Великі та дрібні креветки.
Великі види креветок — спритні хижаки. Окрім того, що лише дуже небагато видів креветок здатні існувати в прісній воді, лише невелика частина з них більш-менш задовольняє вимогам «акваріумного гуртожитку». По-перше, існують великі (частина з них більше схожа на раків і лише за систематикою належать до креветок), які, виростаючи в невеликому кімнатному акваріумі, енергійно видозмінюють підводний ландшафт, постійно розкопуючи ґрунт і висмикуючи з корінням декоративні водні рослини.
Інша проблема — у винятковій прожерливості великих екземплярів. Велика кількість необхідного їм корму призводить до надмірного накопичення в акваріумі органіки, що сильно порушує екологічний баланс і призводить до помутніння води, спалаху розмноження водоростей і, зрештою, хвороб риб. При голодному ж утриманні навіть переважно хижі види членистоногих вимушено поповнюють раціон рослинами — якщо м’які рослини зникають дуже швидко, то винищення так довго зростаючих криптокорин та анубіасів — лише питання тижнів.
По-друге, попри запевнення продавців (зрідка на ринку трапляються як імпортні азіатські, так і вітчизняні далекосхідні прісноводні креветки) про те, що мовляв «вони мирні та невибагливі». Представники багатьох навіть дрібних видів налаштовані досить агресивно і з самого дитинства постійно намагаються напасти на рибу навіть більшого розміру — спритну рибку з’їсти-то може й не з’їдять, але подряпати і пощипати плавці можуть. І швидко «вичистять» акваріум від молюсків та решти безхребетних, хто не встигне втекти. У першу чергу це стосується Leander, Palaemon, Macrobrachium, які, якщо вони голодні, можуть нападати і на молодь риб. Найчастіше це спостерігається при зміні умов утримання.
Представників роду Macrobrachium відносять до довгоклешневих креветок, причому деякі види мають одну більшу клешню, а другу нормальну. Усі представники родини не відрізняються миролюбністю. Деякі представники роду відрізняються солідними (до 15–20 см) розмірами і використовуються в гастрономії (зокрема, Macrobrachium rosenbergii, яку успішно розводять у промислових масштабах на спеціальних фермах).
На щастя для любителів природи, серед представників роду є чимало й порівняно компактних істот, придатних для культивування в домашніх акваріумах. До них у першу чергу належать креветки Macrobrachium nipponense — річкова, східна японська креветка. Окрім Macrobrachium nipponense, в акваріумах тримають й інших представників роду. Багато з них морфологічно настільки подібні, що досі не мають певної наукової назви. За рівних розмірів креветки непогано уживаються між собою, конфліктуючи лише за дефіциту укриттів і корму.
Характер поведінки креветки — агресивний, утримання у змішаних акваріумах завдає низки неприємностей. Бійки їх досить азартні, але, як правило, незлісні — до серйозних травм може дійти лише в тому разі, якщо один із суперників у цей момент позбавлений хітинових обладунків. Самці досить територіальні, і часто можна бачити самців без клешень. Це наслідки битв за територію і домінування. Варто зазначити, що в акваріумі буде лише один великий самець з усіма кінцівками. Це і є домінант. Решта самців дещо менші. Проте «царювання» триває недовго, занадто багато претендентів на «престол».
А от дрібних сусідів (особливо тих, що належать до інших родів) переносять із працею, за найменшої нагоди позбуваючись потенційних конкурентів. Вони мирно співіснують з анциструсами та апістограмами. Полюють уночі, коли вони активніші, а риби у стані спокою не можуть адекватно відреагувати — общипують плавці та хвости у сплячих риб. Не утримувати з рибами малих розмірів та вуалевими плавцями.
«Розенберги» ж можуть, якщо вже риба, що втратила пильність, раптом опиниться в зоні досяжності клешень, не залишити шансів зазевавсяй рибці. Сил і рішучості у розенбергів легко вистачає на те, щоб впоратися з рибою в половину свого розміру. І якщо врахувати, що природного розміру в 40 см ці тварини досягають уже за рік навіть у 100-літровому акваріумі, то стає зрозумілим, що підселення «розенберга» до риб менше 15–20 см фактично підписує останнім смертний вирок із відстрочкою виконання в межах року. На щастя, відрізнити «розенберга» на ринку (а останніми роками вони з’являються все частіше і дешевше) доволі нескладно: за значної схожості «розенбергів» видає помітний червоний «ніс» (рострум) із невеликими зазубринами.
Таким чином, більшість пропонованих на ринку великих видів прісноводних креветок мають обмежену придатність у великих «офісних» акваріумах із великим безжиттєвим ґрунтом, гіпсово-пластиковими декораціями та великими (10–30 см) рибами типу цихлід.
Креветки роду Leander за будовою тіла, особливостями поведінки та розмноження мають багато спільного з річковими раками. Вуса в півтора-два рази довші за тіло, клешні маленькі та слабкі. Тіло напівпрозоре, тому забарвлення креветок залежить від виду з’їденого корму, а також від кольору ґрунту. Забарвлення не блищить красою: палеві сірувато-коричневаті тони напівпрозорого тіла навряд чи привернуть увагу естетам від акваріумістики. Можна утримувати в акваріумах разом із рибами. Леандери зовсім не звертають уваги на здобутих риб, мають завидну витривалість, активно поводяться навіть у світлу пору доби, один з одним конфліктують лише на обмеженому просторі. Щоб уникнути міжусобиць, у 100-літровому акваріумі їх має бути не більше 10–15.
У хвилину небезпеки вони здійснюють різкі стрибкоподібні плавальні рухи в товщі води за допомогою скорочень хвостового віяла. Можуть плисти назад. Проте за великої щільності посадки через боротьбу за життєвий простір спостерігається канібалізм: сильніші особини знищують слабких. Самка близько 3 тижнів носить понад сотню яєць, а потім кидає молодь, що вилупилася, напризволяще. Виростити креветок непросто через відсутність повноцінного корму та чутливість молоді до забруднення води.
Креветки роду Palaemonetes загалом мирного характеру, за винятком самок більшого розміру, які дещо територіальні. Велику активність виявляють уночі, ховаючись у тінь протягом дня. Вони дуже активні, постійно перебувають у пошуках їжі. За високих температур креветки активніші і стають настільки агресивними, що можуть напасти на рибу, а також полюють на інших дрібніших креветок. За нижчих температур вони менш активні і перебувають у небезпеці через атаки риб.
Акваріум необхідно засадити рослинами, щоб вони могли сховатися від риб. Надзвичайно чутливі до запаху і визначають місцеперебування їжі на ґрунті швидше, ніж будь-яка інша риба чи креветка. Вони навіть плавають догори дриґом по поверхні води, щоб зловити пластівці та гранули. Часто перебувають у дуже численних групах щоразу, коли харчування рясне.
Креветки-фільтратори — істоти не маленькі. Вони важкі та незграбні. У них дві пари грудних ніг перетворені на ловчі віяла, або мітелочки, за допомогою яких вони здобувають собі хліб насущний. По суті віяло — це все та ж клешня, яка завершує кінцівки деяких грудних сегментів тіла у креветок-фільтраторів. У креветок-фільтраторів віялом прикрашені кінцівки 4-го і 5-го грудних сегментів (перші три грудні сегменти несуть нігощелепи, а 6–8 сегменти — ходильні ноги). Віяло складається з двох півкуль, утворених густим рядом пружних щетинок. Кінцівки шостого грудного сегмента (перша пара ходильних ніг) перетворені у них на потужні «чіплялки», що утримують тварину на течії.
Назвати креветок-фільтраторів придонними тваринами не можна. Вони освоюють увесь простір акваріума і можуть займати позиції поблизу поверхні води на гротах, корчах, акваріумному обладнанні. Щоб фільтратор постійно міг сидіти, так би мовити, у потоці води, бажано покласти на дно акваріума якийсь корч, камінь чи будь-який інший предмет. Якщо можливості осісти на шляху біля потоку води у цієї креветки не буде, вона намагатиметься переміститися ближче до фільтра, часто залазитиме в трубки фільтра і навіть може вилазити з акваріума. Креветки розташовуються на течії, головою проти потоку і розкривають свої віяла, які поступово самі наповнюються їжею. За наявності зграйки креветок від 9 штук і вільного простору вишиковуються рівним колом і здійснюють фільтрацію спільно.
Рекомендується саджати фільтраторів у старий, замулений акваріум із живими рослинами, оскільки в ньому креветки зможуть знайти для себе достатню кількість їжі. Водорості, як-от нитчасті, червоні, бурі та інші, не їсть. Будучи збирачами і цідильниками, ці істоти мають винятково лагідну вдачу. Нікого з мешканців акваріума не чіпають, хіба що можуть трохи поконфліктувати між собою за найкращу позицію на течії від фільтра. Можна утримувати лише з великими рибами.
Порятунком допитливого акваріуміста-естета можуть стати дрібні креветки родів Neocaridina або Caridina. Відомі креветки Caridina multidentata (japonica) — з їхнього числа. Дрібні прісноводні креветки — вельми спокійні мешканці декоративних акваріумів. Більшу частину часу вони не поспішаючи снують по ґрунту та декоративних елементах водойми в пошуках прогодування. Дорослі статевозрілі особини вважають за краще перечікувати світловий день у різного роду укриттях, їхня активність помітно зростає лише з настанням сутінків. Молоді креветки менше звертають уваги на світлову циклічність. Зазвичай ці креветки забарвлені, деякі види навіть досить інтенсивно (чері, джмелі, тигрові).
Чим харчуються креветки в акваріумі.
Утримання та догляд за креветками. 
