Способи прийому їжі рибами.
Існують жваві риби, які примудряються зібрати корм усюди. Це, наприклад, практично всі пецилієві рибки, годування яких тому вважається справою нескладною. Проте більшість видів не володіє такими навичками. Так, риби, що живляться з поверхні води, практично не поїдають корм, що опустився на дно, часто їх тіло навіть не пристосоване для цього. Наприклад, *Nannostomus* плаває головою вгору, а *Dermogenys* ніколи не занурюються глибше 10 см.
Навпаки, донні риби не можуть збирати корм, що плаває на поверхні води. Деякі з них умудряються перевернутися черевом догори, але якщо рот занадто малий і вони звикли гризти, а не проглацьовувати цілком, то така їжа не для цих риб. Це зауваження стосується передусім дрібних вузькотілих кольчужних сомів. Плаваючі вниз головою *Chilodus* і *Abramites* взагалі мають таку будову рота, що можуть збирати корм лише в цьому положенні. *Anostomus* пристосувалися об’їдати водорості з вертикальних площин, тому, щоб взяти корм з дна, вони незграбно лягають на бік.
Подібні особливості потрібно обов’язково враховувати, інакше риби залишатимуться голодними. Наприклад, хоботнорилі вишукують свою їжу, кумедно риючись у піску, при цьому вони винюхують і вищупують черв’ячків своїм гнучким і рухливим хоботком. Часто в пошуках корму вони занурюють голову в ґрунт і роблять різкі рухи тілом у спробах заритися глибше. Піщинки, що розлітаються в усі боки, приваблюють й інших мешканців акваріума, які підбирають здобутих хоботнорилими з-під ґрунту червів, у той час як він вивуджує нових у товщі піску.
Існує спосіб годування плаваючих біля поверхні води риб трубочником або мотилем, яким властиво опускатися на дно. Для цього покладіть їжу в нетонучу годівницю, крізь решітку якої випадатимуть черв’ячки, і риби їх тут же підберуть. Якщо в акваріумі мешкають представники різних видів, то годівниця може перетворитися з помічника на проблему. Річ у тім, що різні риби їдять з неоднаковою швидкістю, і якщо недоторка дискус, узявши в рот черв’ячка, ще кілька разів виплюне його і підхопить знову, ніби пробуючи їжу на смак, то за цей час ненажера моллінезія проковтне вже десяток червів, вперто витягуючи їх із годівниці.
Оскільки найпопулярніші в акваріумі види вирізняються гарним апетитом, то спроба підсадити до них полохливих дискусів, кольчужних сомів або риб-слонів закінчиться для останніх голодною смертю. Невеликої кількості риб, що швидко їдять, може жити у великій компанії повільно їдящих видів, проте це теж не дуже добре, оскільки перші завжди будуть перегодованими.
Більшість видів відшукують корм протягом усього світлового дня, інші живляться в сутінковий і нічний час. Риби добувають собі їжу в різних шарах води, тому одні риби беруть корм переважно з поверхні води, більшість живиться в середніх шарах, чимало риб збирають корм із дна або відшукують його, риючись у ґрунті. Протягом життя риби переважні види їжі для неї можуть змінюватися. Розміри та види їжі можуть залежати від розмірів риби (зокрема, від розмірів її рота) і стадії її розвитку. Є достатньо всеїдні види, які поїдають і живі, і сухі корми, інших важко привчати до сухого корму. Спостерігайте за рибами під час годування, у цей момент найлегше відрізнити хворих риб від здорових.
Риби відрізняються одна від одної не тільки тим, що віддають перевагу певній дієті (тобто їжі певного виду), а ще й поведінкою під час харчування. Багато з риб — хижаки, різними прийомами добувають собі поживу. Хижі риби зазвичай влаштовують засідку, непомітно підбираються до здобичі або нерухомо застигають на місці, очікуючи, коли повз пропливатиме відповідна жертва. Інші хижаки, які зазвичай переслідують здобич, покладаються головним чином на свою швидкість, намагаючись наздогнати і схопити жертву і, наситившись, не відновлюють полювання багато годин, а то й днів.
Місцеперебування їжі риби зазвичай визначають за допомогою системи органів, що вловлюють візуальні, електричні, механічні (коливальні та звукові) або хімічні сигнали. За тілобудовою риби можна судити, у якому водному регіоні вона вважає за краще мешкати. Це дозволяє зробити висновок про те, якими рибами можна заселити акваріум і як слід їх годувати. Залежно від способу живлення окремі види в процесі еволюції набули форми тіла і будови органів живлення, що сприяють добуванню та вживанню їжі. Риби, що беруть корм з поверхні, не звертатимуть уваги на корми, що падають на дно акваріума, а донні риби пропливають повз їжу, що плаває. Розмір, форма і положення рота великою мірою визначають, де і як харчуватиметься риба.
Так, зустрічаються риби з подовженим тілом, прямою лінією спини і опуклим черевом, які тримаються біля поверхні води і навіть вискакують з води. Рот у цих риб скошений вгору (верхній), що дає їм можливість, маневруючи, миттєво схоплювати комаху, що опустилася на воду. Їжу вони шукають найчастіше на поверхні води. Їх можна годувати пластівцевим кормом, але водночас вони охоче поїдають заморожених висушених личинок, комах, а іноді й мух.
Риби, які мешкають у середніх шарах води, мають більш чи менш однаково опуклу лінію спинки і черевця. Рот стоїть майже суворо горизонтально (кінцевий). Ці риби віддають перевагу всьому, що можна знайти в середніх шарах води, чи то падаючий пластівцевий, живий або заморожений корм.
На самій дні мешкають риби, які мають приблизно прямолінійне черевце, що полегшує рух по ґрунту, і більш чи менш опуклу спинку, і, як правило, володіють підвищеним нюхом. Рот спрямований вниз (нижній) і має вусики — чутливі доторкові органи для виявлення корму, або він переродився на смокчучий рот. Придонні риби харчуються тим, що опускається на дно, або розкопують ґрунт у пошуках корму. Деякі риби, що живляться біля дна, потребують піску, який становить 10-20% їхньої їжі. Він використовується в травному процесі — для «розмелювання» грубої їжі. А багато сомів із родини *Loricariidae* потребують дерев’яної корчі, яку вони жуватимуть.
В акваріумах сьогодні утримують риб, що зіскрібають водорості з каменів, шибок та інших предметів. У цих видів рот забезпечений присоском і працює як шкребок. Ці риби шукають корм на дні, який їм кидають у вигляді кормових таблеток. Донні риби не відмовляються і від рослинної їжі.
У риб, до раціону яких входять переважно водорості (наприклад, моллінезії), які можуть проводити багато годин, живлячись водоростями та іншою рослинною їжею, нижня губа широка, перетворена на пластинчастий шкребок, яким вони старанно зчищають з рослин водоростевий покрив. Молоді рибки потребують спеціального живлення, оскільки вони ще ростуть і в них інші вимоги до харчування, ніж у дорослих риб.
Між цими двома типами риб зустрічаються, звісно, і перехідні форми, які більшою мірою орієнтуються до верху або до низу. Істинно поверхневі або донні риби дуже рідко покидають місця свого проживання. Риби, що беруть корм з поверхні, не звертатимуть уваги на корми, що падають на дно акваріума, а донні риби пропливають повз їжу, що плаває. Навіть хижі риби з великими ротами можуть вибірково ставитися до їжі, і багато хто з них не витрачатиме час на піймання мальків. Усе це слід знати для того, щоб вміти створювати своїм вихованцям в акваріумі звичні, що відповідають їхнім біологічним особливостям умови годування.
Риби, що утримуються в акваріумах, хоча і не живуть у природних умовах, потребують тієї специфічної їжі, до якої призначена будова їхньої травної системи. Взагалі-то, манера прийому їжі, якщо так можна висловитися, у різних видів риб різна, відповідно відрізняється і будова рота та органів травлення. Травна система риб за всю історію їх існування в специфічних умовах життєвого простору пристосувалася до корму, що там зустрічається. Це підтверджує довжина кишечника, яка пропорційна перетравлюваності корму.
У чисто м’ясоїдних (хижих) риб, які живуть більш чи менш за рахунок інших риб або інших організмів, що мешкають у воді, дуже короткий кишечник і великий шлунок, який служить передусім для прийому великої жертви, здатен розтягуватися і вміщувати разові порції великих харчових об’єктів розміром, що трохи поступається самому хижаку. Оскільки така їжа легко перетравлюється, не потрібен довгий кишечник.
У всеїдних же кишечник уже довший, оскільки суттєву частку раціону становить рослинна їжа, для перетравлення якої потрібен довший кишечник, у них шлунок розвинений слабко або взагалі відсутній. І, нарешті, найдовшим кишечником володіють рослиноїдні, які вживають важко перетравлювану рослинну їжу. Це необхідно враховувати при виборі корму і при його виготовленні, інакше можуть мати місце порушення в травному тракті риб.
Як стратегія живлення, так і поза, зумовлені природою, і в акваріумі вони можуть бути змінені тільки частково. Різні види живляться в різний час доби. Хоча більшість риб живиться в денні години, деякі вважають за краще годування в сутінки, а треті — вночі. У неволі риби часто змінюють свої звички, але деякі з них залишаються вірними своєму улюбленому часу живлення.
Розміри корму повинні відповідати розмірам риб. Характер споживаного корму накладає відбиток на будову і озброєння рота. Часто недосвідчені акваріумісти не надають значення розміру корму, не розуміючи, що малькам і рибкам з маленьким ротом велику личинку, черв’яка або дафнію неможливо проковтнути, і вони залишаються голодними, корм же гине і розкладається. Водночас великі риби приходять у роздратування при вигляді занадто дрібного для них корму. Великі риби голодуватимуть, якщо їх годувати дрібним кормом; дрібним рибам великий корм «не по зубах», вони не можуть його проковтнути. Відомі випадки загибелі молоді, що заковтнула не по силах великий корм і не має можливості від нього звільнитися. Так можуть, наприклад, загинути мальки ляліусів, заковтнувши великих рачків, мальки півників, що заковтнули коретру.
