Чорні личинки комарів (Чортики, Culex).
Поряд з мотилем використовуються і личинки звичайного комара. Хорошими кормами є чорно-коричневі личинки (до 8 мм) справжніх кровосисних комарів (“чортики”) Culex pipiens, і підковоподібні личинки комара Dixa, завсідники лісових калюж, дротяноподібні жовто-зелені личинки мокреців (Bezzia, Culicoides). “Чортиками” називають личинки кусючих комарів з родини куліцид, зокрема звичайного комара-пискуна (Culex pipiens).
Основний корм для більшості тропічних риб в природних умовах. Їх кількість, що з’їдається рибою протягом дня, може дорівнювати вазі її тіла. Вони майже чорного кольору, довжиною близько 1 см. Голова кругла, з двома простими вічками, довгими нерозчлененими, на кінці волосистими вусиками і двома міцними щелепами. На відміну від червоного мотиля, чорний мотиль не заривається в ґрунт акваріума, а тримається в товщі води.
Їх можна зустріти з весни до осені в ставках, калюжах, лучних канавах, дощових бочках, де вони висять біля поверхні води вертикально вниз головою, виставивши на поверхню задній кінець тіла з дихальною трубочкою. При найменшій небезпеці стрімко опускається до дна. Час перебування у формі личинки близько 3 тижнів. Злинявши три рази, личинка заляльковується і через деякий час з лялечки вилітає комар.
Шлях розвитку личинки через лялечку до дорослої особини в обігріваному акваріумі відбувається набагато швидше, ніж у природи. Щоб цього не допустити, риб не слід годувати личинками-переростками. Біохімічний склад “чортика” у % від сухої речовини: Білка 34, Жирів 21, Вуглеводів 7,7. Ніколи він не зустрічався при вилові та в зооторгівлі в такому достатку, як, наприклад, коретра або “червоний” мотиль.
Ці личинки особливо поживні, досить калорійний корм, що містить велику кількість білків тваринного походження для декоративних риб. Риби з великим задоволенням будуть поїдати ці личинки. В аматорському розведенні вони відіграють велику роль, бо певні види риб, харчуючись цим кормом, стають більш готові до ікрометання, аніж при харчуванні чимось іншим.
Скільки б його не з’їла риба – вона ніколи не переїсть. “Чортики” чудово засвоюються, так як комарині личинки – це природний природний корм для дуже багатьох акваріумних рибок. Якщо у вас молоді рибки, яких ви хочете швидко виростити, то “чортики” будуть вам найкращою підмогою.
Чортиків не рекомендується зберігати, якщо ж зберігають, то в закритій посудині, хоча б у пластиковому мішку, який перед взяттям з нього личинок перевертають, щоб знищити комарів, що вийшли з личинок. Як правило, застосовується в замороженому вигляді, про хорошу якість говорить темний, майже чорний колір личинок зі слабким специфічним запахом (запах болота). Через небезпеку укусів продаються тільки в замороженому вигляді.
Живих комарів можете купувати на свій страх і ризик. Однак нез’їдені личинки перетворяться на комарів, які будуть дошкуляти вам ночами. Тому стежте, щоб все було з’їдено.
Гаммарус (Gammarus).
Гаммарус – це невеликі (0,5-2,5 см) рачки-бокоплави, що належать до виду Gammarus pulex та ряду Amphipoda. Він має зігнуте дугою тіло, одягнене в твердий хітиновий панцир, що складається з 14 сегментів. Рухається гамарус бічними ударами тіла, додатково допомагаючи собі 9 парами ніг, за що і отримав другу назву бокоплав.
В акваріумістиці використовується для годування середньої і крупної риби, а також як хороший балластний корм, що сприяє очищенню травної системи у риб. Бокоплави різних видів можуть застосовуватися для годування риб як у живому, так і в замороженому вигляді, останній – кращий, т.к. при його заморожуванні нейтралізуються багато видів збудників захворювань. Gammarus недарма вважається одним з кращих кормів, завдяки своїй високій живильній цінності і великому вмісту каротину (вітаміну А і його провітамінів).
Є важкоперетравлюваним кормом, оскільки має досить міцну хітинову оболонку. Для пом’якшення оболонки живих бокоплавів їх іноді перед годуванням витримують у гарячій воді протягом 10-15 хвилин і потім згодовують. Може розглядатися як допоміжний корм для цихлід. Подрібнений бокоплав може згодовуватися великій молоді рибоїдних хижаків. Недоцільно використовувати як основний корм регулярного застосування.
Неодмінною умовою успішного застосування бокоплава для годування є його дозованість і нерегулярність застосування з обов’язковим чергуванням з більш “легкими” кормами. У живому вигляді він може бути переносником риб’ячих паразитів. Тому краще використовувати для годування риб гамаруса, знезараженого озонуванням і заморожуванням. У живому вигляді повинен зберігатися в холодильнику в змоченій газеті (папері) або у змоченому шматку матерії. Термін зберігання живих бокоплавів не повинен перевищувати 5-7 днів.
Молюски.
У раціонах деяких риб і безхребетних присутні равлики – Tetraodon, Lamprologus, більшість видів цихлід, боції, багато лабіринтових (макроподи і гурами), краби, креветки (Macrobrachium). Для їх найкращого розвитку повинні бути присутніми молюски (в них багато цинку, йоду і т. п.). З цією метою використовуються акваріумні фізи (Physa), котушки (Planorbis), а також дрейсена (Dreissena), перловиця (Unio) і беззубка (Anodonta). Три останні види перед годуванням риб подрібнюють.
Равлики Neothauma розміром від 3 до 4 см у поперечнику, які є основною їжею для сомів Synodontis multipunctatus (відомих у нас під назвою “зозуля”), а також інших більших сомів. Дрібними видами ракушкоподібних і равликів (розміром близько 15 мм) харчуються багато представників малавійських і танганьїцьких цихлід. Повноцінним замінником може служити філе кальмара.
Дощові черв’яки (Lumbricus).
Дощові черв’яки відомі всім. Веретеноподібне тіло дощових черв’яків розділене на сегменти, кількість яких може досягати 600. Рух відбувається за рахунок скорочення мускулатури тіла. При ритті дощовий черв’як витягає передній кінець тіла, роздвигаючи ним частинки ґрунту. Потім він розширює утворений хід, підтягуючи вперед тулуб. З боків кожного сегмента розташовані пучки невеликих, загнутих назад щетинок. При русі в ґрунті вони впираються в стінки проритого ходу, не дозволяючи черв’яку ковзати назад. Дощовий черв’як володіє рожеватим забарвленням і більш темним загостреним головним кінцем. До злегка спрощеного хвоста забарвлення черв’яка починає бліднути.
Найбільш вживані черв’яки, Lumbricus terrestris, є хорошою їжею для великих акваріумних риб. Слід уникати черв’яків Eisenia foetida, які живуть у гної, біля ферм і т.д. Ці черв’яки мають червоні кільця, володіють темно-червоним кольором, а за розміром набагато менші за свого “побратима” черв’яка дощового.
Всі вони гермафродити, але використовують перехресне запліднення. У відкладеному коконі розвивається від 1 до 10 зародків. При оптимальних умовах на 1 м3 землі може припадати понад 400 черв’яків. Основна їх їжа – органічні сполуки ґрунту. Найбільш життєздатні і поживні черв’яки, що мешкають у перегної (гної), де вони розмножуються у великих кількостях.
Перед згодовуванням черв’яків витримують 2 дні для того, щоб звільнити їх кишечник від вмісту (можна і видавлювати його, але це більш трудомістко), промивають від слизу і при необхідності подрібнюють. Вони можуть використовуватися цілком тільки для досить великих риб, але для більшості менших мешканців акваріумів дощові черв’яки придатні лише у дрібно нарізаному вигляді.
Покладіть деяку кількість черв’яків у лоток з пластику, що добре закривається, і помістіть його в морозильну камеру. Безпосередньо перед годуванням дістаньте необхідну їх кількість і гострим лезом наріжте на дрібні шматки. Різати заморожених черв’яків слід на дерев’яній дошці.
Заготовлених черв’яків можна кілька місяців зберігати в прохолодному місці в дерев’яному ящику, закритому кришкою з вентиляційними отворами. Субстратом для них служать вологий мох, дернина, перегній з литвою, а підгодівлею – кукурудзяне борошно. Влітку черв’яків можна розводити в землі. Для цього викопується яма, яка заповнюється органікою, старим листям, відходами з кухні і т.д. Все це закривається від сонця, покривається мішковиною і регулярно зволожується водою. Через деякий час там все кишитиме черв’яками.
Годування планктонними видами коловраток. Brachionus, Asplanchna, Philodina.







