Внутрішні фільтри акваріумної води.
Внутрішні фільтри (також вони називаються занурювальними фільтрами) мають ту вирішальну перевагу, що вони знаходяться всередині акваріума, тобто поза ним не потрібно прокладати водопровідні труби чи шланги. Це накладає свій відбиток і на їхні розміри, і на зручність їх обслуговування, і на ту роль, яку вони можуть виконувати в акваріумі. Більшість внутрішніх фільтрів – це невеликий насос (помпа), який прокачує акваріумну воду через спеціальну ємність, наповнену яким-небудь фільтрувальним матеріалом.
У міру того як фільтр збирає бруд з акваріума, його продуктивність падає, а насосу все важче прокачувати воду. У міру засмічення фільтрувальний матеріал повинен промиватися. Очищаючи фільтр, зверніть увагу, чи не потрапили мертві листя або пісок на вхідні отвори насоса. Сміття необхідно прибрати, оскільки воно перешкоджає нормальній роботі пристрою.
У зв’язку з цим внутрішні фільтри здебільшого використовуються як механічні, тобто такі, що прибирають з води різного роду сміття, включаючи, втім, і досить дрібні (менше 1 мм) частки. Внутрішні фільтри, що працюють від повітряного компресора, мають порівняно малу потужність. Сильно замутнену воду очистити за їх допомогою не вдається. У міру потреби в такі фільтри можна вставляти спеціальні картриджі, наприклад вугільні або цеолітові (для складної фільтрації).
Внутрішні фільтри підходять, як правило, для акваріумів невеликого об’єму – приблизно до 180 літрів, і мають широку популярність завдяки тому, що вони універсальні, наявні у широкому виборі та займають на ринку нижню і середню цінові категорії. Як біологічні чи хімічні вони не можуть бути рекомендовані, хоча в більшості акваріумів застосовуються саме вони – внутрішні механічні, а не зовнішні біологічні фільтри. Певно, це результат їхньої дешевизни, з одного боку, та незнання акваріумістики власниками акваріумів і певна традиційність, з іншого. Недоліком є відносно невеликий фільтрувальний об’єм і додатковий сторонній предмет в акваріумі, який слід належним чином замаскувати.
Основними функціями, які виконує внутрішній фільтр в акваріумі, є: • механічна фільтрація; • біологічна фільтрація; • хімічна фільтрація; • створення 
циркуляції води; • аерація. Далеко не завжди фільтру доводиться виконувати одразу всі вищеназвані функції. Яка функція є головною, а яка другорядною, залежить від конкретної ситуації у кожному окремому акваріумі та тих завдань, які вирішує акваріуміст. У цихлідному акваріумі внутрішні фільтри, як правило, виконують роль додаткового механічного фільтра і іноді використовуються для аерування. Поряд із цим їх також використовують у різного роду тимчасових акваріумах невеликого об’єму (відсадниках, карантинниках).
На жаль, спільними рисами всіх внутрішніх фільтрів є обмежена продуктивність помпи (до 1200 л/год) і малий об’єм фільтрувального матеріалу (до 700 кв. см). У зв’язку з цим, незалежно від того, що написано у фірмовій інструкції (“150-200 літрів” або “понад 200 літрів”), двосталітровий акваріум – це для внутрішнього фільтра, як правило, межа можливостей.
Водночас внутрішні фільтри вигідно відрізняються від фільтр-головок більш естетичним зовнішнім виглядом, зручністю обслуговування і, що важливо для кімнатного акваріума, порівняльною малошумністю, а від зовнішніх фільтрів – своєю невисокою ціною і відсутністю необхідності виділяти для них додаткове місце поза акваріумом. Насоси внутрішніх фільтрів можуть виявитися корисними і для перекачування води. Не обов’язково переливати її відром з одного акваріума в інший, це можна зробити за допомогою шланга, який щільно надівається на вихідний отвір насоса.
Внутрішні акваріумні фільтри використовуються найчастіше, загалом же всі вони влаштовані за однією схемою. У більшості моделей внутрішніх фільтрів корпус складається з 2 половин. Нижня – знімна, у вигляді полого стакана (або з двох і більше збірних секцій), у який укладається фільтрувальний матеріал. Щоб вода рівномірно його омивала, у стакані зроблені прорізи, а всередину пристрою вставлена решітчаста трубка. Вся ця конструкція кріпиться присосками з внутрішнього боку акваріума і повністю занурюється у воду.
Найкращим фільтрувальним матеріалом для такого виробу слід визнати поролон: за рахунок крихітних внутрішніх порожнин на ньому можуть жити і збільшуватися сапрофіти. Для фільтрів слід використовувати лише водостійкий поролон, оскільки звичайний швидко перетворюється на потерть. Застосовувані в деяких моделях дрібнопористі та волокнисті матеріали не такі ефективні: через деякий час вони забиваються і можуть дуже сильно послабити потік води через фільтр. Деякі моделі мають також невеликий відсік для сипучого наповнювача або синтепону.
Для хімічного очищення води зазвичай використовують активоване вугілля. Насправді хімічне очищення не є обов’язковою ланкою в кожному акваріумі. Але зрідка риби все ж хворіють, і доводиться додавати у воду медикаменти. А от після проведення курсу лікування абсолютно необхідно витягнути з акваріума залишки ліків, і вугілля тут просто незамінне. Тому краще купувати внутрішній фільтр хоча б з однією додатковою секцією для можливого заповнення вугіллям.
У верхній частині пристрою знаходиться відцентровий насос, що прокачує акваріумну воду через фільтрувальний матеріал. Насос виконаний у вигляді електромотора, нерухома обмотка якого – статор – схована в герметичному корпусі, а обертовий ротор виконаний заодно з крильчаткою, яка забезпечує перекачування води. Залежно від розмірів самого електромотора, а також від його потужності та кількості оборотів продуктивність насоса може коливатися від 100 л/год до 3000 л/год. Фільтр створює необхідну багатьом мешканцям течію води, перемішуючи, а також насичуючи воду киснем. Включає в себе кілька позицій напрямку потоку води.
Стандартний принцип роботи внутрішнього фільтра. Сильний струмінь, що викидається насосом, спрямовують уздовж стінки акваріума, тоді у водоймі встановлюється круговий рух води, що приносить частки бруду до фільтра. Потік води, що викидається фільтром, доходить до протилежної стіни, відбивається від неї і приносить зважені частки до щілин стакана фільтра, куди їх засмоктує (тобто течія має бути достатньо сильною, але не занадто сильною, щоб не було повторного її відбиття, цього разу від самого фільтра, з віднесенням бруду геть). Далі всередині стакана крізь фільтрувальний матеріал і, будучи очищеним, через вихідне сопло помпи назовні в акваріум.
Хороші внутрішні насоси мають низку додаткових пристосувань, перелік яких упорядкований у міру збільшення практичності та вартості: • Трубка для підведення 
атмосферного повітря. В результаті з отвору разом з водою виходитимуть дрібні бульбашки повітря. Таким чином, насос допомагає наситити воду киснем. Багато новачків, які купили акваріум з кришкою, що глухо закривається, роблять помилку: вони залишають зовнішній кінець трубочки під ковпаком. У результаті струмінь води збагачується тим самим повітрям, яке і так уже віддало весь кисень і встигло насититися вуглекислим газом. В акваріумах з глухим ковпаком повітрозабірну трубочку фільтра треба виводити назовні, тоді буде забезпечене постійне підкачування свіжого повітря; • Трубка виходу, що повертається, яка дозволяє спрямовувати струмінь води в різних площинах; • Насадка на вихідну трубку, що дозволяє спрямовувати струмінь вгору або вниз. Відігнувши потік води вниз, ви покращуєте продування повітрям, а спрямувавши вгору, створюєте хвилювання на поверхні води; • Регулятор потужності потоку, що дозволяє зменшити потік води або, навпаки, змусити насос працювати на повну потужність; • Перемикач, що дозволяє спрямувати потік у зворотний бік; • Індикатор потужності потоку, що наочно показує, наскільки сильний струмінь або навіть продуктивність насоса в л/год; • Вбудований обігрівач.
Але, незважаючи на те, що потенціал внутрішніх механічних фільтрів набагато нижчий, ніж у зовнішніх, та й дизайн акваріума вони псують, проте вони затребувані і затребувані обґрунтовано. У маленьких акваріумах абсолютно логічно використовувати маленький внутрішній фільтр. В акваріумах-картинах ніяких інших фільтрів не розмістити. При вирощуванні молоді або утриманні дрібних риб використання внутрішнього фільтра часто буває достатньо, адже на губці фільтра теж селяться бактерії, які очищають воду від продуктів метаболізму, тобто вони теж виконують роль маленького і слабенького, але все ж біофільтра.
Внутрішні фільтри крім основних функцій – фільтрації та циркуляції води в акваріумі – можуть здійснювати додаткову аерацію води. Повітря, що затягується з поверхні води, через трубку подається в розтруб фільтра або безпосередньо на турбіну пристрою, а потім розпорошується всередині акваріума.
Основною характеристикою внутрішнього фільтра є продуктивність помпи, що вимірюється в літрах на годину. Для ефективної біологічної фільтрації достатньо мати 1,5–2 об’єми на годину. При цьому слід пам’ятати про іншу важливу характеристику, про яку часом “забувають” не лише користувачі, а й виробники фільтрів (не вказують її у специфікаціях), а саме про об’єм фільтрувального матеріалу. Втім, якість біофільтрації залежить ще й від розподілу потоків всередині фільтра, а механічної фільтрації – від розумного співвідношення продуктивності та фільтрувального матеріалу (занадто велика або щільна губка може заважати роботі).
Внутрішній фільтр закріплюється на задній або бічній стінці акваріума в малопомітному місці. На склі пристрій утримують присоски, є також спеціальні кріплення, що дозволяють зафіксувати його на верхньому зрізі акваріумного скла, у тому випадку якщо ваша водойма не закрита кришкою. Допускається укладати насос горизонтально на дно і спрямовувати струмінь вгору. Особливо корисно цю властивість застосовувати в палюдаріумах і невеликих акваріумах та тераріумах, де рівень води низький. При цьому необхідно запобігти потраплянню піску у фільтр.
Чи довго нас задовольнятиме маленький внутрішній фільтр, що входить до комплектного набору, залежить від кількості або, точніше, від біомаси риб та від частоти підміни води. Надійніше і стабільніше працює в акваріумі зовнішній фільтр. І не обов’язково велика модель, навіть маленькі прилади набагато перевершують за об’ємом внутрішні фільтри.
Використання внутрішніх фільтрів, з аэроліфтом, з насосом, фільтр-помпа.
Види фільтрації. Хімічна. Осмотична. Торф’яна. Флотація. 
Останні зміни та доповнення внесені 22 січня 2013 року.
