ЦИХЛІДИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АМЕРИКИ.
Загін Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Cichlasomatinae )
Рід Hypsophrys — Гіпсофріс.
— Hypsophrys nicaraguensis [Gunther, 1864] — Никарагуанська цихлазома. Синоніми: Heros, Copora, Herichthys, Theraps nicaraguensis; Cichlasoma, Copora nicaraguense; Heros balteatus, Hypsophrys unimaculatus; Cichlasoma balteatum, spilotum, nicaraguense. (Англ- Moga, Macaw Cichlid, Nicaraguan Cichlid, Nikaragua Buntbarsch, Spilotum Cichlid). Нікарагуа – озеро Нікарагуа, Коста-Рика – річка Сан-Хуан. Самец 25 см, самка 20 см. Тіло помірно витягнуте, високе, від голови до хвоста поступово звужується, з боків сильно ущільнене. Голова в профіль дугоподібна, великі очі, кінцевий рот з товстими губами. Спинний плавець довгий.
Груди, голова і частина передньої частини тіла від зеленуватого до світло-блакитного кольору, нижня і задня частини тіла – від темно-жовтого до світло-коричневого. Лусочки з темною облямівкою і золотистим блиском, що більш виражено в задній частині тіла. У самців забарвлення тіла бляклих блакитних і золотисто-рожевих тонів та чорною серединною плямою.
Залежно від самопочуття рибки, уздовж тіла, від ока до хвоста, з’являється смуга від темно-коричневого до чорного забарвлення. Ця смуга формує пляму, округлену на хвостовому плавці. Поздовжня смужка та плями на тулубі з віком зникають. Непарні плавці від жовтуватого до світло-коричневого кольору, з мозаїчним червонуватим візерунком з численних плям і штрихів, із зелено-блакитним кантом, а в період нересту вони і нижня частина тіла стають червоними.
З віком у самців утворюється жирова подушка. Грудні плавці великі, а хвостовий плавець має форму вієра. Плавці у них довші, ніж у самки, з яскраво вираженим крапом. У дорослих самців велика кількість світлих і темних плям. Зеленувато-бірюзовий колір, характерний для забарвлення дорослих самок, не має аналогів серед цихлід.
Самка значно дрібніша, забарвлена контрастніше, з лазуровою головою, нижче поздовжньої смужки тіло має червонувате забарвлення, яке може варіювати до золотистого. Від зябрової кришки до хвостового стебла тягнеться чорна смуга, посередині тіла перетворюється на округлу пляму. Спинний плавець самки бірюзовий зверху і золотистий біля основи, а у самця жовто-червоного кольору з коричневими плямами.
Самці також мають симетричний малюнок з коричневих плям на хвостовому плавці, у самок лише легкий натяк на плями. Молоді самки можуть спочатку випереджати своїх ровесників-самців у рості. Через це і більш яскраве забарвлення початківці аквариісти нерідко приймають самок за самців. Молодь непоказна, сіро-жовта з темною поздовжньою смугою.
Існує кілька різних географічних колірних варіацій. Риби з Коста-Рики мають основне забарвлення тіла жовто-оранжевого кольору. Голова, горло і зяброві кришки синьо-зеленого кольору, такого ж кольору верхня частина спинного плавця, і світло-зелене забарвлення в задній частині. Бічна смуга фіолетового кольору. У риб з Нікарагуа відсутнє синьо-зелене забарвлення голови, тіло золотисто-бежеве, в нижній частині до середини живота синього і фіолетового кольору. Є форма “Orange/Piebald” – майже повністю оранжевого кольору. Риби, виловлені в дикій природі, яскравіші, ніж розведені в неволі.
Завдяки своєму забарвленню і відносній уживчивості вважається однією з найцікавіших для акваріумістики цихлід. Однак досить територіальна, під час нересту може стати агресивною. Утримувати можна парою, гаремом, у загальному акваріумі чудово уживаються з малавійськими і танганьикськими цихлідами. За своїм складом вода в озері Нікарагуа дуже підходить до Великих Африканських озер, тому никарагуанських цихлазом можна поєднувати з неагресивними африканськими цихлідами, а також представниками родини Меланотенієвих. Відомі випадки їх допомоги в охороні ікри та личинок іншим видам цихлазом.
В акваріумі бажані укриття з каміння та корчів, печери, великі валуни та інші елементи декорацій. Займають нижні шари води, ґрунт краще піщаний. Перед нерестом перекопують ґрунт, роблячи великі ями. Використовуйте гравій або краще пісок як ґрунт. У природи живляться водоростями, личинками комах і дрібними равликами. Можуть поїдати м’які, ніжні рослини. Додатково корми на рослинній основі. Необхідні фільтрація, аерація, щотижнева підміна води.
Дозрівають у 9-16 місяців при довжині 6-9 см. Пара виділяється мимоволі з групи риб в 5-8 особин. Перед нерестом рибки риють ямки в ґрунті, часто під декораціями. Пара нереститься на твердому кам’яному субстраті, попередньо розчищеному від піску або, за наявності грота відповідного розміру з отвором діаметром не менше 10 см, можуть віднереститися в ньому. Ікра не липка і тому не може бути прикріплена до стіни чи даху печери. Самка піклується про ікру та мальків, самец охороняє територію. Багато клопоту рибам, що доглядають за ікрою, завдає неклейка ікра, їм постійно доводиться підгортати своє потомство, не допускаючи того, щоб вся кладка просто розсипалася. Живуть 8-12 років. dH до 20°; рН 7,0-8,0; Т 24-28°С.
Ідентифікація: Никарагуанська цихлазома — Hypsophrys nicaraguensis.
— Hypsophrys nematopus [Gunther, 1867] — Рифова цихліда. Синонім: Neetroplus nematopus, nicaraguensis, fluviatilis. (Англ- Poor Man’s Tropheus). Коста-Рика, Нікарагуа – озера і річки. 14 см, самки зазвичай 8-10 см. Мають вражаючий набір зубів, які ідеально підходять для їхнього природного раціону – зіскрібання водоростей зі скелі у їхньому природному середовищі існування. Основний фон тіла бежево-сірий. Поперек тіла йдуть темно-сірі вертикальні смуги, одна з них, що знаходиться посередині тіла, найбільш виражена темна, майже чорна.
У період нересту тіло стає димчасто-чорним, темна поперечна смуга, що проходить у неетроплюсів посередині тіла в період нересту, стає майже білою, і риби нагадують африканських трофеусів. При переляку забарвлення стає практично рівномірно-сірим. У дорослих самців на лобі жирова шишка. Хвостовий плавець приблизно трикутної форми. Посилаючись на нитку як розширення зустрічаються на Брюшні плавці у статевозрілих особин часто закінчуються ниткоподібно. Самки дрібніші за самців, але шлюбне забарвлення у них контрастніше, темно-сіре.
Агресивний територіальний вид, треба утримувати їх групою. Самці зазвичай займають невелику територію, яку захищають не надто агресивно, а самки, як правило, воліють перебувати в печерах. У загальних акваріумах вони поводяться стосовно один одного і до решти риб дуже непримиренно, так що вже краще відразу запустити їх у видовий акваріум. Акваріум із покритим середнім гравієм та великою кількістю укриттів, влаштованих, як і для малавійських цихлід, у вертикальній площині.
Охороняючи потомство, ці скельні мешканці (звідси й назва – рифова цихліда) кидаються на риб більшого розміру, які в змозі їх проковтнути. Самці зазвичай ідуть у лобову атаку, в той час як самки зазвичай нападають знизу, з акцентом на низ живота і ребер порушника. Будуть безжально переслідувати і вб’ють, якщо жертві ніде сховатися.
Псують рослини, підкопуючи їх. Рослини треба висаджувати в горщики і ставити далеко від укриттів. Необхідні аерація, фільтрація і обов’язково щотижнева підміна води. Погано переносять сильну підміну води. Пластівці або гранули, будь-які зі звичайних акваріумних живих або заморожених кормів і свіжої зелені, все поїдають із задоволенням. У їхній раціон потрібно регулярно включати рослинні продукти.
Статевозрілі з 7-8 місяців. Нерест відбувається в укриттях, що мають єдиний отвір, тому різні трубки для розведення рифових цихлід не підходять. Молодь росте швидко. Батьки доглядають за потомством до 45 днів. dH 8-30°; рН 7,0-8,5; Т 23-26°С.
Parachromis dovii, Parachromis friedrichsthalii, Parachromis loisellei.
Herotilapia multispinosa, Цихлазома мультиспіноза. 
