis, carolinensis, macloviana, mauritiana.
Crinum calamistratum, Crinum natans, Crinum thaianum. 
