Рибка не проста, рибка золота.
Продовження…
Годування золотих рибок — вельми складне питання, передусім для новачків. Золота рибка потребує меншої кількості протеїну, ніж тропічні акваріумні рибки, і більшої кількості вуглеводів. Річ у тім, що ці риби вельми прожерливі й вічно голодні. Треба пам’ятати, що краще недогодувати рибок, ніж перегодовувати їх. Дорослі риби, які отримують збалансоване харчування, без будь-яких проблем переносять навіть двотижневе голодування.
Особливо небезпечна велика кількість їжі за низької температури води, коли процеси обміну речовин уповільнені. Годувати золотих потрібно один або два рази на день дрібними порціями, щоб усе з’їдалося за 5-10 хвилин і менше. Перегодовування є дуже поширеною проблемою при утриманні цих риб, воно запросто може призвести до різних захворювань, насамперед пов’язаних із шлунково-кишковим трактом.
Вони всеїдні, отже, раціон для них повинен бути різноманітним. Туди входять і живі корми, і рослинна їжа, і спеціалізовані корми для золотих рибок, що випускаються низкою виробників. Сухий корм (як пластівці, так і, особливо, гранули) перед годуванням бажано на кілька хвилин замочувати у воді. В іншому разі є ризик, що частинки корму, які набрякають після поїдання, спровокують розлад травної системи. Заморожений корм перед згодовуванням необхідно розморозити, довівши до кімнатної температури, і згодовувати одразу після розморожування. Особливо треба уникати перегодовування мотилем.
У раціон необхідно вносити також різноманітну рослинну їжу, таку як салат, огірок, кріп, капуста, кропива тощо. Усе це ошпарюється, дрібно ріжеться і подається рибам. Дорослі риби здатні поїдати, наприклад, листя салату без ошпарювання, а часом і без необхідності дрібного нарізання. Хорошою рослинною їжею є і деякі акваріумні рослини — ряска, річія, роголісник. Роголісник корисний подвійно завдяки тому, що, будучи швидкозростаючим, інтенсивно поглинає з води азот, сприяючи тим самим зменшенню концентрації нітратів.
Придбання риби — такий же відповідальний захід, як і власне її утримання. Ознайомтеся з різними хворобами, які можуть уразити вашу улюбленицю. Знання симптомів допоможе вам швидше розпізнати хворобу і, можливо, врятувати життя мешканцям акваріума. Якщо акваріуміст володіє хоча б елементарним багажем знань, він здатний розрізнити завідомо хвору рибу, якщо в неї присутні явні ознаки захворювання.
Адже буває й так, що навіть фахівцю хвороба не помітна з першого погляду! Золотих рибок, які привозяться з Південно-Східної Азії, це стосується безпосередньо. У таких те чи інше небезпечне захворювання може проявитися через тиждень, а то й два після покупки, і пов’язано це не з тим, що це привозна риба, а з тим, у яких умовах вона утримувалася після прибуття, зокрема в зоомагазині. Покладатися на чесність продавця тут безглуздо — він теж може й не знати, що він продає, тим більше дуже багатьом нинішнім продавцям зоомагазинів потрібно саме продати, а що продати — їх мало турбує.
Карантин сьогодні — один із найважливіших засобів профілактики хвороб риб. Тому проводитися він повинен в окремій спеціально призначеній для цього ємності й досить тривалий термін (не менше чотирьох тижнів, а якщо джерело надходження риби викликає хоч найменший сумнів, то значно довше). За цей час, якщо риба є носієм якогось захворювання, воно з високою часткою ймовірності дасть про себе знати. А далі все залежить від виду хвороби, стану риби та рішення акваріуміста, лікувати її чи гуманним способом від неї позбутися (наприклад, якщо риба хвора на туберкульоз або ідтіоспоридіоз).
Для карантинування риб необхідно облаштувати спеціальну ємність із підігрівом та аерацією води. Найкраще, щоб це був акваріум невеликої місткості (щоб на одну дорослу рибу припадало 35-50 літрів води). Ґрунт, рослини, декорації тощо здаються зайвими. Основною метою карантину є адаптація риби до умов утримання в загальному акваріумі та попередження виникнення і розвитку різних небезпечних захворювань.
Як відомо, існують дві основні різновиди карантину — пасивний і активний. Пасивний карантин передбачає ізольоване утримання риби в карантинній ємності без додавання будь-яких лікарських препаратів. Активний карантин являє собою комплекс лікувально-профілактичних процедур, спрямованих на терапевтичний вплив на явних або прихованих збудників хвороб за допомогою додавання в карантинну ємність лікарських засобів. У будь-якому разі карантин повинен тривати не менше місяця.
Розмноження: При утриманні в хороших умовах на другому році життя риби стають статевозрілими, проте для розведення краще використовувати риб, які досягли 2-3 років. У золотих рибок зазвичай дуже важко визначити стать. При великому досвіді можна помітити, що передній промінь грудних плавців у самця має зазубрини. Самки відрізняються дещо більшою повнотою. Прояв статевих відмінностей посилюється в шлюбний період.
У березні-квітні, коли світловий день починає помітно подовжуватися, молоді самці починають плавати за самками, тримаючись біля їхнього яйцекладу. За цією ознакою можна безпомилково визначити зрілих і готових до нересту рибок. Готовий до нересту самець має характерні відмінності — пилку на першому промені передньої пари грудних плавників у вигляді ряду зазубрин, а на зябрових кришках з’являються бородавочки, зазвичай величиною з крупинки манної крупи. Самка має товстий, набитий ікрою живіт.
Як нерестовище для короткотілих порід можуть слугувати 40-50-літрові акваріуми, для довготілих — 60-100-літрові. Два-три тижні перед нерестом плідників слід тримати роздільно, бажано за зниженої температури. Нерест стимулюється додаванням свіжої води. На нерест поміщають зазвичай по 2-3 самці на кожну самку. Рівень води 15-20 см, сильна аерація, яскраве освітлення в нерестовому акваріумі стимулюють нерест. Температура 20-26°С. Субстрат — дрібнолисті рослини, синтетичні волокна тощо. Продуктивність 2-10 тис. сильноклейких ікринок.
Після нересту плідники починають жадібно поїдати ікру, тому видаляють або риб, або субстрат із прилиплою ікрою переносять у заздалегідь підготовлений акваріум. Інкубаційний період триває 3-4 доби, ще через 2-5 діб молодь пливе. Щойно вилупивний з ікри мальок дуже слабкий і безпомічний. Він виглядає як ниточка, забезпечена двома очима на одному кінці та жовчним міхуром у середині. Годувати їх слід «живим пилом». Розвивається молодь швидко, але нерівномірно. У місячному віці слід відбраковувати нестандартних мальків. У міру зростання мальків їх треба сортувати за розміром, щоб не допустити канібалізму.
Молодняк лускатих різновидів спочатку має сріблясто-сірий колір свого прародителя — карася. Цей колір переходить у золотий, білий і чисто чорний у віці 3-5 місяців. Певна частина залишається необарвленою до старості. Лускаті обов’язково змінюють свій колір, останніми — білі.
Забарвлення, за рідкісним винятком, іде від темніших кольорів до світлих: від чорного до червоного, від червоного — до білого. Мальовничі строкаті червоно-чорні забарвлення непостійні й перетворюються з часом на червоні. Безлускаті мальки не проходять періоду сріблястого забарвлення і вже в півторамісячному віці починають забарвлюватися у свій остаточний колір. У 2,5 місяця можна вже створити собі уявлення про остаточне забарвлення, хоча найкращі ситцеві забарвлення повністю розвиваються протягом 2-3 років. Короткотілі живуть до 15 років, довготілі — до 30 років.
Золоті рибки та коропи кої в басейні.
Золоті рибки та коропи кої чудово виглядають не лише в акваріумах, а й у садових басейнах, та й почуваються вони там краще. Не випадково досвідчені селекціонери рекомендують для отримання найбільш привабливих форм висаджувати коропів і золотих рибок на літній вигул під відкритим небом. Та й з позиції естетики наявність навіть маленької водойми на дачній ділянці може принести величезну радість як акваріумістам, так і садівникам.
Останнім часом набули популярності пластикові ємності для дачних ставків. Вони міцні, легкі, екологічно нешкідливі, стійкі до морозів і ультрафіолетових променів. Готові ставки мають різну форму і глибину. Ідеальна глибина літнього басейну 30-60 см місткістю від 350 літрів. Бажано, щоб басейн мав пристрій для спуску води. Корисно також передбачити верхній злив, щоб у разі переповнення резервуара (наприклад, при затяжному дощі) уникнути втрат серед риб.
Краї басейну підняти над землею і замаскувати, використовуючи як декорації як живі елементи (папороті, злаки, мохи, швидко розростаючі ґрунтопокривні рослини), так і неживу атрибутику: каміння та химерні коряги. При влаштуванні водойми необхідно передбачити навіс, який допоможе уникнути надмірної інсоляції та перегріву води. Це певною мірою захистить і від бича декоративних водойм під відкритим небом — цвітіння води та обростання стінок водоростями.
Орієнтовно на квадратний метр площі басейну (при глибині 20-30 см) можна посадити 3-5 риб розміром 8-10 см або з десяток мальків довжиною 2-3 см. До того ж, крім золотих рибок і кої в подібних штучних басейнах влітку можна утримувати живородних коропозубоподібних і великих барбусів, а в південних зонах із більш м’яким кліматом — невибагливих цихлід і навіть харацинових. Рибки люблять свіжу воду. За необхідності воду піддають механічній і біохімічній фільтрації. Воду в теплий сезон обов’язково підмінюють 1-2 рази на місяць. В іншому разі мешканці водойми захворіють і загинуть, отруївшись продуктами метаболізму.
Оформлення берегів залежить від вашого смаку та стилю, в якому виконаний увесь сад. Основне завдання — приховати виступний край так, щоб не видно було пластику форми. Добиваються цього за допомогою рослин, каміння, покладеного на сходинку борта, декоративної плитки або гравію. Можна обкласти ставок дерном, влаштувати поруч альпійську гірку.
При озелененні водойми можна використовувати широку групу водних і прибережних рослин (латаття, водяні лілії), зокрема болотні рослини середньої смуги, що відрізняються великою невибагливістю. Рослини для водойми вибирають з урахуванням їхніх біологічних особливостей. Найкраще посадити їх у спеціальні кошики для водних рослин і розташувати на терасах, на необхідній для рослин глибині. Кошики слід укріпити, обклавши невеликим камінням або обсипавши гравієм.
Риба в закритій водоймі постійно зазнає загрози для свого життя, починаючи з ворон і закінчуючи інфекційними захворюваннями. Крім птахів для рибної спільноти вашої водойми реальну загрозу становлять личинки бабок, плавунців, водяних скорпіонів, гладунів і вертячок. Вони харчуються ікрою і іноді мальками риб. Ослабити здоров’я риби можуть кровососні п’явки, карпова воша та веслоногі рачки, які паразитують на її тілі. Уражена риба стає неспокійною та вразливою до інфекції будь-якого роду.
Поява в садовій водоймі хвороботворних організмів і розносників захворювань (особливо за великої щільності посадки) призводить до масового ураження риби та зараження води, яка, потрапляючи з однієї водойми в іншу, поширює інфекцію. Тому в разі епідемії, як правило, повністю знищують заражену рибу, а у водоймі проводять повне знезараження. Економічно це дуже дорого. А отже, в боротьбі з хворобами провідне місце займають не лікувальні, а профілактичні заходи — регулярна дезінфекція водойми, інвентарю та обладнання.
Акваріум із живородними рибками.
