Утримання та догляд за креветками-фільтраторами.
Креветка-фільтратор — така назва останнім часом закріпилася в акваріумістиці за цими істотами, популярність яких зростає день у день. Різні представники великого сімейства Atyidae, що об’єднує креветок, мешкають переважно в субтропічних і тропічних країнах. В англомовній акваріумній літературі креветок-фільтраторів називають «віяловими» (Fan shrimps).
Нині у продажу можна зустріти представників двох родів креветок-фільтраторів: Atyopsis та Atya. Зазвичай усіх креветок з роду Atyopsis відносять у нас до виду A. moluccensis (атіопсис молуккський), але найімовірніше тут ми маємо справу з кількома близькими й важко розрізнюваними видами. Власне атіопсис молуккський мешкає на Молуккських островах. Однак на численних островах у великому регіоні від Філіппін до Нової Зеландії, а також безпосередньо в континентальній Південно-Східній Азії живуть дуже схожі креветки. Насправді ми не знаємо, звідки саме родом ті креветки, що волею долі опиняються в Росії. Чи можна їх усіх віднести до одного виду — не зрозуміло, тому поки що, говорячи про цих креветок, правильніше обмежуватися лише родовою назвою: Атіопсис.
У зооторгівлі креветок з роду Atyopsis нерідко називають «банановими» — Banana shrimp. Крім того, в англомовних джерелах цих креветок-фільтраторів також іменують Wood shrimp (деревна креветка або «лісова»), Singapore shrimp (сінгапурська креветка), Rock shrimp (скельна). Крім цих, зрідка можна зустріти й інші найрізноманітніші та не менш дивні назви.
Креветки-фільтратори — істоти не маленькі. Вони важкі та незграбні. Чому? Річ у тім, що їхні віяла, хоча й є вельми досконалим витвором природи, все ж таки чинять опір току води, тому для того, щоб твердою рукою спрямовувати їх проти потоку і щоб при цьому саму креветку не знесло течією, потрібна значна маса тіла. Крім того, кінцівки шостого грудного сегмента (перша пара ходильних ніг) перетворені у них на потужні «чіплялки», що утримують тварину на течії. У результаті ходити цим істотам доводиться лише за допомогою двох пар ніг, що доволі важко.
У них дві пари грудних ніг перетворені на ловчі віяла, або мітелочки, за допомогою яких вони здобувають собі хліб насущний. По суті справи віяло — це все та ж клешня, яка завершує кінцівки деяких грудних сегментів тіла у креветок-фільтраторів. У креветок-фільтраторів віялом прикрашені кінцівки 4-го і 5-го грудних сегментів (перші три грудні сегменти несуть ногощелепи, а 6–8 сегменти — ходильні ноги).
Віяло складається з двох півкуль, утворених густим рядом пружних щетинок. Тепер цим креветкам їжа сама йде до рук: треба лише вибрати відповідне кормне місце на течії. Цілком імовірно, почалися ці чарівні перетворення з того, що креветкам стало вигідно навчитися добре підмітати дно водойми. Дуже зручні для збору кормових часток віяла забезпечують незрівнянно більшу продуктивність.
У креветок-фільтраторів «клешні» стали набагато витонченішими, передостанній сегмент кінцівки (основа клешні) сильно змінив свою форму, витягнувшись у поперечному напрямку, щоб віяло могло розкриватися ширше, а на кінцях відростків клешні з’явилися рясні довгі та пружні щетинки. Частина щетинок, що утворюють віяло, мають на кінцях гачечки, які не дають зібраним смаколикам вислизнути з пастки в той момент, коли вона защільнюється. Дійсно, води рік несуть масу зважених часток, у тому числі й цілком їстівних.
Назвати креветок-фільтраторів придонними тваринами не можна. Вони освоюють усім простір акваріума і можуть займати позиції поблизу поверхні води на гротах, корчах, акваріумному обладнанні. Щоб фільтратор постійно міг сидіти, так би мовити, в потоці води, бажано покласти на дно акваріума якийсь корч, камінь або будь-який інший предмет. Якщо можливості осісти на шляху в потоку води у цієї креветки не буде, вона намагатиметься переміститися ближче до фільтра, часто залазитиме в трубки фільтра і навіть може вилазити з акваріума. Інколи їм вдаються непогані акробатичні етюди, які можуть завершитися втечею з акваріума. Тому ємність із креветками треба не забувати закривати. Якщо ви побачите фільтратора, що сидить зверху на акваріумі або десь уже в самому верху, це перший сигнал для вас, що умов для годування у нього немає.
Креветки розташовуються на течії, головою проти потоку і розкривають свої віяла, які поступово самі наповнюються їжею. Власникам такого корисного у креветковому житті 
пристрою залишається тільки не промахуватися повз рот. Періодично віяло-пастка защільнюється і засовується в рот. Цікаво, що кожна півкуля складається незалежно одна від одної. Креветка дуже швидко і спритно очищає віяло від часточок їжі, при цьому складені у щільний пучок щетинки майже повністю зникають серед численних щелеп і ногощелеп. Молоді креветки ведуть доволі потаємний спосіб життя і сідають фільтрувати обов’язково під якимсь укриттям, зокрема під листом. Це улюблена позиція, яка може залишатися незмінною тижнями. Креветка осміліє, коли підросте.
Для щасливого життя атіопсису потрібна течія. Влаштуйте йому місце де-небудь навпроти вихлопу фільтра. Встроміть палички прямо у струмені від фільтра і закріпіть кілька присосок на склі, утворивши таким чином на ньому виступи. На це скло спрямуйте вихлоп від фільтра. Усі креветки дружно видеруться на палички або зачепляться за присоски на склі. Поки там буде течія, її звідти мітлою не проженеш. Якщо течія ослабне (фільтр засмітився, електрику відключили), він пускається в пошуки інших джерел течії, наприклад, до бульбашок від компресора.
Поки є течія, вона не гулятиме у вас по акваріуму. Може лише спробувати поміняти положення в пошуках зручнішої пози для пропускання через себе води. Тому можна сказати, що креветка-фільтратор — найнудніший мешканець. З цієї причини з цією креветкою можна утримувати будь-яких мирних аквабіонтів: від щойно народжених гуппі до вишневих креветок.
Креветок потрібно підгодовувати, бо акваріумна вода доволі бідна на планктон. Можна підгодовувати, розпилюючи на течії будь-які сухі корми або їх суміш, а також дрібного мороженого мотиля. Важливий момент в утриманні атіопсисів, як не дивно, — наявність у воді певної кількості звазі. Я не хочу сказати «каламуті» або щоб вода мала бути каламутною. Просто в кришталево чистій воді атіопсис неминуче голодуватиме. Креветки повинні мати можливість постійно виловлювати у воді хоч щось. Та ж глина сприятиме розвитку хітинового панцира креветки.
Годувати креветок слід високоякісними сухими кормами для акваріумних риб. Зокрема, підійдуть дуже дрібні, повільно тонуть гранули для вигодовування мальків. Треба мати на увазі, що дрібний корм, який довго плаває в товщі води акваріума, може сильно зіпсувати воду, тому, якщо відповідного корму належної якості немає, то краще годувати цих креветок мотилем і сомовими таблетками, просто кидаючи їх на дно. Креветки-фільтратори чудово справляються і з такою їжею. Також підійдуть для них заморожені дафнія і циклоп, і живі науплії артемії. Корм, що осів на дно, креветки чудово можуть збирати методом «підмітання».
Інколи виникає ситуація, що зваженого у воді корму немає і не передбачається, але креветки вперто відмовляються попрацювати мітлами. Вони вперто сидітимуть на сильному потоці біля помпи і, так нічого й не дочекавшись, можуть навіть померти з голоду. У такому разі перед годуванням треба вимкнути помпу. Коли течія в акваріумі зникне, креветки зрозуміють, що їжа сама до них не припливе, і візьмуться підмітати дно.
Великі самці креветок-фільтраторів — вельми імпозантні істоти. Видно, що ходильні ноги шостого грудного сегмента у них для ходьби непридатні і є радше потужними гачками-чіплялками, що утримують тварину на течії. У представників виду Atya gabonensis самки, на відміну від самок з іншого роду креветок-фільтраторів Atyopsis, так само як і самці, мають потужні передні ноги-гачки. У них є ще плавальні ніжки (плеоподи) на сегментах черевця і потужний «хвостовий плавець», утворений з останнього сегмента тіла (тельсона) і ущільнених ніжок-лопастей шостого черевного сегмента тіла (уроподів).
З їхньою допомогою креветки-фільтратори можуть непогано плавати. Причому як вперед, так і назад. Зазвичай креветки плавають головою вперед, але чудово володіють і рачиним способом втечі, який використовують тоді, коли потрапляють в екстремальну ситуацію. Різко підгинаючи черевце з широко розправленими лопатями, вони можуть зробити стрімкий ривок назад.
Слід зазначити, що й для дорослих креветок линька є серйозним випробуванням, але якщо умови утримання креветок в акваріумі для них підходять, то завершується вона в 
більшості випадків благополучно. Вони дослівно вилазять зі шкіри, а зробити це нелегко. Ба більше, під час линьки креветки відновлюють втрачені частини тіла. Тому цілком можна ризикнути і купити креветку з неповним комплектом ніг або вусів, а такі у продажу зустрічаються нерідко, адже всі вони потрапили до нас із далеких теплих країн і зазнали чимало негараздів у перетримках фірм-імпортерів. Створіть такій креветці хороші умови для життя, і за кілька місяців втрачені частини тіла відновляться.
Умови, придатні для життя всіх креветок-фільтраторів, приблизно однакові. Вода повинна мати нейтральну або слаболужну реакцію (рН близько 7 або вище). Бажано, щоб жорсткість води була не менше 6–8 GH, хоча можливе утримання цих креветок у м’якшій і навіть у слабокислій воді. В акваріумі необхідні аерація, фільтрація, помітна течія. Аміаку і нітритів у воді акваріума з креветками бути не повинно, крім того, бажано підтримувати якомога нижчий рівень нітратів — у будь-якому разі, він не повинен перевищувати 40–50 мг/л. Температура води може перебувати в інтервалі 24–28 °С. У разі падіння температури нижче 22 °С креветки почуваються явно погано.
На жаль, досі немає повідомлень про успішне розведення в домашніх умовах будь-якого з видів креветок-фільтраторів. Самки прикріплюють кілька сотень невеликих ікринок (приблизно 1.8 мм у діаметрі) до плеоподів і виношують їх близько 22 днів. З яєць з’являються плаваючі личинки, які незабаром гинуть під час линьок або успішно відфільтровуються та з’їдаються батьками, якщо приплід вчасно не відсадити. Певно, успішно розвиватися вони можуть лише в морській або солонуватій воді й потребують якоїсь специфічної їжі.
Atyopsis moluccensis, Атіопсис молуккський, Бананова креветка.
Euryrhynchus amazoniensis, Halocaridina rubra, Xiphocaris elongata. 
