Ряд Коропоподібні ( Cypriniformes )
Родина Коропові ( Cyprinidae )
Рід Кросохейлус — Crossocheilus.
Рід Crossocheilus відрізняється від роду Epalzeorhynchos за будовою ринальних (носових) часток і має лише одну пару вусиків. Усі описані нижче види іменуються «лисичками», «літаючими лисичками» або ж «водорослеїдами». Річ у тім, що вони, хоч і дуже схожі один на одного, особливо в дитинстві, поводяться в акваріумі по-різному. Одні їдять водорості дещо краще за інших, а ці інші трохи більш агресивні щодо своїх сусідів. Купуючи сіамського водорослеїда (їх дуже рідко імпортують), Ви можете фактично придбати несправжніх водорослеїдів: Crossocheilus oblongus; Crossocheilus langei — єдиний, хто також може їсти червоні водорості; Crossocheilus atrilimes; Crossocheilus citripinnis; Garra cambodgiensis; Garra taeniata; Gyrinocheilus aymonieri.
Треба уважно придивитися, щоб усвідомити, що в одних рибок чорна поздовжня смужка йде до кінця хвостового плавця, а в інших вона не заходить на хвостовий плавець. І це все! Інших реальних відмінностей, якщо не знати, на що треба звертати увагу, не знайти. Резонно, однак, запитати, а наскільки ця ознака надійна? Відразу відповім: вона спрацьовує не завжди. У наляканих водорослеїдів продовження смужки на плавці майже зникає — запросто можна не помітити. Це ж відбувається і тоді, коли водорослеїди конфліктують одне з одним.
Ще одна цікава і корисна в практичному плані деталь: якщо смужка на хвості блідне, то водночас стає добре помітною зигзагоподібність чорної смуги на тілі сіамського водорослеїда та сітчастий малюнок на його спинці й боках (лусочки облямовані темним кольором).
Треба звернути увагу на те, як характерно сидить на субстраті сіамська літаюча лисичка — вона практично завжди спирається на ґрунт грудними плавцями, вони навіть мають характерний вигин першого трохи потовщеного променя, відсутній у сіамського водорослеїда. До речі, сіамський водорослеїд ніколи не спирається на ґрунт грудними плавцями, у цього виду опорами слугують хвостове стебло та черевні плавці. Ця ознака дуже надійна, треба лише спостерігати за рибками деякий час. У них погано розвинений плавальний міхур, і вони не можуть спокійно паряти в товщі води через негативну плавучість. Тому відпочивають рибки на дні, корчах, листках рослин і губці фільтра. Але сидять вони зовсім по-різному.
— Кросохейлус атрілімес — Crossocheilus atrilimes [Kottelat, 2000]. (Англ. — Java Moss Eater). Басейн річок Меконг і Чао-Прайя в Лаосі, В’єтнамі, Таїланді та Камбоджі. Максимальна довжина 7 см. Наявні два ростральні вусики. Спина сіро-коричнева, іноді темніша, вкрита сітчастим візерунком. Живіт білий. Боки мають слабкий піщано-охристий колір.
Чорна бічна смуга починається від кінчика рила, проходить через усе тіло і закінчується на кінці хвостового плавця. Її верхній край іде суворо за рядами лусочок. У першій третині вона дещо вужча і нижча, а потім стає ширшою. Під час збудження або боротьби смуга стає сріблясто-сірою і розширюється донизу до чотирьох рядів лусочок так, що істотно змінюється. Вище чорної смуги проходить бліда смуга, яка має мідно-червоний блиск. Усі плавні мають слабкий відтінок від темного до піщано-жовтого. Анальний плавець зі слабким мідним блиском. Ставозрілі самки товщі за самців.
Акваріум із пишною рослинністю та великою кількістю декорацій із каміння та корчів із розщілинами й укриттями. Освітлення яскраве, щоб було достатньо корму для них. У такому середовищі можна утримувати в загальному акваріумі. Загалом мирна, стає полохливою і примхливою, якщо утримується окремо, краще тримати групою від 6 особин. Вони родом із проточної води, тому нетерпимі до накопичення органічних відходів і вимагають чистої води, насиченої киснем.
Живиться водоростями, але вважає за краще їсти мохові обростання на листках і камінні. Надає перевагу рослинам із тонкими листками вищих рослин, таких як Vesicularia, але також харчується різними видами водоростей. Корми високої якості з додаванням спіруліни, а також додаткова свіжа рослинна їжа — горошок, бланшовані кабачки, шпинат. Температура води 22–26°C; рН 6,5–7,5; dH 5–15°.
— Кросохейлус лимоноплавниковий — Crossocheilus citripinnis. (Англ. — Lemon Finned). Довжина до 15 см, що вдвічі більше за Cr. atrilimes. Має два ростральні вусики. Спина сіро-коричнева. Живіт білий. Чорна бічна смуга починається від кінчика рила, проходить через усе тіло і закінчується на кінці хвостового плавця. Смуга починається, займаючи два ряди лусочок, і переходить на три ряди. Вище чорної смуги проходить бліда смуга. Під час збудження або боротьби смуга не змінює кольору чи ширини, що є відмінною ознакою для Crossocheilus atrilimes.
Усі плавці слабо забарвлені лимонним кольором, причому забарвлення стає дедалі інтенсивнішим із віком, у деяких екземплярів набуває помаранчевого кольору. Проте в молодому віці вони невіддільні від Cr. atrilimes. Ставозрілі самки товщі за самців.
Акваріум із пишною рослинністю та великою кількістю декорацій із каміння та корчів із розщілинами й укриттями. Освітлення яскраве, щоб було достатньо корму для них. У такому середовищі можна утримувати в загальному акваріумі. Вони родом із проточної води, тому нетерпимі до накопичення органічних відходів і вимагають чистої води, насиченої киснем. Загалом мирна, стає полохливою і примхливою, якщо утримується окремо, краще тримати групою від 6 особин. Живиться водоростями, але вважає за краще їсти мохові обростання на листках і камінні. Температура води 22–26°C; рН 6,5–7,5; dH 5–15°.
— Кросохейлус сіамський або Сіамський водорослеїд (Siamese Algae Eater – SAE) — Crossocheilus siamensis [Smith, 1931]. Синонім: Epalzeorhynchus siamensis. Дуже схожий на споріднених, але менш ефективних риб (Epalzeorhynchos kalopterus, Crossocheilus oblongus, Garra taeniata). Населяє водойми Таїланду, Малайзії. 14 см. За оптимальних умов свого максимального розміру вона досягає до двох років. Але зазвичай у неволі вони ростуть повільніше і не завжди досягають цього розміру. Рибка має пару тонких, спрямованих уперед вусиків, які можуть притискатися вздовж щік, коли вона плаває або відпочиває.
Загальний фон сріблясто-білий, уся верхня частина тіла коричневата, і кожна лусочка має темний край, що створює сітчастий малюнок. Крім того, темні краї лусочок зумовлюють зигзагоподібність верхньої частини чорної бічної смуги. Нижня половина світліша, сріблясто-біла, черевце біле. Плавці риби прозорі або трохи матові, без червонуватого чи жовтуватого блиску. Чорна смуга йде зигзагом від носа до розвилки хвоста і заходить на середину хвостового плавця. Коли риби налякані або конфліктують одне з одним, чорна смуга значно блідне. У молодих риб, поки не досягнуть довжини 5–7 см, темна окантовка лусочок та зигзагоподібність чорної смуги не помітні. У стані збудження чорний колір помітно блідне. Дорослі самки часто трохи товщі за самців, інші статеві відмінності невідомі.
Ця струнка рибка — єдина з відомих риб, яка поїдає червоні водорості («чорну бороду»). Відома як невтомний поїдач водоростей. Зіскрібає водорості з листків, корчів, каміння та стінок акваріума. Найефективніше поїдають водорості молоді риби завдовжки до 7 см. У той час як епальцеоринхус червоноплавниковий теж поїдає водорості, але нехтує жорсткими, кросохейлус їсть і їх. Було помічено її здатність поїдати в’єтнамку та «чорну бороду». У загальному акваріумі водорослеїди звикають до живих і сухих кормів «звичайних» риб і з віком втрачають інтерес до водоростей. Вони не завдають шкоди рослинам, якщо отримують достатньо зеленої їжі. Із задоволенням їдять ряску, але ніколи не чіпають інші рослини.
Вони є активними і швидкими плавцями, процвітають за утримання в групах, але також можуть утримуватися поодинці або парою. Можна тримати в загальному акваріумі. Утворюють в акваріумі веселі зграйки, що миттєво зникають у заростях рослин за найменшого переляку. За утримання великими зграями в кілька десятків штук риби демонструють дивовижні групові маневри на великих швидкостях. Сіамські водорослеїди часто женяться одне за одним, але ніколи не завдають травм у цих боях. Однак це не заважає їм у будь-який момент вискочити в будь-яку щілину з акваріума. Тому необхідна покривна кришка.
От що справді відрізняє їхню поведінку від водорослеїдів, так це помітно сварливіший характер. Стосовно родичів часом поводиться неуживчасто, стосовно інших мешканців, менших риб — іноді задерикувато, але здебільшого все ж миролюбно. Сама рибка з віком добряче мужніє, стає міцнішою, її бойова міць зростає. Із лабео ворогуватиме непримиренно і жорстоко.
Ці риби мають своєрідну особливість: під час відпочинку вони не лежать розпластаними на животі, а їхнє тіло підтримується хвостовим, анальним і грудними плавцями. У них погано розвинений плавальний міхур, і вони не можуть спокійно паряти в товщі води через негативну плавучість. Молоді особини іноді відпочивають на широких листках рослин, дорослі ж віддають перевагу дну або щільним низькорослим пагонам рослин.
В умовах акваріума вони віддають перевагу відкритим ділянкам із невеликою течією, яка створюється струменем води з фільтра або встановленням спеціального насоса. М’який ґрунт, широколисті рослини, порослі водоростями камінь і корчі. Вода має бути чистою і багатою на кисень, оскільки вони походять зі швидких струмків. Вони досі не розводяться в неволі, тож усі екземпляри походять із природи. Живуть до 8 років. Т 22–26°С; dH до 20°; рН 6,5–7,0.
Ідентифікація: Кросохейлус сіамський — Crossochelius siamensis.
Crossocheilus oblongus, langei, latius, reticulatus.
Barilius barna, Barilius dogarsinghi, Barilius shacra. 
