Показники якості води

Найважливіші властивості та показники якості води в акваріумі.

Для більшості містян джерело прісної води — це водопровідний кран. Вода до крана подається по трубах, від якості та матеріалу яких, до речі, залежить і якість води, що потім опиниться у вашому акваріумі. Не менше, а то й більше, залежить від водопровідної станції, де здійснюється обробка води перед подачею її у водопровідну мережу. Ну, а на водопровідну станцію вода потрапляє найчастіше з якогось великого і, за можливості, чистого водоймища (річки, озера, водосховища), або з артезіанської свердловини. Вода з-під землі може бути мінералізована сильніше, ніж поверхневі води в даній місцевості.

Чиста вода в природи взагалі не зустрічається. У неї, як правило, дуже складний хімічний склад. Навіть у дощовій воді “екологічно чистого” середньовіччя завжди містилися хлор, натрій, кальцій, амоній та інші речовини. Наш час, залежно від концентрації промислових підприємств у конкретному районі, річкові, озерні та підземні води мають безліч шкідливих домішок, які не в змозі усунути будь-які очисні системи.

Водопровідна вода прозора, на вигляд — дуже навіть чиста. Але так тільки здається. Прозора не означає “чиста”. Поки вода знаходиться у водопровідній системі, одні речовини частково осідають на стінках труб, інші розчиняються (спрямованість процесів визначається головним чином водневим показником – рН води) та її окисно-відновним редокс-потенціалом, а вони можуть змінюватися залежно від пори року та інтенсивності хлорування або озонування води.

У будинках зі старими водопровідними трубами вода “збагачується” іржею, яка здоров’я рибам і рослинам теж не додає. Домішка заліза дає про себе знати іржавим присмаком і характерними слідами на поверхнях унітаза, ванної, раковини. Самі водопровідні труби можуть бути мідними або оцинкованими. Під дією води, та ще й сполук хлору (адже водопровідну воду хлорують), корозії зазнає й латунь, а отже, у воду переходять мідь і цинк. Загалом, вода — дуже хороший універсальний розчинник, а тому хімічно чистої води практично не буває. Навіть у дистильованій воді розчинений вуглекислий газ, і не тільки він один. Ну а в акваріумній воді чого тільки не “плаває”.

Вміст у воді кальцію і магнію зумовлює жорсткість води. Кальцій і магній — одні з найактивніших регуляторів хімічних процесів у природі, а жорсткість є, мабуть, найважливішим показником якості води, з якою б метою вона не застосовувалася — для пиття, для опалення чи утримання риб. Залежно від сезону, погоди, ґрунтів і ґрунтів, через які проходять осадові та підземні води, їх dH зменшується або збільшується.

Більшість акваріумних риб і рослин на своїй батьківщині живуть у дуже м’якій або м’якій воді. У наших кранах у середньому тече вода середньої жорсткості або жорстка. Але не варто впадати у відчай – завдяки тому, що риби та рослини живуть в акваріумах не перший рік, вони адаптувалися до підвищеної жорсткості. Це стосується “невимогливих” риб і рослин – якщо ж Ви хочете завести живі організми, які вимогливі до м’якої води, то Вам доведеться пом’якшувати воду. Більшість акваріумних риб, що утримуються в акваріумі, нормально живуть при 3-15° жорсткості. Але й тут ми зустрічаємося з відхиленнями. Живородні рибки потребують води з жорсткістю 10-15° dH, харацинові надають перевагу 3-6° dH, цихліди озера Малави — 14-20° dH. Деякі бички з річок Азії в м’якій воді дуже швидко гинуть.

Що ж таке ці загадкові pH? Всім відома формула води – H2O. Насправді у воді невелика частина молекул розпадається на іони H+ та OH-. Коли вміст іонів рівний – кажуть, що вода має нейтральну реакцію. pH вимірюється в одиницях від 0 до 14, тому нейтральна реакція знаходиться рівно посередині і дорівнює 7. Зліва від середини йдуть “кислі” води, праворуч – “лужні”. В акваріумі практично для більшості риб і рослин оптимальне pH – 6,5-8,5. Вимірявши pH вашої води, ви можете побачити, що необхідно у вашому випадку – підкислювати чи лужити воду.

Життя у водному середовищі залежить не тільки від її активної реакції (показник рН), а й від окисно-відновного потенціалу, або редокс-потенціалу. Редокс-потенціал (rH) – окисно-відновний процес (біохімічне старіння води). Найпотужнішою окисною здатністю в природній та акваріумній воді володіє кисень, а відновною – водень, але між ними розташовуються й інші речовини, присутні у воді та менш інтенсивно виконують роль або окисників, або відновників. Кисню протистоїть, як відновник, комплекс, що складається в основному з азотовмісних речовин, що утворилися в результаті розкладання органічних залишків, і група сполук металів зі змінною валентністю (наприклад, заліза). Тобто щодо товщі води атмосфера відіграє роль постачальника окисника, а дно – постачальника відновників.

Риби та вищі водні рослини, що населяють аматорські акваріуми, живуть, як правило, в діапазоні окиснення rH 25-35, проте окремі види почуваються краще у вужчих діапазонах окисно-відновного потенціалу. Вимірювання редокс-потенціалу в домашніх умовах практично неможливе, але є способи його визначення за допомогою акваріумних рослин. Дуже багато рослин добре ростуть або навіть здатні жити у вузькому діапазоні rH. Ця їхня здатність визначена умовами, в яких вони зростають у природі – рослини, що живуть у струмках та озерах, адаптувалися до високого rH і не можуть рости при низькому rH, і навпаки, рослини, що виростають у ставках та болотах, обрали для себе низький rH, і високий для них просто згубний.

Оптимальні параметри води для різних риб:

Види риб Кислотність pH Жорсткість dH
Риби амазонського регіону 5.5-6.5 1-5
Харацинові та барбуси 6.0-7.5 5-12
Лабіринтові риби (гурамі) 6.5-7.5 5-10
Живородні (гупі, мечоносці) 7.5-8.5 15-25
Живородні (моллінезії) 7.5-8.5 20-30
Центральноамериканські цихліди 6.5-8.0 10-20
Південноамериканські цихліди 6.0-7.0 5-15
Цихліди із західної Африки 6.0-7.2 5-12
Цихліди озера Малави 7.7-8.5 10-15
Цихліди озера Танганьїка 8.0-9.2 15-20

Якість акваріумної води.

Тепер поговоримо про показники якості водопровідної води. І м’яка, і жорстка, як природна, так і водопровідна та акваріумна вода може бути хорошої та поганої якості. Якість у цьому випадку визначатиметься ступенем забруднення води. Так, наприклад, якщо в річковій воді виявлено амоній і нітрати, значить вона забруднена стічними водами (побутовими чи сільськогосподарськими), якість її від цього погіршилася. Якщо на цій річці встановлено водозабір, то ця забруднена вода надходитиме у водопровідну мережу і у ваш акваріум теж. Існуючі методи водопідготовки не видаляють амоній і нітрати, навпаки, їх може стати тільки більше. Відповідно і якість водопровідної води буде невисокою. Якщо ви вирішили завести дискусів, риб-слонів, боцію-клоуна, то зіткнетеся з великими проблемами – ці риби дуже не люблять азотного забруднення води.

Якість – поняття відносне, адже те, що для одних організмів добре, для інших може бути дуже навіть погано. Для води, що використовується в рибництві, та для водопровідної води розроблено різні системи нормативів, що регламентують допустимий вміст різних домішок, тобто встановлено гранично допустимі концентрації забруднювачів – ГДК. Так ось, рибницькі ГДК дуже часто в 100, а то й у 1000 разів нижчі за санітарно-гігієнічні водопровідні. Отже, які ж параметри визначають якість води? Для акваріумістів насамперед важливий вміст аміаку (амонію), нітритів, нітратів, фосфатів, заліза, міді та інших важких металів, органічних і хлорорганічних сполук. Останні мають дуже стійкий характерний неприємний запах, який і дозволяє виявляти їх навіть у дуже невеликих концентраціях. Достатньо просто принюхатися до води і відчути їх, так би мовити, органолептично.

Азот, що входить до складу білків, звичайно ж, відіграє величезну роль у кругообігу речовин будь-якої екосистеми. У водному ж співтоваристві, до якого належить і акваріум, це особливо важливо, оскільки не всі сполуки азоту корисні для живих організмів. Білки – органічні речовини, що є основою всього живого, містять чимало азотистих сполук. Відмерлі частини організмів та екскременти розкладаються сапрофітами, і азот з білків переходить до складу менш складних сполук, переважно в амоній (NH4+), який у малих концентраціях не приносить шкоди рибам і рослинам. Під впливом бактерій він перетворюється на нітрити (NO2-), які стають, своєю чергою, нітратами (NO3-). Нітрати та амоній можуть засвоюватися рослинами. Бактерії, що забезпечують перетворення азоту, так і називаються – нітрифікуючими. Таким чином відбувається кругообіг азоту.

Незважаючи на те, що азотний цикл в акваріумі здійснюється повністю, співвідношення сполук при цьому зовсім не такі, як у більшості природних водойм. У природи значна частина амонію споживається рослинами, насамперед одноклітинними водоростями, що служать їжею для планктонних рачків, які живуть у товщі води і, своєю чергою, поедаються рибами. У більшості домашніх водойм занадто багато тварин і занадто мало рослин, внаслідок чого співвідношення консументи – продуценти зміщене, звичайно ж, у бік перших. Іншими словами, занадто багато тих, хто споживає, і занадто мало тих, хто виробляє. До того ж руйнівників нечистот – сапрофітів – в акваріумі помітно менше, ніж у природі.

Через неправильне співвідношення консументів і продуцентів основна частина азоту скупчується у вигляді нітратів – вельми шкідливих для живих організмів речовин, що пригнічують риб, особливо мальків. Якщо вода перенасичена нітратами, то ріст молоді затягується, вона довгий час залишається крихітною, а досягнувши зрілості, не набуває яскравого забарвлення. Надлишок нітратів шкідливий і для рослин: у них сповільнюється фотосинтез – процес утворення з води та вуглекислого газу важливих органічних речовин, внаслідок чого їхній ріст не такий активний, як у свіжій воді, навіть якщо освітлення достатньо яскраве.

У зв’язку з цим стара вода для акваріума не менш небезпечна, ніж надто свіжа. Рослини не встигають споживати нітрати з тією швидкістю, з якою вони надходять, оскільки надто багато корму порівняно з об’ємом води потрапляє в акваріум, а отже, і кількість продуктів життєдіяльності, що виділяються рибами, є надлишковою. В результаті шкідливі нітрати накопичуються в домашній водоймі.

Оцінити ступінь забрудненості води органічними речовинами можна за показником її окиснюваності та редокс-потенціалом (Rh). Для визначення багатьох перелічених вище забруднювачів існують різноманітні тести від різних фірм. Взагалі-то, оцінити якість водопровідної води за допомогою обмеженого набору тестів вдається не завжди, хоча якщо відчуваєте, що з водою не все гаразд, починайте саме з них.

Справа в тому, що нині існує величезна кількість різноманітних забруднювачів (токсичних домішок), які в принципі можуть бути виявлені у водопровідній та акваріумній воді. Неможливо обзавестися тестами на всі можливі забруднювачі, і життя не вистачить, щоб виконати всі аналізи. До того ж, у різних поєднаннях речовини-забруднювачі можуть чинити або слабкішу, або сильну токсичну дію, яка може проявлятися, навіть якщо їх вміст у воді не перевищує ГДК. У цьому випадку оцінити якість води можна за допомогою методів біотестування, що виявляють так звану загальну токсичність. За допомогою біотестів, наприклад, можна встановити, чи виділяють пластмасові елементи оформлення акваріума у воду шкідливі речовини, чи вони надходять із водопроводу.

Домішки, що містяться у воді: Гідрохімічний режим.

Потік і аерація акваріумної води.

This entry was posted in Акваріум. Bookmark the permalink.