ЦИХЛІДИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АМЕРИКИ.
Загін Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Cichlasomatinae )
Продовження…
Рід Thorichthys — Торіхтіс.
— Thorichthys ellioti [Meek, 1904] — Торіхтіс Елліота. Синоніми: Cichlasoma ellioti; Thorichthys, Cichlasoma, Heros maculipinnis. Мексика, Гватемала, річки Папалоапан, Хамапа, Лана. Риба мешкає в річках з помірною течією води, що впадають в Атлантичний океан. 12-16 см. Тіло високе з подовженим рилом. Губи товщі, ніж у інших видів Thorichthys. Забарвлення різних географічних популяцій варіабельне.
Забарвлення тіла і плавців оливково-сіре з великою кількістю неонових синіх точок, у добре забарвлених особин із золотистим і блакитним полиском. На тілі залежно від стану риби та умов середовища можуть проявлятися широкі темні поперечні смуги або(і) поздовжня смуга і чорна пляма посеред корпусу. Черевце, горло і низ зябрових кришок рожево-червоні. На зябрових кришках дрібні блакитні блискітки і чорна пляма.
Чорні плями на зябрових кришках використовуються ними під час суперечок із суперниками, щоб здаватися набагато більшими, ніж вони є насправді, при розгорнутих зябрах і кутових мішках. Кінці спинного і анального плавців, а також крайні промені хвостового косицеподібно витягнуті. Спинний і анальний плавці з червоно-блакитною облямівкою. Самец відрізняється більшим розміром, більш яскравим забарвленням і високим тілом.
Риби, що населяють річку Rio San Juan Evangelista та її притоки, мають інтенсивне і відмінне жовте забарвлення в черевній області. Риби з центральної частини системи, зокрема з Тонто і Папалоапана, мають підвищене синє забарвлення на боках вздовж сторін, а також більшу голову і морду. Зразки із західної частини — Ріо-Бланко та окремих річок, із безліччю яскравих блакитно-зелених точок на щоках і нижній частині боків.
Зграйні цихліди, можна утримувати групою. Тримаються в нижніх і середніх шарах води. З ними можна висаджувати рослини в горщики, оскільки вони риються в ґрунті, для декорацій використовують каміння і корчі. У великих акваріумах можна спостерігати природну поведінку пар, якої не побачиш у невеликих акваріумах. У нерестовий період, особливо в відносно невеликому просторі, виявляють нетерпимість до інших риб, що може призвести до бійок, які можуть закінчитися серйозними травмами. Не підсаджувати до них великих і агресивних риб.
Дно піщане, на ньому розташувати окремі корчі та каміння. Жорсткість води і pH не є критичними, якщо параметри води стабільні, вода повинна бути вільною від аміаку і нітритів. Хороша якість води є обов’язковою умовою для забезпечення здоров’я риб, які в іншому випадку легко піддаються внутрішнім і зовнішнім бактеріальним інфекціям. Різноманітне харчування посилює їхнє забарвлення. Пари утворюються тільки на період нересту.
Статеве дозрівання при довжині 7-9 см. На відміну від інших цихлід, пари завжди знаходяться близько одна до одної, піклуючись про своє потомство, і перед будь-якою загрозою. Вільне плавання мальків ретельно охороняється їхніми батьками. Самец ходить кругами навколо місця розмноження під рослинами або корчем, ніколи не відходячи далеко від укриття. Молодь постійно тримається разом під черевом самиці, збираючи їжу, знайдену на дні. Вночі молодь ютиться під обома батьками, які зазвичай вибирають для них невелике заглиблення. Підходять для початківців акваріумістів. Живуть понад 10 років. dH 4-11°; рН 7,0-8,0; Т 25-30°C.
Ідентифікація: Торіхтіс Елліота — Thorichthys ellioti.
— Thorichthys meeki [Brind, 1918] — Цихлазома Меека, маскова, червоногорла. Синоніми: Cichlasoma, Herichthys meeki; Cichlasoma hyorhynchum. (Англ. Firemouth Cichlid, Redbreasted Cichlid). Мешкає в струмках і річках Східної Мексики, Гватемали, від річки Гріхальва до північних районів півострова Юкатан. 15 см, в акваріумі до 11 см. Тіло рибки високе і рило витягнуте з товстими губами. Існує безліч географічних вар’єтетів, що незначно відрізняються між собою відтінками та інтенсивністю забарвлення, в т.ч. форма з жовтуватими зябровими кришками.
Основне забарвлення тіла світло-сіре або оливково-сіре, з блакитним полиском, у зрілих особин стає бузкового кольору. На ньому залежно від стану риби та умов середовища можуть проявлятися широкі темні поперечні смуги або(і) поздовжня смуга і чорна пляма посеред корпусу. Черевце, горло і зяброві кришки — криваво-червоні або помаранчево-червоні. На зябрових кришках чорна пляма.
Непарні плавці рожеві з блакитними блискітками. Самець сіро-зелений з численними блакитними блискітками по тілу і плавцях. Зяброві кришки і шкірна складка на горлі червоного кольору. По верхньому краю спинного плавця червона облямівка. Будучи розсердженими і під час шлюбних ігор вони роздувають шкірну складку і залякують розчепірюванням зябрових кришок і нахиленням рила до дна. Збуджені самці відтопирюють червоні (або помаранчево-червоні) зяброві кришки, при цьому чорні плями на них імітують очі, які, в поєднанні з такого ж кольору черевом і горлом, виглядають як маска і здаються противнику набагато більшими, ніж насправді.
Самці більші за самиць, лобастіші і вищі, мають більш загострений анальний плавець. Крайні промені хвостового плавця косицеподібно витягнуті. І самці, і самиці мають довгі косиці на кінцях спинного і анального плавця, але у самців ці плавці більш витягнуті. Ця відмінність помітна лише за повністю розправлених плавців. Спинний і анальний плавці у самців більш гострі. Нижня частина голови і частково черевце самця пофарбовані в червоний колір.
У збудженому стані та в нерестовий період забарвлення риб стає яскравішим. Самиця дрібніша, блідіше забарвлена, її плавці не настільки подовжені, як у самця. Молодь сіро-зелена з темною плямою на боці. Стать у мальків старше трьох місяців можна з досить великим ступенем вірогідності визначати за розміром. Самці вже в цьому віці більші за самиць.
Лінії, що тривалий час перебували в акваріумній культурі, мають бліде забарвлення із сірими плавцями і необарвленими або пофарбованими в ледь рожевий колір черевом і зябровими кришками. Взагалі ж, існує безліч географічних вар’єтетів, у т.ч. форма з жовтуватими зябровими кришками, що мешкає на півночі Белізу. Самець відрізняється більшим розміром, більш яскравим забарвленням і високим «праскоподібним» тілом.
Лагунні мееки мають коротке (не більше 10 см), високе тіло і дуже яскраве червоне забарвлення черева і зябрових кришок. Риби, що походять з мексиканських річок, що протікають на території штатів Табаско і Кампече, мають більш подовжене тіло з яскравими блакитними блискітками. А от червонота нижньої частини тіла у них не настільки інтенсивна, як у лагунних меєк. У водах Гватемали, крім того, трапляються екземпляри з дивовижним золотистим забарвленням горла.
Утримувати цих риб нерудно навіть початківцям. Один із най«мирніших» видів цихлазом, придатний як для парного, так і для групового утримання, хоча окремі особини можуть виявитися агресорами. Риби доволі боязкі, вони постійно ховаються серед каміння та рослин. Найкраще утримувати цих рибок групою в просторому резервуарі, засадженому живими рослинами, щоб можна було утворювати території. Можна тримати в загальному акваріумі з рівними за розміром рибами. Дорослі риби територіальні, і ревно оберігають своє місце, часто даючи відсіч рибам набагато більшим і хижим. Охороняє укриття і прилеглу територію в радіусі 10 см.
В акваріумах 100 літрів можна утримувати не більше одного самця, самиць можна кілька. У великих акваріумах чудово уживаються дві-три пари і непарні особини. В акваріумах середнього розміру життєвого простору вистачає вже тільки на одного самця. Якщо з’являється суперник, неминучий конфлікт, у ході якого один із бійців може бути навіть убитий. Зате самиць може уживатися дві або три, з якими самець нереститиметься по черзі.
Тісні умови малих посудин призводять до бійок і втрати взаєморозуміння навіть у зіграних партнерів. При утриманні в просторому акваріумі миролюбні. У товаристві великих і агресивних цихлових видів торіхтіси почуваються невпевнено і під впливом стресу можуть загинути навіть від найневинніших захворювань. А от при спільному утриманні з карликовими цихлідами і скаляріями мееки, навпаки, можуть виявляти агресію, особливо якщо акваріум тісний.
Як оптимальних сусідів для неї підбирайте енергійних зграйних риб (різних тетр, барбусів або даніо), а також сомів. Будьте уважні під час пересаджування риб і у виборі сусідів по акваріуму, при переселенні та в компанії великих цихлід меека відчуває стресс, який може призвести до загибелі риб.
Ці цихлазоми люблять ритися в ґрунті, змушують дно і виривають рослини; торіхтіси копають дуже помірно, якщо для нересту їм надати великий глиняний горшок або інше належне укриття. До речі, він повинен складатися з піску середньої зернистості та дрібного гравію. Потоки з каміння та корчів треба прикріпити один до одного і міцно встановити на дні, інакше в один прекрасний день вони впадуть. Однак у будь-якому разі в акваріумі має бути достатня кількість укриттів або зарослих рослинами ділянок. Необхідно подбати про те, щоб кожній рибі було надано своє укриття. Рослини краще вибирати великолисті, саджати в горщики або обкладати камінням.
Дорослі особини мають високу стійкість до перепадів температур, вони здатні тривалий час витримувати температуру 20°C і короткочасне її зниження до 15°C. Кислотність pH води не повинна опускатися нижче 6,0. Обов’язкові аерація, фільтрація і щотижнева підміна води. Якість води необхідно постійно контролювати, оскільки риби дуже вимогливі до її складу. Вода повинна бути чистою, вміст аміаку і нітриту — на нулі, а нітрату — не перевищувати 20 мг/л, бо рибки погано переносять дію шкідливих азотних сполук.
Їдять мееки практично будь-які види кормів, вони охоче поглинають коретру, мотиль, трубочник, дрібно нарізану яловичину. Дрібну живу рибу охоче з’їдять досить великі дорослі особини. Але не варто забувати і про рослинні добавки. Під час годування слід мати на увазі, що риби схильні до переїдання, особливо домінантні особини. Кидаючи корм в одному і тому ж місці, їх можна привчати випливати зі своїх укриттів, і в цей час можна спостерігати за ними.
Дозрівають у 8-12 місяців при довжині не менше 8 см. Можуть розмножуватися і в загальних акваріумах. Пари зазвичай утворюються тільки на період нересту і догляду за потомством. При груповому утриманні пара відходить від групи і надалі тримається, як правило, обісоблено. Однією з основних умов для розмноження даного виду риб є формування пар. Примусове створення пари за відсутності вільного вибору найчастіше призводить до поїдання виробниками ікри та постійних конфліктів між ними. Цей вид риб є одним із дуже плідних.
Самець вибирає і очищає плаский камінь, самиця мече ікру на підготовлений самцем камінь. Виробники мають сильний батьківський інстинкт, вони обоє дбають про ікру і майбутніх мальків, самець охороняє територію. Самець може кілька разів переносити кладку з одного місця на інше, якщо не впевнений у її безпеці. І він викопає будь-які рослини, якщо йому здасться, що вони заважають. Тривалість життя близько 15 років. dH 8-15°; рН 6,8-8,0; Т 22-26°С.
Thorichthys helleri, Thorichthys pasionis, Thorichthys socolofi.
Thorichthys affinis, Thorichthys aureus, Thorichthys callolepis. 
