Озонатори для акваріумів.
Існує два методи генерування озону для використання в акваріумах. У першому випадку озон утворюється з кисню повітря шляхом фотохімічної реакції, викликаної короткохвильовим ультрафіолетовим випромінюванням, а в другому – за рахунок коронного розряду, що відбувається в спеціальному герметичному розряднику. Отримують озон у спеціальних приладах – озонаторах.
Є спеціальні акваріумні озонатори, наприклад “Coralife-25”, більш продуктивні “Coralife-50” і “Coralife-100”. Є й дорожчі моделі. Озонатори бувають різних розмірів у розрахунку на 10 – 1000 мг озону. Важливо, щоб до них можна було легко дістати змінні елементи. Найбільш безпечний спосіб отримання озону є побутовий озонатор продуктивністю 10-50 мг озону на годину.
Саморобні озонатори, що працюють від мережі 220 В і 50 Гц, можна зібрати навіть новачкові в радіоелектроніці. При конструюванні та виготовленні об’єктів, у яких міститься озон, слід врахувати, що озон та його водні розчини надзвичайно агресивні і руйнують сталь, чавун, мідь, гуму, ебоніт. Виготовляти озонатор можна тільки з антикорозійних матеріалів: неіржавної сталі, полімерів; ізолювати прилад можна за допомогою синтетичних силіконів або епоксидних клеїв. З металів слід застосовувати неіржавну сталь і алюміній, які можуть простояти кілька років. З’єднувальні трубки роблять із полівінілхлориду та подібних матеріалів, ущільнення – з етиленпропілену. Кераміка та скло стійкі до дії озону.
Насос для продування повітря (мікрокомпресор) необхідно встановлювати до озонатора. Він повинен нагнітати повітря в розрядну трубку, а не відсмоктувати його через себе, інакше озоноване повітря швидко зруйнує гумові деталі насоса. Гумова діафрагма, наприклад, виходить з ладу за кілька хвилин роботи. З цієї ж причини не можна користуватися гумовими з’єднувальними шлангами, їх слід замінити хлорвініловими трубочками.
Щоб не знизити ефективність озонатора, до нього має надходити сухе повітря. Озонатори використовують зі спеціальним фільтром-осушувачем повітря, заповненим дрібними кульками силікагелю або хлоридом кальцію, які поглинають вологу з повітря, і після цього в озонатор надходить сухе повітря. Тим самим збільшується продуктивність озонатора у 3-4 рази. Використовувати звичайні розпилювачі при озонуванні води не можна. Розпилювачі повинні бути виготовлені з пластмаси, а повітропроводи – з поліетилену. У жодному разі не можна користуватися металевими деталями, оскільки вони реагуватимуть з озоном.
Обробка акваріумної води озоном проводиться в спеціальних контакторах. Озонування води слід проводити не в акваріумі, а в окремій посудині, щоб уникнути пошкодження риб. Важливо, щоб контактор був герметичним і озон не виділявся в приміщення. Навіть у невеликих кількостях (0,1 мг/м3) озон викликає головний біль, а при збільшенні концентрації – носову кровотечу.
Обов’язково слід пам’ятати про те, що якщо ви відчуваєте запах озону в житловій кімнаті з акваріумом, його концентрація занадто висока і шкідлива для організму. Квартиру слід провітрити, а озонатор вимкнути і ретельно перевірити всі з’єднувальні трубки, а також систему поглинання залишкового озону за допомогою активованого вугілля.
Не слід забувати, що завдяки унікальній окислювальній здатності озон викликає прискорене руйнування всіх пластикових трубок, з’єднань та інших елементів, що контактують із ним. Тому слід регулярно перевіряти всі озонові комунікації і при виявленні на них тріщин, а також за значного зниження еластичності шлангів слід своєчасно замінювати їх на нові. Рекомендується озонувати воду перед її заливанням у заселений акваріум, а воду заселеного акваріума краще пропускати через найпростіший зовнішній фільтр або за його допомогою, щоб бульбашки повітря з озоном не стикалися з рибами та рослинами, а до них потрапляла вже готова озонована вода.
Воду з цієї посудини слід подавати в акваріум через вугільний фільтр, за допомогою якого видаляють сліди розчиненого озону, запобігаючи їх потраплянню до риб. Навіть пропущена через активоване вугілля озонована вода майже повністю зберігає бактерицидні властивості. Крім того, розчинений у воді озон постійно регенеруватиме вугілля. Термін служби активованого вугілля при фільтрації озонованої води істотно збільшується порівняно з іншими способами його використання при очищенні акваріумної води. Це відбувається тому, що озон очищає його пори, які в звичайному випадку швидко заростають органікою. Після закінчення озонування воду аерують.
Як визначити кількість озону (K) у воді, якщо у вас є озонатор:
K=(A*T):V.
— Де А – продуктивність приладу в міліграмах озону за годину (мг/год), Т – час у годинах, V – об’єм акваріума в м3.
Позитивний ефект від застосування озону досягається лише за правильного його дозування. Починати слід з концентрації озону від 0,1 до 0,15 мг/л акваріумної води на годину. Ефективність застосування озону для дезінфекції залежить від часу контакту і дози. Очевидно, що у разі застосування в системі очищення акваріума озон збільшує ефективність роботи біофільтра і дозволяє зменшити проблеми, пов’язані з появою піків аміаку та нітритів. Значно знижується накопичення компонентів органічного забруднення води, що не руйнуються біофільтром і викликають жовтувате забарвлення води тощо. Щодо режимів озонування, тобто необхідної тривалості роботи озонуючої апаратури та періодичності її вмикання, то тут можна навести лише приблизні рекомендації.
Приблизні, по-перше, тому, що для більшості випадків досі не встановлено оптимальну концентрацію озону у воді; по-друге, тому, що при продуванні у воді розчиняється лише частина озону, а певна, зазвичай невідома кількість його йде в повітря; по-третє, тому, що аматору не завжди відома продуктивність свого озонатора. Експериментально було встановлено, що при обробці води озоном за концентрації 15 мг/л п’ятнадцяти секунд було достатньо для зниження чисельності вірусів з 1 млрд/мл практично до нуля.
Правильне застосування озону в акваріумістиці пов’язане з певними труднощами в дозуванні. Озон окислює розчинені речовини, що накопичилися у воді. Це призводить до підвищення окисно-відновного потенціалу. Чим чистіша вода, тим вищий окисно-відновний потенціал. Для контролю роботи озонатора, що подає озон у воду, найчастіше застосовується спосіб, заснований на вимірюванні окисно-відновного потенціалу води rH. Для цього параметра існує й інша широко поширена назва – “редокс-потенціал”.
Вимірювання цього потенціалу проводиться аналогічно вимірюванню рН, тобто за допомогою мілівольтметра потенціалу, що виникає на спеціальному платиновому електроді. Існує зв’язок між величиною окисно-відновного потенціалу та концентрацією озону у воді, тому при дозуванні озону говорять про величину редокс-потенціалу, виражаючи його в мілівольтах (мВ).
Порівняно з промисловим застосуванням озону в очищенні та стерилізації води діапазон акваріумного застосування озону обмежений величинами 200-400 мВ, що значно нижче рівня, який застосовується для очищення водопровідної води, де адекватна концентрація озону перебуває в межах 600-800 мВ. При цьому прийнято вважати, що вже при rH = 700 мВ досягається повна стерильність води. Контроль редокс-потенціалу зазвичай здійснюється у потоці води на виході пристрою, що використовує озон, – найчастіше піновіддільника.
При правильно обраній дозі можна домогтися практично стовідсоткової смертності шкідливих мікроорганізмів. Беручи до уваги ці обставини, аматору, який не має досвіду роботи з озоном, можна порадити перший час вмикати озонатор по два рази на добу, краще вранці та ввечері, не більше ніж на 10-15 хвилин. Спостерігаючи за станом акваріума та поведінкою риб, поступово цей час можна збільшити до однієї-двох годин на добу. У водоймах, де риби утримуються недовго, наприклад, лише під час карантину, концентрація озону має бути збільшена у 2-3 рази (краще збільшити кількість сеансів, ніж їх тривалість).
Дезінфекція ефективна проти хвороботворних вірусів і бактерій, мікроскопічних грибків і найпростіших, а також проти інфузорії іхтіофтириус на стадії вільноплаваючих “бродяжок”. Ефективна вона і проти оодініума (джгутикосця) на стадії “бродяжок”. Ефективно для знищення деяких хвороботворних організмів на стадії “бродяжок”. А також у комплексній дезінфекції акваріума, якщо видалено риб і рослини.
Мотиль і трубочник, які є мешканцями стічних забруднених вод, можуть бути носіями хвороботворних мікроорганізмів. Їх треба 3-5 днів промивати двічі на день, до першого годування, щоб звільнити кишечник від шкідливих речовин. Для додаткової страховки корми знезаражують озоном (0,5-1 год).
Для дезінфекції щойно придбаних рослин достатньо занурити їх на 20-30 хвилин у свіжоозоновану воду. Таку воду готують в окремій невеликій посудині: щонайменше годину озон продувають безпосередньо через розпилювач. Сильно озонована вода має злегка блакитнуватий відтінок. Так само, як рослини, дезінфікують і живі корми. Їх поміщають у свіжоозоновану воду на 10-15 хвилин, бажано незадовго до згодовування рибам.
Хочу попередити, що надмірно висока концентрація озону у воді акваріума, особливо якщо вона підтримується протягом тривалого часу, може виявитися небезпечною для риб і рослин. Тому збільшувати тривалість сеансів озонування без особливої потреби не слід.
Озонування води особливо ефективне, якщо воно поєднується з іншими методами очищення води. Наприклад, можна озонувати воду після флотаторів або біологічних фільтрів. Озон найчастіше використовують у колонках піновіддільників. У великих акваріумах, де використовується складна система водоочищення, потрібно правильно компонувати елементи системи.
Оптимальною є, мабуть, така послідовність: механічний фільтр і піновіддільна колонка видаляють з акваріумної води близько 80% органічних речовин, що забруднюють. Далі вода повинна надходити на біологічний фільтр, дезінфікуватися озоном або ультрафіолетом, фільтруватися через активоване вугілля і повертатися в акваріум.
Забір води здійснюють з поверхні, оскільки метаболіти гідробіонтів легші за воду і накопичуються у вигляді жирного шару біля поверхні. А подавати очищену воду краще знизу, щоб струм води піднімав з дна детрит, який затримувався б механічним фільтром. У невеликому акваріумі (до 300 літрів) вузли можуть функціонувати незалежно один від одного. Для акваріума об’ємом до 200 літрів і негусто заселеного достатньо лише донного біологічного фільтра.
Аерування води в акваріумах. Як зменшити шум компресора.
Застосування озону в акваріумі. Бактерицидна дія озону. 
