Біотопи проживання риб.
Як і багато регіонів Центральної Африки, великі області у північній частині Південної Америки розкинулися безпосередньо під сонцем екватора. Домінуюче положення серед прісних вод Південної Америки займають три річкові системи, чий вплив позначається на величезній території. На півночі — це Оріноко, на південь — наймогутніша з усіх великих річок світу — Амазонка, що перетинає на своєму шляху майже весь континент. Далі на південь розташувалася система річок Парана-Парагвай.
Майже паралельно екватору тече у напрямку із заходу на схід, від Перуанських Анд до 
Атлантичного океану, найбільша річка нашої Землі — Амазонка. Річка розташована на півночі Південної Америки, починаючись в Андах у Перу, а закінчуючись в Атлантичному океані на території Бразилії. Річка Амазонка є найбільш повноводною річкою у світі, несучи в океан п’яту частину прісної води на земній кулі. Потік води настільки величезний, що, виливаючись в Атлантичний океан, Амазонка змінює сольовий склад і колір океану на протязі 320 кілометрів. Великий басейн цієї річки разом з усіма притоками ми називаємо «Амазонією».
Амазонка (Amazonas) — річка у Південній Америці, найбільша у світі за протяжністю, розмірами басейну та повноводністю. Витік Амазонки знаходиться в Андах. Утворюється злиттям річок Мараньйон та Укаялі. Разом з р. Мараньйон вона має довжину 6437 км, а разом з р. Укаялі — понад 7000 км. Площа басейну — 7180 тис. км². Велика частина басейну Амазонки належить Бразилії, південно-західні та західні райони — Болівії, Перу, Еквадору та Колумбії. Повноводність Амазонки пояснюється просто: вона тече майже точно екватором, а звичайний для цих місць літній сезон дощів поперемінно настає то в північній півкулі (у березні-вересні) — на її лівих притоках, то в південній (у жовтні-квітні) — на правих притоках. Велика річка живе фактично в умовах постійної повені.
Протікаючи здебільшого Амазонською низовиною в субширотному напрямку поблизу екватора, Амазонка впадає в Атлантичний океан, утворюючи найбільшу у світі внутрішню дельту (понад 100 тис. км²) та воронкоподібне гирло — найбільшу дельту у світі, ширина якої досягає 325 км. Ширина русла Амазонки після злиття Мараньйона та Укаялі дорівнює 1–2 км, але вниз за течею вона швидко зростає. Біля Манауса вона доходить вже до 5 км, у нижній течії розширюється до 20 км, а в гирлі ширина головного русла Амазонки разом із численними островами під час розливу досягає 80 км. Амазонку живлять численні притоки; близько 20 з них завдовжки понад 1500 км. За кольором вода в ній буває прозора, чорна та біла. Типічним є і походження кожного виду води. Мутна жовта, каламутна біла вода річок Rio Amazonas, Rio Solimoes, Rio Madeira, Rio Purus, Rio Jurua або Rio Ucayali витікає із заходу Південної Америки з Анд. Великі річки з прозорою водою — Rio Araguaia, Rio Xingu або Rio Tapajos — втікають в Амазонку з півдня. Найбільш значні притоки: СПРАВА — Журуа, Пурус, Мадейра, Тапажос, Шингу, Токантінс; ЗЛІВА — Іса, Жапура, Ріу-Негру.
Амазонка живиться як потужними річками, так і низкою малих річок, річечок та потоків, і знаходиться в зоні вологих вічнозелених тропічних лісів. Історично складена густа мережа вигинів, излучин і сліпих рукавів на величезній території, а також умови, де тропічні зливи чергуються з періодами спеки, виявилися чудовим середовищем для появи на південноамериканському континенті найбагатшої та найстрокатішої на Землі іхтіофауни. Іхтіологи припускають, що тут мешкає близько 2500 видів риб, багато з яких становлять інтерес для акваріумістів. Їхньому різноманіттю сприяла і різниця в хімічному складі вод, що включають м’які, і більш кислі, дуже чисті, так звані «чорні» води (Ріу-Негру), а також води каламутні, звані «білими». Ще довгі кілометри вниз за течією від місця злиття Ріу-Негру з Амазонкою вода в ній залишається з одного боку темною, а з іншого — світлою, перш ніж почнеться їх помітне змішування.
Річка дуже багатоводна. Вода Амазонки відрізняється за видом і складом залежно від регіону. Вода в Амазонці м’яка, має слабокислу реакцію і бурштиново-жовтий колір, каламутна в головному руслі, але прозора в протоках і заводях зі слабкою течією (окрім того, вона затінена потужною береговою рослинністю). Так, у західній частині (ближче до витоку), де Амазонка тече гірською місцевістю, вода каламутна через зважені частинки глини. Властивості води в цьому регіоні такі: рН 6,0–7,0; загальна жорсткість — до 1,5 dGH; карбонатна жорсткість — до 0,5 dKH. У низинній середній частині Амазонки вода прозора, проте зазвичай пофарбована в різні відтінки жовтого, коричневого або зеленого кольорів залежно від навколишньої місцевості, ґрунту, кольору води у притоках. Гідрохімічні показники води цієї частини Амазонки такі: рН 4,0–6,8; загальна жорсткість — 0,2–1,0 dGH; карбонатна жорсткість — 0,1–0,3 dKH. У басейні цієї річки спекотний і рівномірно-вологий клімат. Річні коливання температури води в Амазонці та її притоках становлять від 18 до 30 °С. Таким чином, вода в Амазонці та її притоках м’яка зі слабокислою або кислою реакцією.
Величезна територія регіону, різноманіття гідрохімічних параметрів води, стабільно висока температура зумовили дивовижне різноманіття рослинного і тваринного світу. За різними оцінками фахівців, у басейні Амазонки налічується від 2500 до 4000 видів риб, багато з яких широко відомі акваріумістам. Ці води по праву можна назвати царством сомоподібних; за найскромнішими підрахунками, їх там мешкає понад 1500 видів — від 3-сантиметрових крихт до багатометрових гігантів. Південна Америка багатша за всі континенти за кількістю видів прісноводних риб. Більшість прісноводних риб Південної Америки належить до трьох великих підрядів: Siluroidei, Characinoidei та Percoidei. Ми тут знайдемо і хижих сомів, званих «пірабіями», які досягають завдовжки трьох метрів, електричних вугрів, здатних виробляти електрику напругою до 650 вольт. Особливий страх наводять зграї піраній з маленькими щелепами, оснащеними численними і гострими, як скальпель, зубами.
Поруч із такими іхтіологічними «сюпризами» тут мешкають багато інших дрібних риб, серед них, наприклад, тетри з родини Characidae, що прикрашають наші акваріуми. Тому немає нічого дивного в тому, що Амазонка з її притоками дала нам безліч риб для акваріума. У теплій воді багато розвинена водна флора. Але як життєве середовище для багатьох дивовижних акваріумних риб важливі не стільки великі річки, скільки велика кількість малих водойм — лагун, ставків і струмків, розташованих у цьому дивовижному краї. Великі річки поділяються на 3 основні типи:
1. Біловодні річки, такі як Амазонка, Мадейра та Ріу-Бранку, де глибина видимості становить лише 10–50 см. Біла вода характеризується дуже низькою прозорістю через вміст величезної кількості зважених дрібнодисперсних частинок фізичного та біоорганічного походження. Вода має тьмяне глинисто-жовте забарвлення, що зумовлено великим вмістом у ній седиментів (зважених частинок породи). Середньорічна температура — близько 27 °С з невеликими сезонними коливаннями в межах 1–1,5 °С, загальна жорсткість — 1–1,5°, рН вище рН 6,5, близький до нейтрального. Ці води населені переважно великими промисловими рибами.
2. Світловодні річки, такі як Тапажос, Тігре, Шингу, з глибиною видимості понад 4 метри. Вода в них має колір від жовтувато-зеленого до оливкового і більш-менш прозора, з мінімальним вмістом розчинених солей магнію, кальцію, карбонатів та нітратів. Загальна жорсткість таких вод рідко перевищує 0,5°, карбонатна — близька до нуля, рН 4,5–5,0. У цих водах мешкають багато видів коридорасів, метіннісів, американських тетр.
3. Чорноводні річки, такі як відома Ріу-Негру і менш відомі Ріу-Куруру та Ріу-Ікана, де переважаюча глибина видимості — до 230 см, залежно від інтенсивності кольору, кавово-чорного до червонувато-бурого. Їхня вода характеризується відносно великим вмістом танінових і гумінових речовин, які й надають їй коричневого відтінку. Одна з найважливіших особливостей цих речовин — здатність до очищення води. Що стосується середньорічної температури темних вод, то вона також становить близько 27 °С, але з більш вираженими сезонними коливаннями (3–4 °С). Загальна жорсткість — близько 1°, рН 4,5–5,5. Ці річки — улюблене місце мешкання американських тетр, дискусів, клінобрюхів, копелл, дрібних цихлід, лорикаріїд та інших милих серцю акваріуміста риб. Нерест багатьох декоративних риб у природних умовах пов’язаний із сезоном дощів.
Чорні води прозорі, у них живе безліч видів риб з яскравим забарвленням. Якщо останні утримуються в домашній водоймі, акваріумістам часто доводиться імітувати їхнє природне середовище існування. Окрім чорних вод, у тропіках існують чисті води. Так називають прозорі безбарвні річки та струмки, що беруть свій початок серед каміння та піску і не пофарбовані гуміновими кислотами. У них також водиться чимало різноманітних риб. На додачу до цього існують білі води, які є непрозорими потоками жовтуватого, сірого або білого кольору, що протікають глинистими ділянками. Тут мешкає дуже мало видів риб.
Режим Амазонки складний і різноманітний. У зв’язку з тим, що її притоки знаходяться в різних півкулях, паводки на них припадають на різний час: на правих — з жовтня по квітень (літній сезон у південній півкулі), на лівих — з квітня по жовтень (літній сезон у північній півкулі), і сезонні коливання стоку на Амазонці згладжені.
У малих водах, що становлять життєвий простір для більшості декоративних риб, теж можна спостерігати названі відмінності і відповідно розділити їх на «білі», «світлі» та «чорні». При порівнянні вод з погляду «жорсткості», «рН» та «бікарбонату CO₂ мг/л» виявляється, що екстремально низькі показники дають чорноводні річки та водойми, а на першому місці стоять білі води (хоча і їхні показники дуже низькі). Загалом водні показники в басейні Амазонки свідчать про виняткову м’якість води. Електропровідність у білій воді буває від 30 до 60 нS, у світлій воді — від 5 до 15 нS, а в чорній воді — від 10 до 20 нS. У літературі часто наводять показники рН: біла вода — від 6,2 до 7,2; світла вода — від 4,5 до 7,8; чорна вода — від 3,8 до 4,9.
Ріу-Негру — найбільша ліва притока Амазонки, одна з головних річок Бразилії. Відрізняється винятковою м’якістю та малим вмістом мінеральних солей, і це тому, що в тих областях, де річка протікає, майже повністю відсутнє вапно. У перекладі назва річки означає «Чорна річка». Дійсно, вода в ній коричневого кольору через високий вміст органічних речовин. Від місця впадання Ріу-Негру в Амазонку ще довгий час течуть два потоки: темний — вода з «Чорної річки» та світліший — вода Амазонки. Вода в Ріу-Негру кисла і практично знесолена. Ця вода має параметри кислотності рН 4,5–6,0, низьку електропровідність і низький рівень загальної жорсткості. Течія в річці повільна. Велика кількість гумінових кислот (болотисті райони при розливах, листя, дерево, що гниє) та високий вміст вуглекислоти надають її темно-бурій («чорній») воді кислотні властивості. У ній відсутні майже всі відомі отруйні речовини (амоній, нітрити та нітрати). Тому риби з цієї річки часто виявляються вибагливими гостями в акваріумі і висувають до свого господаря занадто багато претензій. Окрім того, малий вміст мінеральних солей знижує електропровідність води і відповідно призводить до низького осмотичного тиску. Усі ці показники і є причиною того, що риб, які походять з Ріу-Негру та околиць, розводити в нашій воді дуже важко.
На південь від Амазонки знаходяться не менш цікаві з погляду акваріумістики водні системи річок Парана та Парагвай. Друга за величиною річкова система Південної Америки включає річки Парана з Парагваєм та Уругвай, що мають спільне гирло. Свою назву (Ла-Платська) система отримала від однойменного гігантського естуарію Парани та Уругваю, що досягає 320 км у довжину і 220 км завширшки в гирловій частині. Вода тут зовсім не така м’яка, і показник рН ніколи не буває настільки виключно низьким, як у водах басейну Амазонки. Унаслідок цього риби даних регіонів вміють значно краще пристосовуватися до умов проживання.
Найбільша з цих річок і друга в Південній Америці за довжиною (4400 км) — річка Парана володіє найскладнішим режимом. Літній підйом рівня у верхів’ях змінюється осіннім у нижній течії у зв’язку з циклонічними дощами в субтропіках і застоями паводкових вод у западині Парагваю. Осінній максимум витрати характерний і для річок циклонічних районів південної частини Бразильського нагір’я та сходу Пампи, але загалом коливання рівня цих річок незначні, оскільки опади випадають там рівномірно протягом року. Витоки Парани — Ріу-Гранді та Паранаїба — знаходяться на Бразильському нагір’ї. Там же починаються й багато інших річок системи. Усі вони у верхній течії порожисті і утворюють кілька великих водоспадів. У нижній течії Парана — типова рівнинна річка. Головний максимум витрати настає в травні у зв’язку з літніми дощами на Бразильському нагір’ї.
Третя за величиною річка Південної Америки — Оріноко. Її довжина — 2730 км. Оріноко бере початок на Гвіанському нагір’ї. Річкою Касік’яре Оріноко з’єднується з притокою Амазонки Ріу-Негру, куди стікає частина води верхньої Оріноко. При впадінні в Атлантичний океан річка утворює велику дельту, довжина якої досягає 200 км. Рівень води в Оріноко повністю залежить від дощових опадів, що випадають у північній частині її басейну влітку (з травня по вересень). Максимум для Оріноко, що припадає на вересень-жовтень, буває виражений дуже різко. Різниця між літнім та зимовим рівнем води досягає 15 м.
Великі річки Південної Америки.
Біологія риб. Чим риби відрізняються від решти хребетних. 
