Інфузорія туфелька (Paramaecium caudatum).
Інфузорії (Infusoria) являють собою одноклітинних тварин, що належать до типу найпростіших, одноклітинних мікроскопічно дрібних істот, яких налічується близько 8 тисяч видів. З безлічі видів інфузорій основне місце займає інфузорія-туфелька, розміри якої від 0,1 до 0,3 мм. З усіх найпростіших інфузорії мають найскладнішу будову. Свою назву вона отримала завдяки формі свого тіла. За формою тіло туфельки дійсно нагадує підошву туфлі. Зовнішній шар її цитоплазми щільний, за рахунок чого і зберігається постійна форма тіла інфузорії.
Все тіло інфузорії вкрите поздовжніми рядами дрібних війок, за допомогою яких інфузорія туфелька пересувається, здійснюючи ними хвилеподібні рухи. Рухаються інфузорії дуже швидко. Швидкість її переміщення така, що вона за 1 секунду подолає відстань, що перевищує довжину її тіла в 10-15 разів. Неозброєним оком інфузорії здаються рухомими точками, але при збільшенні хорошою лупою можна розгледіти, що це живі істоти.
Середовищем проживання інфузорії туфельки є будь-яка прісноводна водойма зі стоячою водою і наявністю у воді органічних речовин, що розкладаються. Її можна виявити навіть в акваріумі, взявши проби води з мулом, і розглянути їх під мікроскопом. Живляться інфузорії головним чином бактеріями і мікроводоростями, перетравлюючи і проводячи їх через себе, за допомогою утворюється в цитоплазмі травної вакуолі. Дрібні харчові частки проникають в тіло інфузорії через ротовий отвір (який завжди відкритий), і там скупчуються. Після чого їжа проробляє в тілі інфузорії складний шлях, по ходу якого і здійснюється травний процес. Розмножується вона шляхом клітинного поділу і кон’югації (обміну генетичного матеріалу при злитті).
Для дуже дрібного малька любителі «тримають під рукою» інфузорій. Інфузорія туфелька є дуже популярним (стартовим) кормом для мальків більшості видів акваріумних риб. А для деяких (гурамі) і незамінним. Новонароджені мальки добре бачать їх і поїдають у великих кількостях. Для крихітних мальків інфузорії просто незамінні: більша частина мальків просто загине. Згідно з аналізами в інфузорії туфелька міститься 6,8% сухої речовини, з якої 58,1% – білок, 31,7% – жири, 3,4% – зола.
Добути інфузорію можна в будь-якій стоячій водоймі. Інфузорії легко розводяться в домашніх умовах на різних живильних середовищах. Труднощі розведення полягають в отриманні чистої культури і в очищенні інфузорій від шкідливих бактерій. Для розведення туфельки бажано мати чисту культуру. Отримати її, відокремивши туфельку від маси інших інфузорій, вельми просто. На чисте скло поміщають велику краплю води з видимими через лупу інфузоріями. Поруч з нею, але обов’язково з боку світла розташовують краплю свіжої, заздалегідь відстояної води без ознак життя в ній.
Між краплями прокладають швейною голкою тонку водну доріжку. Туфелька негайно устремиться по ній до джерела світла, випереджаючи інші інфузорії. Як тільки міграція туфельки, хоча б частково, закінчиться, доступ інших інфузорій в чисту краплю негайно припиняють, роз’єднавши водну “магістраль”. Після кількох сортувань можна отримати матеріал, достатній для розведення туфельки, культуру якої закладають за три-чотири тижні до передбачуваної появи мальків.
Необхідними умовами успіху є: великий, не менше 5 літрів, скляний посуд, тепло мінімум 18-22°С, відносно м’яка вода і напівморок. Утримувати можна в будь-якому скляному посуді при кімнатній температурі. Розмножуються туфельки поділом, причому поділ відбувається не рідше ніж раз на добу. При сприятливих умовах через тиждень інфузорій можна побачити у вигляді маси білуватих рухомих точок. Через кілька днів вже можна бачити інфузорій біля поверхні води, де вони зосереджуються, уловлюючи бактерії, що потрапили з повітря, та різні частинки.
Контроль за розвитком культури здійснюють за допомогою лупи або мікроскопа і, побічно, за поїданням. Якщо вона не поїдається мальком, значить це не парамеція або її щільність занадто мала. Для безперебійного отримання корму закладку культури парамецій потрібно роззосередити за часом (у різних посудинах). Рекомендується підготувати кілька банок з живильним середовищем, щоб якщо живильне середовище не вийде в одній, використати іншу.
Для постійного розведення вам буде потрібно запас підсушених бананових шкірок. Як живильне середовище для парамецій можна використовувати сінний настій (1-2 гр сіна на 10 л), висушені шкірки банана, гарбуза, дині, жовтої брукви, нарізану кружками моркву, молоко, лушпиння картоплі, горох, квасолю, гідролізні дріжджі (1г/100 л) та ін. Важливо не передозувати харчування. При появі осаду, муті і неприємного запаху культуру перезаряджають.
Рослинно-молочна культура. Необхідні дві ємності. В одній вона розвивається, в іншій міститься вода для поповнення витрати її в банці з культурою. Для отримання культури туфельки беруть відстояну в темряві (протягом 2-3 днів) водопровідну воду і поміщають в неї раніше набраний посадковий матеріал. Переводити туфельку з однієї посудини в іншу можна за умови рівності температур. Якщо ж хочуть отримати звичайну культуру інфузорій, достатньо взяти одну банку і наповнити її водою з довгодіючого акваріума. У такій воді завжди знайдеться необхідна для розведення кількість інфузорій. Втім, щоб їх стало більше, рекомендується взяти з акваріума підгниваюче або вже гниюче листя рослин і помістити його в банку.
Надалі розведення інфузорій, як чистої культури, так і звичайної змішаної, ведеться однаково: в банку з інфузоріями вносять невелику кількість розтерті в порошок сухого листя салату (але найкраще скоринки від банана). Спочатку порції порошку найнезначніші. На 3-4 день в банці, обов’язково прикритій склом, порошок стане розкладатися, створюючи сприятливе середовище для розвитку бактерій – їжі інфузорій. В даному випадку використовується властивість салату і бананової шкірки повільно розкладатися на неяркому світлі і при помірній температурі. Цим стримується бурхливий розвиток бактерій і в той же час дається можливість інфузоріям (поки малочисельним) поступово справлятися зі своїми одвічними ворогами, пожирати їх.
У підсумку вміння розводити інфузорії зводиться до правильного регулювання кількості гниючих органічних речовин щодо вже наявної кількості інфузорій. Чим більше інфузорій, тим більше потрібно гнильних бактерій для їх живлення і, отже, більші порції того чи іншого порошку. Додавати порошок в каламутну воду ні в якому разі не можна. Цим посилилася б і без того значна колонія бактерій, що веде непримиренну боротьбу за життя з потрібними нам інфузоріями. Верх візьме найсильніший. Ознакою повної загибелі інфузорій є сильне помутніння води.
При терплячому і правильному виходжуванні культури через 5-6 днів після її закладки кількість інфузорій стане збільшуватися день ото день. І тоді їх можна переводити на підгодівлю молоком. Швидко розкладаючись, нежирне молоко сприяє швидкому утворенню великих мас бактерій, що вже не страшно, так як незліченні полчища інфузорій в стані з ними впоратися. На молочну підгодівлю культуру інфузорій переводять поступово, вливаючи щодня від однієї до десяти крапель молока на 1 л води. Кількість молока, природно, залежить від маси інфузорій і стану середовища їх проживання. Чим прозоріша вода в банці-інкубаторі, тим більшу кількість крапель можна влити в нього. Годують молодь риб інфузоріями так, щоб поменше вносити в нерестилище гнильних бактерій. Їх надмірна кількість здатна зіпсувати воду і погубити весь виводковий молодняк.
Якщо середовище з культурою занадто каламутне, то, припинивши на кілька днів підгодівлю бактерій, слід дочекатися освітлення води. Вигодовуючи мальків, зазвичай по черзі оперують двома-трьома банками культури. Найпростіше відбирати інфузорій спеціальним пристосуванням типу піпетки, занурюючи наконечник у місце їх найбільшого скупчення. Складається пристосування з гумової груші і скляної трубки-наконечника. Добову витрату води з інфузоріями поповнюють такою ж кількістю води із запасної банки і, що особливо важливо, такої ж температури. Подальшу підгодівлю культури проводять звичайним шляхом.
Сінна культура інфузорій має свою особливість: закладену культуру не можна турбувати підгодівлею або додаванням води. Почавши годувати мальків сформованою культурою, згодовують її до кінця. Закладку такої культури починають з приготування живильного середовища для проживання інфузорій. Наповнену наполовину сінною різкою (сіно краще лугове) емальовану каструлю доверху наливають водою і кип’ятять протягом години; охолоджений відвар проціджують і вливають у скляний посуд (не менш ніж п’ятилітровий), а відсутню частину води беруть з акваріума.
“Стара” вода, в якій майже не відбуваються процеси гниття, для закладки культури непридатна. Воду слід брати з акваріумів з регулярною частковою підміною води. З таких же акваріумів корисно, як і в першому способі закладки культури, збирати підгниле листя і стебла рослин, віджимаючи з них в живильне середовище великі кількості інфузорій. Суміш відвару з акваріумною водою повинна мати колір густого чаю.
Для розвитку культури потрібні мінімальне світло і температура не вище 18-20°. Сильне світло і тепло прискорюють процеси гниття, а в банці-інкубаторі вони повинні відбуватися в уповільненому темпі. Мабуть, вже на наступний день після закладки культури вода в банці сильно помутніє і стане видавати різкий гнильний запах, на що, однак, не слід звертати уваги. Поступово запах зникає, а через 5-6 днів у верхніх шарах води, найбільш багатих на кисень, з’являться великі скупчення інфузорій.
Знищуючи бактерії, інфузорії почнуть опускатися все нижче і нижче і через 2-3 тижні, коли майже всі бактерії будуть знищені, займуть весь водний простір банки, і вода стане майже прозорою. Цей час вважається найбільш підходящим для згодовування культури. Для безперебійного постачання інфузоріями молоді, що вилупилася, рекомендується закладати дві-три банки сінної культури з інтервалами в 10-12 днів. Від вливання води з інфузоріями вода нерестилища набуває жовтуватого кольору, але молодь при цьому абсолютно не страждає.
Щоб нагодувати мальків, інфузорій потрібно внести в акваріум по можливості з мінімумом води, в якій вони розмножуються. Тому останнім етапом є відділення порції мікрокорму, використовуючи особливість інфузорій пересуватися до світла і свіжої води. Для цього воду з інфузоріями наливають у пляшку з високою шийкою. У шийку просовують перев’язаний ниткою шматочок вати так, щоб він торкнувся води, і на вату обережно наливають шар свіжої відстояної води. Пляшку краще виставити на яскраве світло і знизу до рівня вати огородити чорним папером. Через годину в свіжій воді зберуться інфузорії, яких відсмоктують піпеткою.
Збір інфузорій проводять, відсмоктуючи за допомогою гумового шланга або груші в місцях найвищої концентрації, використовуючи ефект позитивного фототаксису (переміщення з темряви в освітлене місце) або поділу середовища. Перед збором в горловину, відгороджену капроновим або ватним фільтром, доливають свіжу воду. Інфузорії через 30 хв переміщуються в чисту ділянку, звідки і відсмоктуються шлангом. І пропускають цю воду через фільтрувальний папір або щільну тканину. Разом з папером або тканиною їх поміщають в акваріум, де годують мальків. Фільтрувальний папір доцільно покласти на поверхню води тим боком, де залишилися інфузорії. Утримати папір на поверхні допоможе плаваюча гілка роголистника або рамка з пінопласту.
Годують мальків інфузоріями 3-4 рази на день, зважаючи на інтенсивність приплоду. Для концентрації інфузорій в одному місці, що полегшує пошук корму, можна час від часу поміщати в нерестилище невеликі шматочки шкірки від банана або шматочки моркви. Знаходячись біля самої поверхні води в капроновій сіточці і повільно розкладаючись, вони почнуть залучати до себе бактерії, забезпечуючи їх кормом, а бактерії – інфузорій, що полюють за ними. У цей час корисна періодична аерація води слабким розпиленням повітря.
Оцтові вітряки або нематоди, мікрокорм. Turbatrix, Panagrellus.
Годування планктонними видами коловерток. Brachionus, Asplanchna, Philodina. 
