ЦИХЛІДИ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Cichlasomatinae )
Рід Mesonauta — Мезонаута.
Відмінність видів дорослих Mesonauta за смугами.
Mesonauta acora. Mesonauta egregius. Mesonauta festivus.
Mesonauta guyanae. Mesonauta insignis. Mesonauta mirificus.
Після проведення у 1991 р. ревізії роду Mesonauta (Kullander, Silfvergrip) визначення видової приналежності мезонаут, що утримуються в акваріумах, стало проблематичним. Крім того, є підстави припускати, що частина акваріумних мезонаут, які раніше вважалися M. festivus, є з погляду сучасної систематики міжвидовими гібридами. Таксономічна невизначеність не впливає на методи їх утримання та розведення в акваріумі, до чого всі Mesonauta spp. висувають подібні вимоги.
— Mesonauta acora [Castelnau, 1855] — Мезонаута акора. Синонім: Chromys acora. Бразилія, басейни річок Тапажос, Арагуая, Шінгу та Токантінс. 15 см. Основний фон забарвлення сріблясто-жовтий. Від кінця рила через око до верхньої задньої частини спинного плавця тягнеться широка чорна смуга. На 1/3 шляху до спинного плавця ця смуга переривчаста. У стані стресу на тілі риби також проступають нечіткі темні вертикальні смуги, зокрема четверта від голови смуга переривчаста. У верхній частині хвостового стебла чорна «вічкоподібна» пляма. Непарні плавці дещо плямисті.
Самец більший за самку. Спинний та анальний плавці у нього гостріші. Добре уживаються з іншими мирними цихлідами та представниками інших родин. Але не бажано утримувати спільно з дрібними харациновими — вони можуть сприйматися як корм. Утримувати краще групою з п’яти і більше особин. Рослини краще з великими, жорстким листям.
— Mesonauta egregius [Kullander & Silfvergrip, 1991] — Мезонаута відмінна. (Англ. — Orinoco Flag cichlid). Колумбія, басейни річок Оріноко, Мета. 15 см. Основні тони забарвлення сріблясто-блакитний та сріблясто-жовтий. Задня частина тіла коричневата.
Характерна для представників роду Mesonauta похила смуга, що тягнеться від кінця рила через око до верхньої задньої частини спинного плавця, відсутня або слабко виражена у вигляді ряду нечітких темних плям, при цьому 3-тя смуга розходиться, 5-та смуга переривається, залишаючи чистий простір у районі середньої висоти. У стані стресу на тілі риби також проступають темні вертикальні смуги, зокрема третя від голови смуга в нижній частині розділена навпіл. У верхній частині хвостового стебла темна «вічкоподібна» пляма.
Самець більший за самку. Спинний та анальний плавці у нього гостріші. Утримувати краще групою з п’яти і більше особин. Переважно рослиноїдний вид. Воду бажано м’яку, злегка кислу. Віддають перевагу «старій», але при цьому чистій, без нітратів воді. Необхідна фільтрація, аерація та підміна води. рН 4,8-6,5; Т 29°C.
— Mesonauta guyanae [Schindler, 1998] — Мезонаута гвіанська. Венесуела, Бразилія, Гайана, басейни річок Ріу-Негру, Демерара, Ессекібо, Куюні. 18 см. Основний фон забарвлення сріблясто-сірий. Від кінця рила через око до верхньої задньої частини спинного плавця тягнеться широка чорна смуга. Боки вище за цю смугу і спина з «сітчастим» візерунком. У верхній частині хвостового стебла чорна «вічкоподібна» пляма. Нижня губа та низ зябрових кришок з бірюзовим блиском. Саме ця ознака є, мабуть, найочевиднішою відмінністю M. guyanae від інших Mesonauta. Самец більший за самку, спинний та анальний плавці у нього гостріші.
Акваріум із великою висотою водного стовпа, укриттями та вільними зонами для плавання. Утримувати краще групою з п’яти і більше особин, займають верхні шари води. У природи є переважно «вегетаріанцями». В акваріумі вони практично не чіпають рослин, тільки найтонколистіші, і то не завжди, із задоволенням поїдають будь-які живі корми. Ікру прикріплюють до вертикальних поверхонь. Ікру та мальків охороняють батьки, при цьому, на відміну від багатьох цихлід, зграя мальків плаває біля поверхні.
Mesonauta festivus, Mesonauta insignis, Mesonauta mirificus.
Laetacara dorsigera, Laetacara fulvipinnis, Laetacara thayeri. 
Останні зміни та доповнення внесені 4 вересня 2012 року.
