Озеро Малаві (Ньяса).
Продовження…
Цихліди озера Малаві поділяються на дві великі групи, які зумовлені як морфологічними особливостями риб, так і поділом їх за харчовими вподобаннями. Це групи: “мбуна” (mbuna) та “утака” (utaka). Утака — це малавійці, які харчуються в товщі води планктоном або хижачать, їхньою протилежністю є мбуна, які зіскрібають водорослеві обростання з поверхні підводних скель.
Особливе місце в умовній класифікації малавійських цихлід на групи (підгрупи) займають представники двох родів із триби Tilapini — Oreochromis та Tilapia і представники двох родів із триби Haplochromini — Astatotilapia та Serranochromis, які не є ендеміками озера Малаві й не віднесені до жодної з вищезгаданих груп (підгруп). Апогеєм прояву життєвої активності риб і пов’язаного з цим розвитку вторинних статевих ознак — подовження плавців, підвищення яскравості та стабілізації забарвлення, розвитку жирової подушки в ділянці лоба у самців є багаторазова участь риб у розмноженні.
Малавійські цихліди групи “Мбуна” — група цихлід, що мешкає поблизу скелястих біотопів прибережної частини озера, біля островів та підводних рифів. До цієї групи належать рослиноїдні цихліди, раціон харчування яких складається переважно з водорослевих обростань, звідси й назва, “мбуна” — “атакуючі скелі”. Це мешканці кам’янистих ділянок прибережної зони. Основою природної дієти цих риб є водорості, що покривають каміння та скелі суцільним килимом, а також різноманітні водні організми, що ховаються серед цих водоростей. Будова рота така, щоб риба могла з легкістю обдирати водорослеві обростання з каміння. Якщо в молодості малавійські цихліди цієї групи харчуються зоопланктоном, то з дорослішанням їхній раціон складається переважно з рослинної їжі. У раціоні переважають рослини, в природі це водорослеві обростання, але охоче поїдають і вищі рослини. Частка рослинних кормів має становити 60-70%. Якщо раціон харчування таких риб скласти з кормів тваринного походження, то це призведе до ожиріння та втрати ними здібностей до розмноження.
З малавійців покопатися в піску люблять цихліди, що представляють групу мбуна. Важливим моментом для всіх риючих цихлід є окатаність ґрунту, адже в іншому випадку риба може поранитися об гострі краї, і це треба пам’ятати обов’язково! Мешканці скелястих берегів озера Малаві, які харчуються головним чином водоростями, пишним килимом, що покриває скелі й кам’яні розсипи до глибини 20 метрів, вирізняються винятково яскравим забарвленням. Це яскраві риби, причому самки за яскравістю зазвичай не поступаються самцям. Малюки зазвичай забарвлені як самка, а в період статевого дозрівання самці набувають дорослого вбрання, відмінного від самок. Самці малавійської Мбуни найчастіше набувають іншого забарвлення стосовно малькового — жовті мальки стають синіми, сині — жовтими, червоні — білими тощо.
Іноді окремі самці цього типу бувають настільки агресивні, що не вміщуються в жоден акваріум розумного об’єму без настійного знищення своїх суперників, а часом і прекрасної половини риб’ячого царства. Звичайно ж, такі випадки поодинокі, але зовсім не унікальні. Попри те, що вони сильно конкурують, їх можна тримати разом, але неодмінно у великому акваріумі з різноманітним кам’янистим рельєфом. Акуратно підбираючи співтовариства цих риб-вегетаріанців за розмірами, забарвленням, темпераментом, можна створювати солідні колекції в одному великому акваріумі. Більша і жвавіша мбуна, так само як і великі хижаки — не найкращий вибір сусідів для утаки. Викликані внаслідок цього цикли вибору шлюбного партнера, оволодіння територією та її захист, очищення передбачуваного місця, де відбуватиметься нерест, переднерестові ігри з демонстрацією сили та краси, сам по собі нерест і визначуваний цим комплекс найактивніших дій — сприяють розвитку забарвлення і, якщо можна так висловитися, самоствердженню самців і самок як справжніх хазяїв в акваріумі.
Любителю не слід також забувати, що самки “Мбуна”, так само як і самці, територіальні, і озброєні гострими зубами-терками, що дозволяють їм зіскрібати водорослеві обростання зі скель, і вони не упустять можливості застосувати їх під час захисту та нападу, якщо йдеться про видворення зі своєї території потенційного загарбника. Саме тому не можна рекомендувати поєднання самок, зайнятих інкубацією ікри в роті, в маленьких акваріумах. Це явище, що отримало назву територіальність, особливо яскраво проявляється в неволі, при нестачі місця в тісному акваріумі, погано обладнаному укриттями. Найчисленнішими за видовим складом є роди Metriaclima (Maylandia) та Pseudotropheus. Усі види, що входять до групи “Мбуна”, інкубують ікру в роті (жіночі особини).
Роди, що належать до групи Мбуна: Cyathochromis (Ціатохроміс); Cynotilapia (Цинотиляпія); Genyochromis (Геніохроміс); Gephyrochromis (Гефірохроміс); Iodotropheus (Йодотрофеус); Labeotropheus (Лабеотрофеус); Labidochromis (Лабідохроміс); Melanochromis (Меланохроміс); Metriaclima (Maylandia); Petrotilapia (Петротиляпія); Pseudotropheus (Псевдотрофеус); Tropheops (Трофеопс); Tropheus (Трофеус).
Малавійські цихліди групи “Утака” — ці цихліди населяють головним чином прибережні біотопи, а також підводні рифи “чирунду”, що трохи не доходять до поверхні води, харчуються переважно кормами тваринного походження, зоопланктоном, не цураються своїх побратимів і мальків риб. Це більші риби, розмір може досягати 15-25 см. Надають перевагу відкритішим просторам, але поблизу скель, краще пристосовані до швидкого плавання, ніж мбуна, про що свідчить вилкоподібний хвіст більшості представників. Багато представників “утаки” об’єднуються в зграї і мігрують на досить великі відстані.
В основному, цихліди цієї групи населяють біотопи, не зайняті представниками групи “Мбуна” — піщані біотопи, перехідні зони та зони відкритих вод. Самці малавійської Утаки за кольором із сірих, з плямами та смужками темнішого кольору, перетворюються на різнокольорові сяючі рибки найрізноманітнішого забарвлення — жовтий із синьою головою, синій із червоним черевцем та жовтими плавцями тощо. Варіанти забарвлень самців цієї групи видів можна продовжувати майже до нескінченності. Самки у цих риб забарвлені скромно, зазвичай у сірих тонах зі смугами або без них, малюк має забарвлення самок. Під час нересту самка відкладає ікру на каміння, потім забирає її в рот.
Основною відмінною рисою цих риб є екологія живлення, що відображено в будові ротового апарату та органів зору. Великі очі дозволяють рибам бачити окремих ракоподібних, які пропливають поруч у товщі води, а щелепи цих риб під час годування витягуються в трубку, якою вони як пилососом затягують планктон. Варто зазначити, що у багатьох риб Малаві існує подібна будова рота (добре видно, коли риба позіхає), але в утаки вона найяскравіше виражена. Тваринна їжа має становити близько 70% раціону. Мешкання переважно у відкритих водах позначилося і на формі тіла цих цихлід: лінія живота більшою мірою, ніж у інших малавійців, повторює лінію спини. На відміну від більшості інших цихлід озера, зона мешкання багатьох представників утаки знаходиться на великій відстані від дна. Там у відкритій воді вони формують великі зграї, іноді що складаються з різних видів і налічують кілька тисяч особин. Поблизу дна знаходяться лише нерестяться самці, які захищають свою територію.
В акваріумах можна створювати великі колекції, поміщаючи з представниками групи утака інші близькі види цихлід, подібних за темпераментом, основу раціону яких становлять дрібні водні безребетні та мальки риб. В акваріумі краще тримати одразу кілька видів, але характер цих риб не дозволяє помістити більше одного домінуючого самця в одному й тому ж резервуарі, якщо не дозволяє об’єм. Молодих самців можна тримати в групі, але щойно вони починають забарвлюватися, вони одразу візьмуть на себе всю агресію домінуючого самця. У збалансованому акваріумному співтоваристві зазвичай не буває жертв, тут достатньо однієї самки на самця. Якщо тримати якийсь один вид утаки (разом із мбуною або аулонокарами), знадобиться більше самок, щоб розподілити агресію самця.
Роди, що належать до групи Утака: Alticorpus (Альтикорпус); Aristochromis (Аристохроміс); Aulonocara (Аулонокара); Buccochromis (Буккохроміс); Caprichromis (Каприхроміс); Cheilochromis (Чеїлохромис); Chilotilapia (Чилотиляпія); Copadichromis (Копадихроміс); Corematodus (Корематодус); Ctenopharynx (Ктенофаринкс); Cyrtocara (Циртокара); Dimidiochromis (Димідіохроміс); Diplotaxodon (Диплотаксодон); Docimodus (Доцимодус); Eclectochromis (Еклектохроміс); Exochochromis (Ексохохроміс); Fossorochromis (Фоссорохроміс); Hemitaeniochromis (Хемітеніохроміс); Hemitilapia (Хемитиляпія); Lethrinops (Летринопс); Lichnochromis (Ліхнохроміс); Mylochromis (Милохроміс); Naevochromis (Невохроміс); Nimbochromis (Німбохроміс); Nyassochromis (Ньяссохроміс); Otopharynx (Отофаринкс); Pallidochromis (Паллідохроміс); Placidochromis (Пласидохроміс); Platygnathochromis (Платигнатохроміс); Protomelas (Протомелас); Rhamphochromis (Рамфохроміс); Sciaenochrmis (Сцієнохроміс); Stigmatochromis (Стигматохроміс); Taeniochromis (Теніохроміс); Taeniolethrinops (Теніолетринопс); Tramitichromis (Трамітихроміс); Trematocranus (Трематокранус); Tyrannochromis (Тираннохроміс).
Великі малавійські хижаки. Ця група цихлід озера Малаві включає відносно великих риб, які можуть без зусиль зайняти домінуюче положення в акваріумному співтоваристві. Зазвичай ці хижаки у місцях свого мешкання патрулюють територію поодинці. При цьому жодна з цих цихлід не має постійної території, яку потрібно було б захищати. Територія, де годуються ці хижаки, дуже велика, і тому представники інших видів безперешкодно допускаються в межі її кордонів. Справжній малавійський хижак, який харчується виключно рибою, нерідко може зазнавати нападів з боку набагато дрібнішої, але агресивної риби. Тоді як особини одного й того ж виду зазвичай проганяються з ділянки годування, проте під час полювання іноді зустрічаються в маленьких групах. Нерестовий самець може захищати тимчасову територію, особливо якщо поруч є його суперники. Такі самці дуже підозріло ставляться до сусідів, ну а до родичів — дуже агресивно.
При утриманні великих хижаків в акваріумах нерідко виникають проблеми. Їх не можна тримати разом із дрібною мбуною або аулонокарами, та і з будь-якою іншою рибою, яка могла б бути розцінена як частина їхнього меню. Очевидно, що потрібно уникати утримання разом схожих один на одного різновидів, і ніколи не тримати більше одного самця (будь-кого з великих хижаків) в одному й тому ж резервуарі. Найкращим варіантом буде тримати кілька видів в акваріумі, тому що це розподілить агресію окремих самців. У цьому випадку з самцем можна помістити лише двох самок або навіть одну. В іншому випадку знадобиться щонайменше чотири самки, щоб вирішити проблему внутрішньовидової агресії. Ці хижаки потребують дуже великого акваріума. Укриття або місця для нересту повинні бути надані кожному самцю. Більшість видів цієї групи — рибоїдні, годуються переважно іншими цихлідами. У неволі ж ці хижаки можуть харчуватися дрібною рибою, хоча рекомендується розширити їхній раціон мідіями, креветками та іншими великими ракоподібними.
Озеро Малаві — основні орієнтири місць мешкання риб.
• Bana; Bandawe; Benga; Boadzulu Island; Bua Point;
• Cape Kaiser; Cape Maclear; Cape Manulo; Chadagha; Charo; Chembe beach; Chemwezi Island; Chesese; Chewere; Chia Lagoon; Chidunga Rocks; Chiloelo; Chilucha Reef; Chilumba; Chimwalani Reef; Chinteche; Chinuni; Chinyamwezi Island; Chinyankwazi Island; Chiofu; Chipoka; Chirwa Island; Chitande Island; Chitimba Bay; Chiwindi; Chizi Point; Chizumulu Island; Chuanga; Cobwe; Crocodile Rocks;
• Domira Bay; Domwe island;
• Fort Maguire;
• Gallireya Reef; Gome;
• Hai Reef; Harbour Island; Higga Reef; Hongi Island; Hora Mhango;
• Ikombe; Itungi;
• Jalo Reef;
• Kadango; Kakusa; Kambiri Point; Kande Island; Kaporo; Karonga; Katale island; Kawanga; Kirondo; Kyela;
• Lake Chilingali; Lake Malombe; Likoma Island; Linganjala Reef; Lions Cove; Liuli; Llutche; Londo; Lumbaulo; Lumbila; Lumessi; Lumwino Reef; Lundo Island; Lundu; Lupembe; Lupingu; Lutara Reef; Luwala Reef;
• Magunga Reef; Maingano island; Makanjila Point; Makokola Reef; Makonde; Maleri Islands; Manda; Mangochi; Mara Point; Mara Rocks; Masimbwe Island; Masinje; Matema; Mazinzi Island; Mbamba Bay; Mbamba Bay Island; Mbenji Islands; Mbowe Island; Mbweca; Mdoka; Meluluca; Membe Island; Meponda; Metangula; Minos Reef; Mkondowe; Monkey Bay; Mphande Island; Mphandikucha Island; Mphanga Rocks; Msisi; Msuli Point; Mumbo island; Mundola; Mvunguti;
• Nakantenga Island; Namalanje Island; Nankoma Island; Narungu; Ndumbi; Ngara; Ngombe; Ngoo; Ngwazi; Njambe; Nkanda; Nkatha Bay; Nkhomo Reef; Nkhotakota; Nkhudzi; Nkhungu Point; Nkhungu Reef; Nkopola; Ntekete; Ntumba; N’kolongwe;
• Otter Point;
• Pombo Rocks; Puulu;
• Ruarwe;
• Same Bay; Sani; Selewa; Senga Bay; Shirefloden;
• Taiwanee reef; Tchia; Thumbi; Thumbi East Island; Thumbi West Island; Thundu; Tsano rock; Tumbi Point;
• Undu Reef; Usisya;
• Vua;
• Wikihi;
• Zimbawe rock.
Цихліди озера Танганьїка. Біотопи, середовище мешкання.
