ЦИХЛІДИ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ.
Ряд Окунеподібні ( Perciformes )
Родина Цихлові ( Cichlidae )
Підродина ( Geophaginae )
Рід Geophagus — Геофагус.
Поширені від Аргентини та Бразилії до Панами. Дослівний переклад Geophagus – “пожирач землі”. Цю назву риби отримали за звичку постійно копатися в ґрунті, вишукуючи харчові частки. Риба забирає в рот порцію ґрунту і ніби “пережовує” його. Таким чином, вона не тільки викопує з ґрунту рослинні та тваринні залишки, що там знаходяться, і безхребетних тварин, що зарилися, таких як трубочник, личинки комаров, а й зчищає з часток ґрунту обростання. Потім ґрунт випльовується, а очищені фрагменти проковтуються.
В результаті ревизії роду, проведеної в 1975 р., відбулися зміни номенклатури, які, втім, не позначилися на популярних назвах геофагусів. Геофагусами в даний час називають цихлід, що належать до 5 родів, перерахованих нижче: • Геофагус – Geophagus; • Біотодома – Biotodoma; • Гімногеофагус – Gymnogeophagus; • Ретрокулус – Retroculus; • Сатаноперка – Satanoperca. Це, як правило, риби з високим, сильно стиснутим з боків тілом, опуклою спинкою та великими очима. У природи заселяють печери і щілини в берегах річок, ведуть “осілий” спосіб життя.
Дорослих особин не можна утримувати в резервуарі меншому, ніж 150 см в довжину. Тримаються в середньому та нижньому шарах води. Можна утримувати в загальному акваріумі, але краще у видовому, парами, з ґрунтом з невеликого піску, жорстколистими рослинами, захищеними від викопування, обов’язково печери та інші укриття, а також плоскі камені. Риють ґрунт. Найкращим ґрунтом для геофагусів є крупний річковий пісок. Переміщують ґрунт, тому в акваріумах він має бути дрібним. З більш великими частками ґрунту рибам впоратися вже складніше. При утриманні геофагусів в акваріумі без ґрунту, акваріуміст позбавляє їх природного для них способу живлення.
a) G. dicrozoster, b) G. abalios, c) G. winemilleri, d) G. brokopondo, e) G. brachybranchus, f) G. surinamensis, g) G. proximus, h) G. megasema, i) G. camopiensis, j) G. altifrons.
Риби територіальні, переважно дати утворитися парам самим з групи молоді. Агресія виявляється самцем під час нересту. Не готову до нересту самку самець може навіть вбити. Тому рекомендується вибирати самця меншим і молодшим за самку. Співвідношення самок і самців у зграї великого значення не має, проте бажано, щоб кількість самок в 1,5-2 рази перевищувала кількість самців.
Мальки ростуть швидко і в 8-10 місяців досягають статевої зрілості. Поряд з живими кормами потребують рослинної їжі. До складу води особливих вимог не висувають. Воду бажано добре фільтрувати, оскільки риби постійно підіймають муть з дна. Обов’язкова регулярна щотижнева зміна води. Прекрасно живуть і розмножуються у воді будь-якої жорсткості. Т 24-26°С; dH 6-18°; рН 6,5-7,5.
— Geophagus abalios [Lopez & Taphorn, 2004] — Геофагус плямистий. Венесуела, Колумбія, системи річок Ориноко, Мета, Tamanaco, Касікьяре. 20 см. Веселкова синява на верхній губі. На боках 6 слабковидимих темних вертикальних смуг. Спинний та анальний плавні червонуваті зі слабким веселковим блакитним кольором. Хвостовий плавець коричнево-червоний з веселковими блакитними плямами.
Можна утримувати групою в загальному акваріумі з іншими рибами, наприклад: уару, северумами та іншими досить мирними американськими цихлідами, а також з деякими цихлідами озера Малави. Головне для цього виду — м’який, піщаний субстрат, у якому вони шукають їжу, гравій або дрібні камінці можуть заважати годуванню та пошкодити зяброві органи. Бажані укриття з дерев’яних конструкцій, один або два плоскі камені для нересту. Якість води має величезне значення, оскільки ці цихліди дуже чутливі до погіршення якості води і коливань хімічних параметрів і ніколи не повинні бути введені в біологічно незрілі акваріуми. Потрібна хороша фільтрація і щотижневі підміни 50% води. Механічна фільтрація повинна бути адаптована до уловлювання дрібних часток, які піднімуть риби, просіюючи пісок. Т 24-27°C; pH 4,5-7,5°; dH 3-10.
— Geophagus altifrons [Heckel, 1840] — Геофагус високолобий. Бразилія, басейн річки Амазонка, Шінгу, Токантінс, Топажос, Тефе, Мадейра. 20 см. Тіло дещо витягнуте в довжину, відносно високе, сильно сплощене з боків, профіль спини сильніше вигнутий, ніж черева. Голова велика. Основний колір тіла жовтий з яскравою бірюзою. Плавці смугасті з червоним кольором і блакиттю на початку спинного, черевних і анального плавців. Друга половина спинного і хвостового плавця з блакитними точками на червоній основі. На боці маленька чорна пляма. Самці дещо більші і мають подовжені черевні плавці. Це забарвлення він набуває до 1,5 року. Географічні морфи: — G. altifrons “Tocantins”; — G. altifrons “Tapajos”; — G. altifrons “Xingu”;
Риби територіальні, переважно дати утворитися парам самим з групи молоді. Тримаються в середньому та нижньому шарах води. При утриманні в групі яскраво виражена ієрархія. Можна утримувати в загальному акваріумі, але краще у видовому, парами, з ґрунтом з невеликого піску, жорстколистими рослинами з вкороченим стеблом, захищеними від викопування камінням або посадженими в посадженими в занурені в ґрунт горщики, також плавучі рослини. Обов’язково печери та інші укриття, а також плоскі камені.
Головне для цього виду — м’який, піщаний субстрат, у якому вони шукають їжу, гравій або дрібні камінці можуть заважати годуванню та пошкодити зяброві органи. Обов’язкова регулярна щотижнева зміна води, бажаний фільтр – особливо для риб, що сильно риють ґрунт. Корм живий та рослинний. pH 4,8-6,6; Т 27-30°C.
Ідентифікація: Геофагус високолобий — Geophagus altifrons.
— Geophagus argyrostictus [Kullander, 1991] — Геофагус аргіростікус. Південна Америка, Бразилія, басейн річки Шінгу. 17 см. Забарвлення та форма тіла варіюються залежно від місцевості. Загальне забарвлення сріблясто-оливкове, на боці по центру округла чорна пляма. Від ока вниз йде темна смуга, вона не поширюється на зябра. Повністю зрілі самці, як правило, дещо більші і мають довші плавці, у них часто розвивається добре виражений потиличний горб. Колірні морфи: — G. argyrostictus “Altamira”; — G. argyrostictus “Tamandua Zinho”.
Цей вид помітно агресивніший, ніж більшість членів роду, утримання з іншими цихлідами краще уникати, групу можна утримувати тільки у великих акваріумах. Риби територіальні, переважно дати утворитися парам самим з групи молоді. Агресія виявляється самцем під час нересту. Не готову до нересту самку самець може навіть вбити. Тому рекомендується вибирати самця меншим і молодшим за самку.
Займають нижні шари води. Риють ґрунт, пережовуючи його. Таким чином, вони не тільки викопують з ґрунту рослинні та тваринні залишки, що там знаходяться, і безхребетних тварин, що зарилися, таких як трубочник, личинки комарів, а й очищають з часток ґрунту обростання. Потім ґрунт випльовується, а їстівні фрагменти проковтуються. Найкращим ґрунтом є крупний річковий пісок.
При утриманні геофагусів в акваріумі без ґрунту, акваріуміст позбавляє їх природного способу живлення. Завдяки такій поведінці риб в акваріумі з ними можна утримувати рослини тільки з добре розвиненою кореневою системою і в горщиках. Найкращими укриттями для геофагів слід вважати корчі, каміння, квіткові горщики. Пару гладкого каміння для нересту. Чутливі до погіршення якості води і коливань хімічних параметрів, тому не слід вводити їх у біологічно незрілий акваріум. Хороша фільтрація і щотижневі підміни 50% води обов’язкові. Вода м’яка і злегка кисла. Годують усіма акваріумними кормами. Т 25-30°С; рН 6,0-7,5; dH 0-6°.
Geophagus brasiliensis, iporangensis, parnaibae, proximus.
Dicrossus filamentosus, Dicrossus gladicauda, Dicrossus maculatus.
