Вплив жорсткості акваріумної води на гідробіонтів.
Вода в тропічних природних водоймах, як правило, м’яка. Це пояснюється тим, що річки та струмки живляться дощовими опадами, що рясно випадають в екваторіальних районах. А дощова вода – це не що інше, як водяна пара, що сконденсувалася в краплі всередині хмари. Пара, як відомо, не містить розчинених солей, а краплі, проходячи крізь пильне повітря, набувають невеликого відсотка жорсткості – зазвичай не більше 0,2° dH. Випавши на земну поверхню, дощова вода розчиняє солі та інші речовини, що містяться в ґрунті.
Оскільки цей процес триває з часів утворення Землі, більшість солей уже давно вимита з ґрунту і вода, досягаючи річок, набуває жорсткості всього близько 2° dH. У багатьох водоймах екваторіальних дощових лісів цей показник і того менший – практично 0° dH. Інакше справа обстоїть у річках, що живляться підземними джерелами. У цьому випадку дощова вода, проходячи крізь ґрунт, може зустріти на своєму шляху вапняки і вимити з них сполуки кальцію, збільшивши свою жорсткість до 5-12° dH.
Жорсткість води справляє великий вплив на фізіологічний стан риб. З огляду на те, що жорсткість чинить помітний вплив навіть на стінки залізних труб, нескладно зробити такий висновок: тварини і рослини, що перебувають у воді все своє життя, також схильні до подібного впливу, і якщо доросла особина ще здатна вижити в умовах, відмінних від її природного середовища існування, то ікра, молоки і мальки потребують суворо визначених показників жорсткості. одним видам риб необхідна м’яка вода, іншим – середньої жорсткості або навіть жорстка.
Для утримання в акваріумах найпоширеніших видів риб цілком підходить вода середньої жорсткості, незважаючи на те, що природне середовище існування цих особин – водойми з дуже м’якою водою. Пояснити це можна надзвичайно розвиненою здатністю деяких видів до адаптації, а також результатом відбору, адже за роки розведення акваріумних риб у неволі з кожного покоління виживали лише особини, які найкраще пристосувалися до водопровідної води. Сьогодні це справжні домашні тварини, здатні існувати в таких умовах, які були б згубними для їхніх диких предків.
Слід враховувати, що під час пересадки риб зі старої води у свіжу і навпаки вони різко реагують на зміну її жорсткості – спостерігаються стрибкоподібні рухи, судоми, вистрибування з води і нерідко загибель риб. Взагалі-то, більшість риб і рослин здатні благополучно пристосовуватися до умов, що змінюються, зокрема й до незвичної жорсткості (або, навпаки, м’якості) води. Уміння розрізняти такі параметри води, як жорсткість і м’якість, необхідне в тому разі, якщо вам доведеться мати справу з яким-небудь “важким” видом риб, що висуває високі вимоги до навколишнього середовища.
Як приклад можна навести особливі види риб, що водяться в деяких річках басейну Амазонки, де вода напрочуд м’яка і майже не містить мінеральних речовин. Якщо ж ви тримаєте невибагливих риб, то в цьому випадку зазвичай достатньо враховувати тільки жорсткість води. Але розмноження риби в умовах невідповідної жорсткості вельми утруднене, а іноді й абсолютно неможливе. Наприклад, риби з родини *Characidae* по-різному ставляться до величини цього показника. Так, *Paracheirodon innesi* та філомени нерестяться в дуже м’якій воді (0,5-4°), гетерорабдуси і серпаси – в м’якій (4-5°), а такі риби, як фонарики і *Gymnocorymbus ternetzi*, можуть розмножуватися як у м’якій, так і в жорсткій воді. При виборі риб і рослин для вашого акваріума ви зобов’язані враховувати їхні вимоги до жорсткості води.
Наприклад, абсолютно неприпустимо саджати разом цихлід з африканських озер Малаві і Танганьїка, яким потрібна жорстка вода, і риб з басейну річки Амазонки, яким потрібна м’яка вода. Вам необхідно заздалегідь визначитися зі своїми пристрастями і вирішити, яка жорсткість води буде у вашому акваріумі і, відповідно, які риби у вас житимуть. Якщо ви саджаєте рибку, предки якої багато мільйонів років жили в м’якій воді, в жорстку акваріумну воду, то вона може прожити якийсь час. Але при цьому в її ниркових канальцях відкладається фосфат кальцію, утворює там кристали, рибка слабшає і гине.
Якщо ж ви саджаєте рибок із районів із жорсткою водою – наприклад, з озера Малаві, у м’яку воду, то в них порушується водно-сольовий баланс і відбувається вимивання іонів з організму риби в акваріумну воду, де концентрація солей дуже мала. Риби слабшають, у них знижується ефективність імунного захисту, і вони гинуть. Сама рибка боротиметься за своє життя до останнього, напружуючи всі свої іонні канали, живучи з постійним болем у нирках. Не треба мучити тварин тільки через те, що вони вам подобаються і ви хочете милуватися ними у себе вдома. У м’якій воді руйнуються мушлі слимаків, погано переносять линьку креветки і раки – цим тваринам бракує кальцію.
В акваріумі з багатовидовим складом риб важко встановити жорсткість води, необхідну для кожного виду окремо. Однак жорсткість води в межах 3-15° можна вважати придатною для утримання більшості акваріумних риб. Але і тут ми зустрічаємося з відхиленнями. Живородні рибки потребують води з жорсткістю 10-15°dH, харациніди вважають за краще 3-6°dH, цихліди озера Малаві – 14-20 dH°.
В озері Танганьїка на три чверті солоність озерної води зумовлюється наявністю карбонатів. Тут їх удвічі більше, ніж у Малаві, і втричі більше, ніж в озері Вікторія. Для всіх цихлід африканських озер можна вважати прийнятними такі показники dH 15-25°, КН 5-15°. Люблять жорстку воду: малавійці, танганьїкці, вікторіанці, північноамериканські цихліди, а також мечоносці, молінезії та інші представники пецилієвих. Азіатські етроплюси і деякі мадагаскарські цихліди живуть у солонуватій воді за середньої жорсткості 10-15°dH. Більшість південноамериканських цихлід мешкає в басейнах річок Амазонка і Парагвай, а також на території Гвіани. Вода там, як правило, м’яка, а її рН коливається від дуже кислого до лужного.
Багато видів мешкають у водоймах на північному заході Південної Америки, де вода жорстка і більш лужна. Тільки цих південноамериканських цихлід можна утримувати разом із центральноамериканськими, і то не завжди. Райдужниці з Австралії віддають перевагу жорсткій або середньої жорсткості воді зі слаболужною активною реакцією. Лабіринтових краще утримувати в м’якій воді або воді середньої жорсткості зі слабокислою або нейтральною реакцією рН. Досвід показує, що наявність молюсків в акваріумі зовсім не є обов’язковим фактором у встановленні та підтримці біологічної “рівноваги”, проте можливо, що в тих акваріумах, де потрібна м’яка вода, молюски приносять користь, переводячи кальцій у нерозчинний стан.
Водні рослини, досить чутливі до жорсткості води, віддають перевагу слабожорсткій, хоча є й винятки. Так, мадагаскарські *Aponogeton madagascariensis*, *Aponogeton boivinianus* ростуть у водах із жорсткістю 0,8-1,2°dH, а в акваріумах гинуть при жорсткості 4-5°dH. *Cryptocoryne ciliata*, навпаки, росте за жорсткості, що перевищує 20-30°dH. Оскільки розвиток рослин у дуже м’якій воді просто неможливий, для більшості акваріумістів питання про цей тип води не виникає незалежно від того, можна його відтворити чи ні. Зменшення кількості карбонатів у воді веде до зниження її жорсткості і називається біогенним зм’якшенням води. Воно тим вище, чим краще освітлені в акваріумі рослини. Оскільки від карбонатної, тимчасової жорсткості залежить загальна, рослини спричиняють її коливання протягом доби.
При поганому освітленні, а також вночі частина солі CaCO3 знову переходить у стан іонного розчину. У м’якій воді сіль CaCO3 вступає в реакцію з вуглекислим газом і суттєво змінює показник рН. Вуглекислий газ, розчинений у воді, активно взаємодіє з водою, утворюючи вугільну кислоту, а з неї виходять іони бікарбонату, вони дисоціюють і дають іони карбонату, причому на всіх етапах цієї складної реакції вода збагачується іонами водню.
У жорсткій воді кальцій і магній виступають буфером, що гальмує ці зрушення, тому в містах, де водопровідна вода м’яка і тимчасова, або карбонатна, жорсткість невисока, вночі можуть відбуватися замори в акваріумі – загибель риб та інших тварин, що реагують на зрушення рН. Часто *Cryptocoryne* зазнають фізіологічного шоку і скидають листя. Там же, де вода має жорсткість вище 6°dH, таких неприємностей можна не побоюватися. З цієї ж причини *Cryptocoryne*, *Lagenandra* і низку *Aponogeton* краще культивувати у воді з жорсткістю 6-8°dH.
Відомо, що вода у Великих африканських озерах слаболужна – рН 7,6-9,0. Такі самі умови бажано створювати і в акваріумі. Однак у довідниках з водних рослин зазвичай зазначається, що рН 7,5 є мало не верхньою межею активної реакції для їхнього нормального росту. За більш високих значень рН дуже важко забезпечити достатній рівень утримання вуглекислого газу у воді, необхідний для асиміляції та росту водної рослинності. Згідно з цим ставало зрозумілим, що малавійська вода не дуже-то підходить водним рослинам – отже, потрібно привчати риб? – Зовсім ні.
Досвід вирощування водних рослин в артезіанській воді свідчить про те, що простіше привчати до такого гідрохімічного режиму якраз рослини. У жорстких водах, що містять сполуки кальцію, рослини вдень виділяють вуглекислий газ із карбонатних речовин. Цей процес відбувається у вигляді складної хімічної реакції, в ході якої утворюється сіль кальцію CaCO3, що випадає в осад голчастими кристаліками кальциту. Цей осад покриває сірою плівкою листя тих рослин, які таким шляхом отримують вуглекислий газ – елодеї, рдести, кабомби (не всі акваріумні водні рослини мають таку здатність).
Вплив ґрунту, декорацій та укриттів на жорсткість води.
Жорсткість акваріумної води. Шкала жорсткості води. 
