Вітчизняні оптові карантинні господарства.
На жаль, деякі вітчизняні оптові господарства, що займаються перепродажем імпортної риби, отримавши ось таку отруєну, заражену, ледве живу від стресу та тягарів перельоту і утримання на місцях рибу, вже наступного дня пускають її в оптовий та роздрібний продаж. Замість того щоб протягом кількох тижнів (а іноді й місяців) пролікувати цю рибу, якісно відкарантинити, відновити її здоров’я, відгодувати, підростити, і тільки потім пускати в продаж, вони, лише злегка відсортувавши живу рибу від загиблої в дорозі, пересадивши її у свіжу воду і додавши певні препарати, що частково сповільнюють розвиток відомих хвороб, одразу ж передають її оптовикам другого звіна та роздрібним продавцям. Тепер уже завжди прилетіла в ніч із четверга на п’ятницю азіатська риба – вже до шостої години ранку в суботу щосили продається на московському Пташиному ринку!
Чи варто говорити, що, потрапивши в акваріум любителя, та й у зоомагазин, така риба (звана мовою професіоналів “рибою з коліс”) не тільки загине протягом найближчих трьох-чотирьох днів, а й заразить решту мешканців акваріума цілим букетом тропічних хвороб і паразитів. А також інфікує воду у всіх акваріумах і всі предмети, куди потрапить вода, що прибула разом із рибою. Що дасть вам проблеми не тільки на найближчий час, а й на роки вперед. Наприклад, крапля води, що містить іхтіоспоридіоз, висохне, а збудник у вигляді цист (захисних капсул) залишиться. Навіть через десять років цисти будуть живі, і, потрапляючи в сприятливі умови, почнуть прокидатися, активно ділитися і ви отримаєте новий спалах страшного захворювання.
Ось чому не допомагають, а часом завдають непоправної шкоди ті книги, автори яких рекомендують, наприклад, опускати прибулі транспортні пакети з рибою прямо в акваріуми, щоб зрівняти температуру води в них з акваріумною водою, не розуміючи, що вони насправді радять людям. Досить того, що пакети з рибою при доставці їх у магазин, нехай і одноразові, вже стикаються з внутрішньою поверхнею тих самих транспортних коробок, у яких імпортна риба й приходить, куди проливається та сама вода із збудниками хвороб.
Зовсім інакше вчиняють ті карантинні господарства, які думають не про сиюхвилинний прибуток, а про перспективи акваріумістики, та й про свої перспективи теж. Тут підхід інший: спочатку – грамотне лікування, ретельний карантин, відновлення імунної системи загалом, дихальної та травної системи зокрема, привчання до наших параметрів води та кормових об’єктів, і вже тільки потім – продаж. Такий шлях від поставки до продажу в хорошому карантинному господарстві риба проходить від двох-трьох тижнів до трьох місяців, залежно від виду риби та її початкової якості.
Зрозуміло, вартість її при цьому дещо збільшується, зате покупець може бути впевнений: це здорова риба, яка не помре через кілька днів чи тижнів від невідомого тропічного захворювання або загального отруєння, а житиме і радуватиме око акваріуміста роками. Навіть якщо імпортна риба прийшла без гострої кисневої недостатності та без азотного отруєння, все одно в результаті впливу інших факторів і ослаблення імунної системи вона вже вимагає термінових лікувальних заходів. Якщо ж риба має явні ознаки неблагополуччя, то найчастіше лікувати її необхідно починати з самого моменту розпакування, інакше може бути пізно.
Риба, що прибула з Азії, надходить у великі та дрібні карантинні господарства, яких у Москві та області близько десятка, а вже звідти розподіляється по оптовиках, у регіони, на московський пташиний ринок та в магазини. Теоретично, основне завдання карантинних господарств – проводити на своїй базі лікування, перетримку та адаптацію прибулої в країну імпортної риби, перш ніж пускати її в подальший комерційний обіг. Практично ж цим “утруднює” себе не більше трьох із десяти карантинних баз. З решти ж надійшла хвора, отруєна, стресована риба одразу ж іде оптовикам, частина – по регіонах, а більшість (до 80%) надходить прямісінько на московський Пташиний ринок, який теж є фактично потужною оптовою “базою” країни.
Замість того щоб взяти турботу про здоров’я прибулої риби на себе, великі імпортери фактично перекладають ці проблеми на плечі оптових і роздрібних торговців, які не вміють цього робити, не володіють необхідними біологічними та іншими знаннями, і, що ще гірше, добре розуміють, що риба, отримана “з коліс”, загине через кілька днів в аквариумах у кінцевих покупців – акваріумістів-аматорів, попутно доставивши в акваріум букет тропічних захворювань і паразитів, які згодом ще накоять багато лиха навіть зі здоровою рибою.
Не краще поводяться і роздрібні продавці на тих же “Пташиних” ринках. Прекрасно розуміючи, що придбали рибу «з коліс», яка здебільшого без лікування приречена на швидку загибель, вони прагнуть якнайшвидше її позбутися, продав із мінімальним прибутком. Будете на “Пташичці” – загляніть під прилавок. Кількість трупиків риб, що валяються там, приведе вас у жах! Сьогодні Пташиний ринок – це повна протилежність колишньому. Серед продавців практично не залишилося акваріумістів, які розводять рибу самостійно. Більшість тих, кого ми бачимо сьогодні за прилавком – це перекупники, які не мають жодного поняття про ті види, якими вони торгують. Розвідна риба на московському Пташиному ринку становить не більше 20%, а решта 80% – це імпорт, причому практично весь – «з коліс». Сумно, але ця негативна тенденція поширюється і на регіони.
Не краще йдуть справи і в зоомагазинах. Багато хто з них звик закупати рибу на «Пташичці», звик ще з 1980-х років, коли це можна було робити цілком безпечно, дотримуючись лише звичайних у таких випадках карантинних та санітарно-гігієнічних заходів. Сьогодні все змінилося! Часто привезена з ринку риба, яка позавчора прилетіла звідкись із іншого кінця планети, несе в собі таку заразу, яка здатна за кілька днів «покласти» весь зоомагазин. Це призводить до того, що власники зоомагазинів нерідко змушені або зовсім відмовитися від торгівлі акваріумними рибами, або припинити працювати з привізними (імпортними) та новими видами, обмеживши асортимент лише «живородкою» та лабіринтовими, які приносять у магазин навколишні розвідники-аматори. А за останній рік-два і ці групи риб генетично виродилися через багаторічний інбридинг (схрещування між собою близькоспоріднених особин). Усе менше стає якісних, правильних форм і міцних скалярій, барбусів та інших. У результаті страждають кінцеві покупці, акваріумісти-аматори, які не мають можливості купити в магазині рибу, що їх цікавить.
Поки ж хочеться попередити читача:
Якщо в одній ширмі з екземплярами, що вам сподобалися, сидять явні “доходяги”, а гірше того – є загибла риба – утримайтеся від такої покупки, нічого, крім засмучення, вона вам не принесе. Придивіться, скільки дохлої риби валяється під прилавками торговців московського Пташиного ринку. Перш ніж купити в зоомагазині рибу – походіть до нього кілька разів, спостерігайте, як доглядають за нею продавці, скільки часу вона сидить у торгових акваріумах, у які дні в магазин привозять нову рибу і як часто. Швидко ви й самі зрозумієте, чи варто купувати рибок тут, чи краще не ризикувати. Тільки за такого уважного і грамотного підходу акваріумістика зможе принести вам справжнє задоволення, а не розлади та засмучення.
Правила гігієни акваріумного господарства.
Імпортна риба “з коліс”. Географія постачальників акваріумної риби. 
