Основні типи каменів, які використовуються для дизайну акваріума.
Граніт. Тверда порода вулканічного походження, має цятки сірого, чорного або білого кольору, іноді оранжевого кольору, в основному використовується для декоративного оздоблення будівель. Є також особливий різновид оранжевого кольору. Колір гранітів коливається в широких межах: від світло-сірого до чорного і від блідо-рожевого до темно-червоного. Практично нейтральний і є чудовим універсальним матеріалом для акваріума. Для побудови скелястого берега дуже часто використовують граніт. Цей матеріал не виділяє у воду жодних речовин. Єдина незручність його використання — велика питома вага, тобто скелі виходять важкими. Маніпулювати ними треба обережно, щоб не розбити скло акваріума.
Мармури утворюються в результаті перекристалізації вапняків і доломітів за високих температур і тисків. У процесі утворення мармур просочувався розчинами різних солей, оксидів металів та іншими домішками, які надали йому найрізноманітніших кольорів і відтінків. Присутність, наприклад, оксидів заліза надає мармуру червонуватих, коричнюватих і рожевих відтінків. Мікроскопічні частки вуглецю, що містяться в мармурі, створюють сірі, чорні, зеленуваті тони. Дуже красиві скелі можна зробити з мармуру, але цей матеріал порівняно рідкісний.
Базальт – гірська порода, дуже міцний камінь, який використовується для мощення вулиць (бруківка). Колір їх від темно-сірого до чорного. Найчастіше виглядає базальт так: темно-сіра щільна землиста важка маса, в якій видно світліші маленькі прямокутники польового шпату і очі пляшково-зеленого олівіну, іноді з бульбашками, заповненими кварцом, польовим або вапняним шпатом. Переваг у такого ґрунту достатньо: це і дешевизна, і практично ідеальний чорний колір, і відносна доступність, і досить широкий вибір фракцій. До недоліків можна віднести велику «пилюгкість» нового ґрунту (на промивання може піти багато часу) і його неприємну тенденцію до злежування. В результаті цього може бути порушений газообмінний процес в акваріумі. Також відзначається певна травмонебезпечність колотого базальту для донних риб.
Галька — це невеликі окатані водою уламки різних гірських порід округлої форми. Збирається вручну вздовж берегів морів, озер і рік. Максимально схожа на природний камінь і має велику кількість типів та розмірів. Галька має широку колірну гаму. Розрізняються за кольором, породою і структурою. Прості колірні структури: темно-синій, сірий, червоний, білий. Як правило, це піщаник, кварцові породи, граніт, вапняк.
Вапняк. Осадова порода, що складається головним чином з карбонату кальцію. Деякі вапняки містять також солі магнію. Має нерівну, поцятковану кавернами поверхню. Вапняки бувають від дрібнозернистих і твердих до великозернистих і крихких. Усі вапнякові породи мають світле забарвлення: від білого до сірувато-жовтого. Може містити скам’янілості. Головною складовою частиною вапняків є кальцит, але, крім нього, до цієї гірської породи входять також глинозем, магнезит, кремнезем, часто з домішкою доломіту. Цей матеріал повільно розчиняється, підвищуючи жорсткість води на 2-5°. У воді середньої жорсткості вплив вапняних порід мінімальний, а в дуже м’якій воді жорсткість підвищується помітно.
З вапняку, черепашнику або окремих каменів в акваріумі будується кам’яна гірка з безліччю щілин, печер і укриттів. Щільний вапняк зазвичай дістається акваріумістам у вигляді уламків плит. З таких шматків і будують гроти. Пористий вапняк перед зануренням в акваріум треба не просто відмивати, а обов’язково вимочувати 1-2 дні. Непромитий вапняк може різко змістити в лужний бік рН води до значення 10-11. У старому акваріумі це може спричинити масову загибель риб і рослин, а в новоствореному акваріумі доведеться застосовувати спеціальні розчини для нормалізації значення рН або міняти всю воду. Вапняки досить швидко обростають водоростями, від яких їх доводиться очищати. А враховуючи, що вапняк — камінь м’який, груба обробка та чищення його помітно руйнують.
Порфір — натуральний природний камінь гранітної породи вулканічного походження. Порфіри, як і величезна більшість вулканічних порід, володіють характерною структурою, яку називають «порфіровою». Породи, в яких чітко видно кристали сірого кварцу і прозорого польового шпату з блискучими гранями, називаються ліпаритами. У процесі «старіння» вкраплення польового шпату тьмяніють, і такі породи називають кварцовими порфірами. Порфір має підвищену міцність. Порфір буває не тільки червоним, але також зеленуватим, чорним, коричневим, фіолетовим або з вкрапленнями блискучих блискіток заліза. Кварцовий порфір — аналог граніту, має склоподібну структуру з вкрапленням великих зерен кристалів кварцу. Поряд з кварцовим порфіром існує безкварцовий порфір, у якому кварц відсутній.
Лава є вогненно-рідким, переважно силікатним розплавом, що виливається під час вивержень вулканів на земну поверхню, утворюючи при застиганні шлакову і склоподібну кору або брили. За складом розрізняють кислу лаву і базальтову лаву. Піниста застигла лава є порівняно легкою. Чудові гроти виходять з лавового каменю. Вона має темно-коричневий або червонувато-чорний колір. Лава практично індиферентна до води, і її можна поміщати в акваріум без попередньої підготовки. На жаль, цей матеріал досить дорогий. Але слід визнати, що він є найбільш декоративним і практичним.
Гнейс – це дуже тверда метаморфічна порода. За своїм складом гнейси тотожні гранітам. За будовою їх можна віднести до групи сланцеватих порід. Практично нейтральний. Склад гнейсу ідентичний граніту, проте його легко відрізнити за характерною смугастістю (чергуванням світлих і темних смуг). Важлива діагностична ознака — сланцевата будова. Часто буває смугастою, смуги зазвичай сірі, сіро-зелені або білі, іноді рожеві. Хороші камені для акваріума, придатні для будь-якої мети.
Доломіт є природним карбонатом кальцію і магнію. Здебільшого вони дрібнозернисті. Колір — білий, сірий, часто жовтуватий. Доломіт дряпається сталевою голкою і відрізняється від вапняку меншою розчинністю та сильнішим блиском. Вміст кальциту сильно варіює, так що існує перехідний ряд між доломітом і вапняком.
Піщаник. Поширена осадова порода, зазвичай чітко шарувата. Утворюється шляхом цементації зерен піску глиною або кремнієм. Його склад, а отже, і вплив на хімічний склад води визначаються складом піску. Деякі піщаники збільшують жорсткість води та рН. Бувають м’які та крихкі піщаники, вони не придатні для використання в акваріумі. Залежно від сполучної речовини піщаники мають різні кольори. Колір піщаника може змінюватися від білого (світло-сірого), бежевого до червоного, коричневого і навіть зеленого та синього. Зустрічається багато форм і різновидів піщаників, це бувають пласти з цікавим природним малюнком, брили з нерівними краями у вигляді скель, овальні форми, печеристий піщаник.
Піщаник печеристий є брилами різних форм з численними наскрізними отворами, схожий на ретоту (сито). Поверхня такого каменя трапляється двох видів: шорстка з отворами або гладка з отворами. Шорстка поверхня має безсумнівну перевагу і в акваріумі виглядає більш декоративно. Також є відмінність у кольорі: найпоширеніші — білі, бежеві, жовтуваті та сірі кольори. Піщаник печеристий — це, по суті, природний конструктор, за допомогою якого можна будувати справжні підводні рифи. Можна взяти великий камінь і за допомогою молотка та зубила вибити з нього найпухкіші ділянки, перетворивши брилу на багатоповерхове житло з печерками, проходами та арками. Може кришитися, що надає акваріуму неохайного вигляду.
Якщо ви вирішили оформити прісноводний акваріум у морському стилі, піщаник підійде для цієї мети якнайкраще. Цей камінь в акваріумі може зіграти дуже важливу роль як для риб, так і для живих рослин. Для цілого ряду акваріумних риб він слугуватиме укриттям, особливо для риб, що відкладають ікру в печері. Піщаник печеристий дуже багатий на мікроелементи, такі як: залізо, алюміній, барій, кобальт, хром, мідь, нікель, ванадій, марганець, цинк. Такий багатий склад сприятливо позначається як на рослинах, так і на мешканцях акваріума. Піщаник здатен підвищувати жорсткість води, і з цих причин він сумісний не з усіма видами риб. Але деякі риби, навпаки, люблять жорстку воду, і вона для них навіть корисна, тому їх застосовують лише у водоймах для риб, природним середовищем існування яких є озера Малаві та Танганьїка.
Черепашник – осадова гірська порода, що складається зі спресованих черепашок молюсків та інших морських мешканців. Завдяки своєму складу черепашник має пористу мікроструктуру, заповнену повітрям. Стіновий камінь черепашник — пористий матеріал з низькою об’ємною масою, з чітко вираженою шаруватістю і відносно невисокою механічною міцністю, легко піддається обробці. За кольором черепашник поділяється на жовтий і білий. Він складається з черепашок і уламків молюсків, які скріплені між собою вапняним цементом.
Сланець. Дуже тверда порода, відома своїм сірим кольором (зазвичай темно-сірим) і шаруватою структурою. Гірська порода, що має орієнтоване розташування породоутворюючих мінералів і незалежно від складу та походження характеризується тонкошарустою будовою і здатністю розпадатися на більш-менш тонкі, пласкі паралельні шари або пластини. Колір сланців від темно-сірого до чорного. Деякі сланці містять між шарами інтрузії інших мінералів, що проявляються у вигляді пофарбованих жилок або шарів на бічних гранях сланцю. Такі сланці непридатні для використання в акваріумі. Глиняні сланці, залежно від основного мінералу, що входить до їх складу, можуть бути: слюдисті, глинисті, талькові, роговообманкові, хлоритові. У будівництві застосовують головним чином глиняні сланці. Глиняні сланці, крім дрібних глинистих частинок, містять листочки слюди, польові шпати, кварц та інші мінерали.
Чистий сланець — це чудова нейтральна порода. Його легко можна розколоти на відносно тонкі листи або пластини з пласкими гранями. З різних видів сланцю — антрацитового, сірого або світло-коричневого — можна складати не тільки уступи терас, а й різні споруди з укриттями та печерками перед задньою стінкою акваріума. Їх особливо полюбляють різні види цихлід з озера Танганьїка. Сколи сланців достатньо гострі для того, щоб необережна риба здобула важку травму. Це треба враховувати під час спорудження кам’янистих конструкцій. Як правило, бувають темно-сірого, темно-зеленого або блакитно-пурпурного кольору.
Туф — пориста кам’яна порода, що утворилася з вулканічного попелу. Туфи мають губчасту будову. Це значення слова збереглося і стосовно карбонатних та кременистих відкладень гідротермальних джерел, званих вапняними та кременистими туфами. Колірна гама туфу дуже широка: від чорного, коричневого, оранжевого, фіолетового, рожевого, бордового, зеленого до світло-жовтого. Мають гарні декоративні якості, малу об’ємну масу і високу міцність, але можуть використовуватися (як і всі кальційвмісні породи) лише в акваріумах із жорсткою водою.
Вапняковий туф. Дуже шорсткий і крихкий вапняк. Він користується популярністю в акваріумістів, які тримають риб, що походять з водойм із лужною водою, підводними каменями та потребують укриттів. Він пористий і легкий, і з нього можна побудувати великі споруди, що спираються на заднє скло акваріума і при цьому не створюють перевантаження. Як субстрат для ікрометання абсолютно марний, оскільки має занадто шорстку поверхню.
Кварц. Зустрічається кварц і у вигляді суцільних мас. Такі різновиди кварцу називаються халцедоном. Кварц відрізнити від кальциту легко. Він дряпає скло, а кальцит — ні. Кальцит розчиняється з шипінням під впливом будь-якої кислоти, включаючи оцтову есенцію, а кварц — лише під впливом плавикової кислоти, та й то доволі неохоче.
Кварцит — це натуральний камінь, являє собою метаморфічну гірську породу, що складається переважно з зерен кварцу, які мікроскопічно нерозрізнені між собою і зливаються в суцільну щільну масу з мушльовим або занозистим зламом. Порода сформувалася так, що її легко ділити на шматки. Кварцити бувають темно-вишневого, червоного, лілового, а іноді й зеленого кольору. Унікальний за своїми властивостями камінь, що має більшу міцність і зносостійкість, ніж інші природні камені. Навіть граніт поступається йому за цими параметрами. Кварцити за вмістом у них інших мінералів поділяються на слюдисті, гранатові та роговообманкові. Різновидом кварциту є яшма. Це багатий декоративний камінь із візерунчастим малюнком, що нагадує карельську березу. Яшми трапляються різних кольорів: зелені, вишнево-червоні, оливкові, палеві.
Мушлі (раковини) не можна вважати підходящою прикрасою загального акваріума, оскільки вони складаються з карбонату кальцію і можуть впливати на жорсткість води та рН. Однак деяким видам риб (головним чином ціхлідам з озера Танганьїка, що мешкають у мушлях) безумовно необхідні спіральні мушлі, які вони використовують як укриття та місця для нересту. Для цього зазвичай беруть мушлі французьких їстівних равликів Escargots, які можна придбати в магазинах делікатесів. Вони ідеально підходять для риб більшості видів. Мушлі, що продаються як прикраса інтер’єру, також підходять за умови, що вони не пофарбовані і не покриті лаком.
Мушлі з морського узбережжя потрібно попередньо простерилізувати шляхом кип’ятіння, а потім начисто відшкребти всі їхні доступні поверхні. Ті мушлі, що порожніли деякий час, добре відполіровані водою і є більш кращими, ніж ті, які ще можуть містити залишки мертвих молюсків. Очевидно, які б мушлі ви не обрали, вони перш за все повинні мати відповідні розміри, щоб вмістити риб, які їх потребують.
Які корчі можна використовувати в акваріумі.
Які та де вибирати камені. Поради щодо вибору каменів. 
