Біологія риб.
Тіло риби вкрите шкірою, яка складається з двох шарів: верхній шар – епідерміс і власне шкіра – дерма. Епідерміс складається з кількох шарів клітин, серед яких є клітини, що виробляють особливі слизові виділення, які виступають на поверхні шкіри і роблять її гладкою та слизькою, що зменшує опір води при русі риби. Цей слизовий шар постійно оновлюється і перешкоджає оселенню та розвитку різних грибів і бактерій. Дерма складається з кількох шарів сполучної тканини, яка багата на кровоносні судини і нерви. Дерма гола або вкрита, у більшості декоративних риб, лускою, що є тонкими, округлими пластинками, які лежать у шкірних кишеньках і захищають тіло риби від пошкоджень.
Луска розташована поздовжніми і поперечними рядами та черепицеподібно вкриває одна одну. У деяких видів риб замість луски тіло вкрите кістковими пластинками. У дермі знаходяться органи чуття і клітини з фарбувальною речовиною, що надає забарвлення тілу, яка допомагає рибі в боротьбі за існування. Найбільш архаїчною є плакоїдна луска-пластинка з конічним зубом. Вона властива хрящовим рибам і, на відміну від інших видів луски, схильна до періодичної линьки. У ганоїдну – тришарову, ромбічної форми, з відростком для зчеплення одягнені багато викопних форм (двоякодихальні, багатоперові). Іноді з неї виділяють космоїдну – кістковий диск, вкритий зверху горбками дентиноподібної речовини – косміну. Далі йде циклоїдна луска (оселедцеподібні, амія, щуки, вугрі), що складається з гладкої кісткової бляшки (без ганоїну) з черепицеподібним наляганням і впровадженням основ луски в спеціальні кишеньки. Найпрогресивніша – ктеноїдна (кісткова з шипиками по краю) характерна для більшості нині живих риб (окунеподібних тощо). За річними кільцями на лусці, спилах кісток і шліфах отолітів (чергуванням темних і світлих зон) розраховують вік риб.
За забарвленням риби не поступаються жодному іншому класу тварин у сенсі краси, різноманітності та мінливості кольорів. У риб зустрічається блиск усіх дорогоцінних каменів і благородних металів, і до цього ще потрібно додати, що лусочки іноді мають дуже гарний візерунок. Нюанси забарвлення пояснюються поєднанням у шкірі риб різних пігментних клітин. Забарвлення тіла риб непостійне і залежить від кількості пігментних клітин (хроматофорів), їх видів і поєднання, від місця проживання риби та її фізіологічного стану. Біологічно хроматофори виконують захисну функцію.
Під впливом нервових сприйнять пігмент або розтікається по всій клітині, або збирається в центрі, в результаті чого змінюється забарвлення тіла. У шкірі риб і в їхній лусці знаходяться пігменти: меланін, гуанін, еритрин і ксантин. Меланін – чорний, вельми стійкий пігмент – є білковою, важкорозчинною речовиною. Гуанін, що забарвлює рибу в сріблястий колір, належить до пуринових основ. У більшості пелагічних риб гуанін кристалічний, а у глибоководних – аморфний. Інші хроматофори: червоний – еритрин і жовтий – ксантин – є речовинами нестійкими. Меланофори містять коричневі, чорні та сине-чорні зернятка меланіну, ксантофори пофарбовані в жовто-помаранчеві (тісно зближені в червоні) тони, еритрофори несуть пунцовий пігмент, а лейкофори або іридоцити містять гуанін, що забезпечує сріблясто-жовту колірну гаму.
Насиченість кольору перебуває в прямій залежності від глибини залягання шарів фарбувальних клітин. Забарвлення буває оманливим, що поділяється на приховувальне – захисне та наслідувальне, попереджувальне або загрозливе (отруйні тварини) та шлюбне. Загалом вбрання у риб зазнає значних змін у процесі росту і дозрівання, залежить від їхнього самопочуття, емоційного настрою, стабільності фізико-хімічних показників середовища (при тривалому утриманні на нижній межі температурного оптимуму у тропічних риб посилюється контрастність забарвлення), гормональних впливів тощо. Важливе значення має маскувальне забарвлення, що залежить від способу життя риби.
Так, у риб відкритої води темне забарвлення спини і світле черева, у жителів заростей – поперечні темні смуги на тілі, у придонних риб – плямиста спина. Блискуче забарвлення всього тіла або смуги з яскравим блиском у зграйних риб полегшують їм збереження строю або швидке збирання разом після нападу хижака. Деякі види риб змінюють своє забарвлення на більш яскраве з різними смугами та плямами в період нересту і догляду за потомством, що полегшує малькам пошук батьків. Багато молодих риб, оскільки вони малі та недосвідчені й потребують додаткового захисту до досягнення розмірів дорослої особини, мають позначки, що допомагають їм уникати різного роду небезпеки. Під час сну забарвлення багатьох строкатих риб помітно тьмяніє. У деяких видів витончені форми тіла і кольори притаманні тільки самцам.
Зябровий апарат. Зябра – орган дихання риб, розташовані в зябровій порожнині, яка прикрита зябровою кришкою. Якщо кришку видалити, ми побачимо зябра. Вони складаються з зябрових дуг, від опуклого боку яких відходять зяброві пелюстки. Крім зябрових пелюсток, від зябрової дуги в бік ротової порожнини відходять зяброві тичинки. Їхнє призначення – захищати зябровий апарат від потрапляння часточок їжі. Від зябрових пелюсток, у свою чергу, відходять дихальні (респіраторні) складочки. Власне в них кров і збагачується киснем. Вода омиває дихальні складочки. Слиз не дає воді омивати дихальні складочки, тому газообміну між водою і кров’ю не відбувається і риба задихається. Поверхня зябер у активних риб більша за рахунок довших зябрових пелюсток і більшої кількості вторинних складок. Як додатковий дихальний орган у різних видах функціонують: шкіра (від 25 до 80%) – хоботнорилі, бички, стрибуни; кишечник – панцирні, бокочешуйні соми, в’юнові; сліпий виріст шлунка – лорикарії, отоцинкли; зябровий лабиринт – анабасові; равликоподібний орган на четвертій зябровій дузі – нільський гетеротис; розростання зябрової порожнини – ксенохаракс, цитарінус, губан, амфіпноус і морські ластівки; видозмінений плавальний міхур – двоякодихальні, багатопери, панцирні щуки, еритринус, гімнарх, арапайма; парний виріст у глотці – змієголови; непарний надзябровий орган – кларіас, кнерієві; пластинчастий надзябровий орган – щукоглав; мішкоподібне утворення від плавального міхура до хвостової частини – мішкозябровий сом.
М’язи прилягають з обох боків до хребетного стовпа і з кожного боку утворюють дві окремі групи, так що в усьому тілі риби можна розрізняти чотири м’язи: два верхніх, що утворюють спину, і два нижніх, що утворюють черевну частину тулуба і нижню частину хвоста.
Спинний мозок більш ніж усі інші хребетні, перевершує за величиною головний мозок, який дуже малий і не заповнює навіть тієї маленької порожнини черепа, яка є у риб. Головний мозок поділяється на передній, середній, задній і довгастий. Передній безпосередньо триває в нюховий нерв, від середнього відходять зорові нерви.
У всіх риб, за винятком ланцетника, є серце, яке складається з передсердя і порівняно невеликої величини тонкостінного, дуже м’язистого шлуночка. Кров тече із серця аортою і поділяється на гілки відповідно до зябрових дуг. Після оновлення в зябрах вона збирається в дрібні артеріальні судини, які, з’єднуючись між собою, утворюють головну кровеносну судину – аорту; остання тягнеться під хребетним стовпом уздовж усього тіла, постачаючи його кров’ю за допомогою бічних розгалужень. Що стосується головних артерій, то вони відходять безпосередньо від першої зябрової дуги. Кров, що обертається в тілі, повертається в серце за допомогою вени, яка починається в хвості, а в тулубній частині поділяється на два стовбури.
Ротова порожнина майже у всіх риб озброєна зубами, яких у деяких риб дуже багато. Зуби сидять у них не тільки на щелепах, а також на піднебінних та інших черепних кістках. У деяких риб зуби мають рухливість, так що вони можуть підніматися. Справжнього кореня в риб’ячих зубах немає, зазвичай вони прикріплюються до кісток сполучнотканинними волокнами. Розвиток і відновлення зубів у риб триває все життя.
Травний канал складається з глотки, стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишки. Шлунок є розширенням стравоходу, досить різко поділяється на два відділи і забезпечений кількома придатками та клапанами. Підшлункової залози у багатьох риб немає, але селезінка, печінка і жовчний міхур є у всіх риб. Перебуваючи постійно у воді, риба піддається ризику поглинути занадто багато рідини. Нирки (вони у риб пропорційно більші, ніж у інших хребетних) підтримують правильний баланс води в тілі риби.
Біологія риб. Чим риби відрізняються від решти хребетних.
Що таке Акварiумнi рибки? Анатомія риби та зовнішня будова. 
Останні зміни та доповнення внесені 19 листопада 2012 року.
