Підкласс Частухові ( Alismatidae )
Порядок Частухоцвіті ( Alismatales )
Родина Частухові ( Alismataceae )
Рід Echinodorus — Ехінодорус.
Ехінодорус уругвайський, Горімана — Echinodorus uruguayensis.
Синоніми: Echinodorus aschersonianus, Echinodorus aureobrunneus, Echinodorus barthii, Echinodorus horemanii, Echinodorus janii, Echinodorus nulliglandulosus, Echinodorus opacus, Echinodorus osiris, Echinodorus pellucidus, Echinodorus portoalegrensis, Echinodorus pusillus, Echinodorus rubra, Echinodorus undulatus, Echinodorus veronicae.
«1» Південна Америка, росте у доволі холодних річках та струмках, що стікають з гір. Утворює великі розлогі кущі. Вельми привабливий ехінодорус, схильний до зміни форми та забарвлення листків і який потребує великих об’ємів. Висота 30-50 см. Діаметр одного куща часто досягає 40-50 см. Листки виростають з потужного горизонтального кореневища. Формує декоративну щільну вертикально орієнтовану розетку. Молоді листки ростуть прямо вгору, відтісняючи старі в боки, поки ті не ляжуть на ґрунт, утворюючи півкулю. Форма листків дуже різноманітна — від списоподібної до серцеподібної, з чітким жилкуванням. Вузькі, стрічкоподібні, з хвилястими краями та коротким черешком, довжиною 40 см, листки утворюють розетку з понад 50 штук яскраво-зелених листків, що досягають поверхні води і не роблять анінайменшої спроби вийти на свіже повітря. Довжина і ширина листків може значно змінюватися. Листки молодих рослин мають три поздовжні жилки, дорослі — до п’яти. Як і в інших ехінодорусів уругвайської секції, середня пара поздовжніх жилок утворює характерну «виделку».
Черешки зазвичай коротші за листові пластинки. Молоді листки винно-червоні, червоно-бурі або червоно-коричневі, старі — від буро-зелених до темно-зелених. Забарвлення молодих листків дуже різноманітне — від золотистого світло-зеленого до яскраво-малинового. Потім листки зеленіють (іноді стають золотистими). Забарвлення дуже сильно залежить від умов утримання — насамперед від освітлення та температури води: що нижча температура, коротший світловий день і вища освітленість, то червоніші молоді листки і то довше вони не зеленіють. Забарвлення молодих листків доволі стійке. Найчастіше трапляються екземпляри, що несуть не більше чотирьох-п’яти червоних або рожевих листків. Листки дуже жорсткі, старі стають крихкими і легко ламаються. Листки достатньо міцні і не пошкоджуються рибами та равликами.
«2» Оптимальна температура води 22-24°С, але рослина добре переносить тимчасове зниження температури до 15-16°С. Забарвлення листків сильно залежить від температури, листки з незвично красивим червоним забарвленням бувають у холодній воді в зимові місяці. При температурі 14-18°С проявляється червоне забарвлення листових пластинок. Таким чином, у холоднішій воді листки бувають барвистими, від бурого до пурпурного кольору, у теплішій воді переважає зелене забарвлення. При високій температурі (вище 26°С) воно швидко розвивається, але з часом виснажується і може загинути.
Вода повинна мати нейтральну або слаболужну реакцію (рН 6,8-7,5). Жорсткість води від 4 до 15°, у жорсткішій воді ріст сповільнюється, на поверхні листків часто відкладаються кристали солей кальцію, і вони швидше стають ламкими та раніше старіють. У кислішій і м’якшій воді росте незадовільно і утворює вузькі та недорозвинені листки. Воду потрібно підмінювати щотижня на 1/5. Сильного освітлення ехінодорус не вимагає, навпаки, надлишок світла «притискає» кущ до ґрунту, що робить рослину менш цікавою. При помірному освітленні листки підняті вертикально і мають витягнутішу форму. При сильно заіленому ґрунті, яскравому світлі, довгому світловому дні і невисокому рівні води може утворити болотну форму з невеликими овальними листовими пластинками довжиною близько 15 см, шириною 7-8 см і довгими черешками. Тривалість світлового дня близько 12 годин. При освітленні тривалістю понад 14 годин рослина дає надводні листки.
«4» Корнева система сильно розвинена і складається з безлічі прямих майже не розгалужених «волохатих» корінців, які поширюються горизонтально під поверхнею ґрунту. Має потужне повзуче кореневище, яке навіть в акваріумних умовах за кілька років легко може досягти 2 см в діаметрі і 10-20 см в довжину. Стара частина кореневища — гола, не несе ні коріння, ні листків, а з молодої росте пишна розетка листків і коріння. Характер ґрунту для ехінодоруса дуже важливий, оскільки він живиться коренями із ґрунту. Він повинен бути достатньо поживним, багатим на органічні речовини, середньої заіленості. Поживний ґрунт стимулює ріст, у разі нестачі мікроелементів зворотний бік листків блідне, вказуючи на необхідність підживлення. У дуже старому ґрунті коріння ехінодоруса може загнивати.
Дуже корисно додавати глину та деревне вугілля незалежно від того, в який ґрунт висаджують рослину, старий чи новий. Дуже важливим є підживлення рослини солями двовалентного заліза, нестача якого виражається у зникненні червоного забарвлення у молодих листків і зблідненні старих. Надає перевагу рихлому заіленому ґрунту з високим вмістом поживних компонентів, позитивно реагує на кореневе підживлення. Враховуючи розміри рослини, краще використовувати дрібну і середню гальку або суміш їх із крупним піском. У нього домішують грудочки вивареного торфу і глини. Шар ґрунту може бути невеликим — приблизно 5 см. Найкраще рослину вирощувати в окремому горщику. Мінеральні добрива у воду акваріума вносити не обов’язково.
«5» Утворює великі розлогі кущі. Найбільше він підходить для великих і широких акваріумів. Через значні розміри дорослого куща його краще поміщати ближче до центру на задньому плані. Можна відзначити швидший приріст нових листків — рослина зазвичай має одночасно два-три молоді листки. Молоді листки ростуть прямо вгору, відтісняючи старі в боки, поки ті не ляжуть на ґрунт. При значному забрудненні води частинками органічної та мінеральної каламуті щільність розетки листків значно зменшується, оскільки старі листки швидко гинуть. В акваріумі з низьким рівнем води рослина розвиває надводні листки, що сидять на достатньо довгих і пружних черешках.
Витривалість настільки велика, що практично не зустрічається риб або інших тварин, які можуть йому зашкодити. У зв’язку з потужним укоріненням ідеальна рослина для риючих цихлід і видів, які відкладають свою ікру на листки рослин. До речі, це ледь не єдина рослина, що прекрасно розвивається в акваріумах з малавійськими цихлідами. Дає 2-3 листки на місяць.
«6» Розмножується поділом кореневища. Старі кущі, що стеляться по поверхні ґрунту, утворюють молоді кущики зі сплячих бруньок на задній частині кореневища. Якщо їх не відокремлювати, утворюються химерні розгалуження кореневища, що закінчуються розетками листків. Однак у цьому випадку зазвичай одночасно проростає занадто багато бруньок і молоді рослинки починають заважати одна одній, а якщо їх відокремлювати, то розвиток різко сповільнюється. Такі утворення можна відокремлювати, що сприяє гарному росту основної рослини, і саджати як самостійні кущі. Таке кореневище можна розрізати на частини так, щоб на кожній частині була розвинена рослина. Молоді рослини відокремлюють від кореневища після утворення 4-5 великих листків і 2-3 корінців. 2-3 річне кореневище дає до 3-5 молодих рослин на рік.
Метод садіння також важливий. Найкраще покласти рослину на бік і притиснути кореневу систему невеликим каменем або скляною шпилькою. Шпилькою можна зміцнити її і в тому разі, якщо коріння зовсім відсутнє. Ґрунт повинен бути достатньо великим, гладким, з частинками приблизно однакового розміру. Без торфу ріст кореневої системи у рослинок сповільнюється. Через те що ця рослина порівняно рідко розмножується в умовах акваріума, вона мало поширена у акваріумістів. До аматорів зазвичай потрапляють молоді рослини, щойно відокремлені від маточного куща. Вони, як правило, достатньо слабкі, мають погано розвинену кореневу систему і потребують особливого догляду.
Ехінодорус бартхі, барта — Echinodorus uruguayensis x cordifolius barthii.
«1» Селекційна форма. Синонім: E. “doppeltroter osiris”. Це найчервоніший з усіх відомих на сьогодні ехінодорусів. На рослинах зазвичай одночасно пофарбовані 10-15 листків. У цієї рослини виростають дуже темні, червоні молоді листки, які з часом змінюють колір на соковитий, темно-зелений. Краї у листків можуть бути злегка хвилястими, трохи загинатися всередину. Червоне забарвлення листків довго зберігається. Через деякий час вони стають золотистими, потім зеленіють. Старі листки бувають майже зовсім чорними, але зазвичай темно-буро-зелені. Колір листків змінюється від темно-червоного у наймолодших до темно-зелених у найстаріших.
Кореневищна, розеткова рослина, листові пластинки еліптичні, з серцеподібною або тупою основою, м’які, довго зберігають червоний колір. В акваріумі досягає висоти 30 см. Довжина його листків рідко перевищує 22 см. Листки зібрані в розетку, з п’ятьма дугоподібними жилками, тупо загостреною на кінці і тупою або з маленьким серцеподібним вирізом в основі листовою пластинкою. Перша пара жилок відходить від центральної майже одразу від основи. Розетка висока, але достатньо рихла. Більшість листків відгинаються в боки, так що доросла рослина утворює доволі низьку розетку діаметром не більше 40 см. Завдяки цьому затемнення низькорослої водної флори відбувається тільки в низьких ємностях, у яких листки ехінодоруса щільно стеляться по поверхні води, перешкоджаючи вільному проходженню світла.
«2» Вода повинна бути середньої жорсткості, з нейтральною або слаболужною реакцією. dH 5-18°, pH 6,5-7. Температура 22-28°C. Освітлення середнє, при короткому світловому дні сильне. Надає перевагу відкритим місцям з достатнім освітленням. При сильному освітленні та достатній кількості мікроелементів колір листків стає найінтенсивнішим. При довгому світловому дні схильне утворювати надводні листки.
«4» Корнева система потужна, мичкувата, коріння біле, шнуроподібне. Корневище зазвичай малопомітне і росте повільно. Корневище збільшується за довжиною зі швидкістю черепахи. Рослині потрібен достатньо поживний ґрунт з додаванням вивареного торфу. Цей вид менш стійкий до хлорозу, тому бажано додавати у воду мікроелементи. Добавка CO2 стимулює ріст.
«5» Потужний, рослий ехінодорус, який чудово виглядає у просторому акваріумі, будучи висаженим у його центральній частині або ближче до задньої стінки. Підходить на роль одиничного куща в невеликих декоративних акваріумах: у великих водоймах його найкраще розташовувати між середнім і переднім планом. Іноді слід підрізати листки, щоб вони не затіняли нижче ростучі рослини. Незважаючи на те, що на рослині одночасно на різних стадіях розвитку знаходяться два-три молоді листки, загальна кількість листків порівняно невелика — найбільший кущ несе не більше 50 листків. Це пов’язано з тим, що листки розвиваються досить повільно, зазвичай з’являється не більше двох на тиждень. Крім того, листки доволі ніжні і живуть менше, ніж у інших близьких видів.
«6» Розмножується в акваріумі дочірніми рослинами, що з’являються на квітконосі. На жаль, розмножується воно досить повільно, поділом кореневища, тому, найімовірніше, ще довгий час залишиться рідкістю і предметом гордості колекціонерів, які його мають.
Ідентифікація: Ехінодорус уругвайський — Echinodorus uruguayensis.
Echinodorus “Apart”, “Aquartica”, “Aspersus”, “Kleiner Bar”.
Echinodorus palaefolius, paniculatus, scaber, subalatus. 
